76. Правове регулюв. Спадкових відносин.

1. На універсальному рівні можна назвати такі конвенції:

• Гаазька конвенція про колізії законів стосовно форми спадкових розпоряджень від 5.10.1961 р.3

• Гаазька конвенція про міжнародне управління спадковим майном від 2.10.1973 р.4 та

• Вашингтонська конвенція, що передбачає уніфікований закон про міжнародний заповіт від 26.10.1973 р.

Україна в жодній із зазначених конвенцій участі не бере.

2. Дещо успішнішими є уніфікації спадкових норм, здійснені на регіональному рівні, серед яких найвідомішими, знов-таки, залишаються Кодекс Бустаманте 1928 р.( містяться норми щодо успадкування взагалі, про заповіти та про процедуру успадкування.) та Мінська конвенція 1993 р. (то в ній, перш за все, встановлено принцип рівності успадкування громадян Договірних Сторін як за законом, так і за заповітом, на територіях інших Договірних Сторін (принцип національного режиму).

3. Питанням успадкування присвячена книга шоста чинного цк України.

Встановлені наступні черги спадкоємців за законом:

• у першу чергу право на спадкування мають діти спадкодавця (у тому числі усиновлені або зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті), той з подружжя, який його пережив, та батьки;

• У ДрУгУ чергу це право мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері;

• у третю чергу право на спадкування мають рідні дядько та тітка спадкодавця;

• у четверту чергу спадкують особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (день смерті особи або проголошення її померлою);

• у п'яту чергу це право отримують інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно

6. За відсутності належних широко визнаних уніфікацій, правове врегулювання відносин у сфері спадкування, як і в інших сферах, що охоплюються МПрП, здійснюється за допомогою колізійного методу. На практиці найбільш застосовними колізійними прив'язками є такі:

• особистий закон спадкодавця (як закон громадянства, так і закон доміцилію);

• закон місця знаходження майна;

• закон місця смерті спадкодавця.

77. Визначення кола спадкоемців у суч. МПрП.

78. Перехід спадщини до держави.

Підстави, за яких спадщина переходить на користь держави, є різними в різних правопорядках, і вони встановлюються на розсуд самої держави. Зі зрозумілих причин, найбільш повний перелік цих підстав містився у радянському законодавстві. Згідно зі ст. 555 ЦК України 1963 р. спадкове майно за правом успадкування (виділено мною - В. Ч.) переходило до держави у випадках, якщо:

1) спадкодавець все майно або його частину заповів державі;

2) у спадкодавця відсутні спадкоємці як за законом, так і за заповітом;

3) всі спадкоємці відмовились від спадкового майна;

4) всі спадкоємці (відповідно до статей 528 та 534 цього Кодексу) позбавлені права на успадкування;

5) жоден із спадкоємців не прийняв спадкове майно.

Перехід спадщини у власність держави, згідно зі світовою практикою, має місце у двох формах:

• за правом успадкування, як це встановлено у більшості держав (і, зокрема, передбачалось у ЦК України 1963 р.);

• за правом «окупації» (законодавство США, Франції, Австрії тощо).