§ 2. Порядок укладення шлюбу

Згідно з ч. 1 ст. 27 СК державна реєстрація шлюбу встанов­лена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їх дітей, а також в інтересах держави і суспільства. Про те, якого вели­кого значення наша держава надає реєстрації шлюбу, свідчить ч. З зазначеної статті, в якій закріплено положення про те, що ця реєстрація засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.

У статтях 28, 29 і 34 СК врегульовані питання, пов'язані з порядком реєстрації шлюбу. Відповідно до ч. 1 ст. 28 заява про реєстрацію останнього подається жінкою та чоловіком до будь-якого органу РАЦСу за їх вибором.

А згідно з ч. З зазначеної статті якщо жінка і (або) чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву про реєстрацію шлюбу до органу РАЦСу, таку заяву, нотаріально засвідчену, можуть подати їх представники, повноваження яких також мають бути нотаріально засвідчені.

У ст. 28 не зазначено, які причини треба вважати поважни­ми. Уявляється, що ними можуть бути хвороба і відрядження однієї з осіб, які бажають вступити у шлюб. Питання про поважність причин вирішує керівник органу РАЦСу. Відмова прийняти заяву про реєстрацію шлюбу від представника осіб, які бажають одружитися, з посиланням на неповажність причин, через які зазначені особи не можуть подати її особисто, може бути оскаржена до суду з додержанням вимог гл. 31-А ЦПК. Відповідно до ч. 4 ст. 28 СК якщо реєстрація шлюбу у визна­чений день не відбулася, заява втрачає чинність після спливу трьох місяців від дня її подання.

У ст. 29 СК закріплено обов'язок органу РАЦСу ознайом­лювати осіб, які подали заяву про вступ у шлюб, з їх правами та обов'язками як майбутніх подружжя і батьків та попереджати про відповідальність за приховання перешкод до реєстрації шлюбу. Це положення спрямоване на забезпечення стабіль­ності шлюбу і сім'ї, виконання чоловіком і дружиною їх прав та обов'язків, у тому числі батьківських, уникнення інцидентів між подружжям. Однак навряд чи працівники органу РАЦСу в змозі ознайомити зазначених осіб з усіма їх правами та обов'яз­ками як майбутніх подружжя і батьків. У такому разі їм до-

119

велося б переказати нареченим більшу частину норм сімейного закону, що практично неможливо.

Уявляється, що орган РАЦСу повинен ознайомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з умовами його укла­дення і перешкодами до цього, встановленими законом, про їх право укладати шлюбний договір (гл. 10 СК), їх права та обов'яз­ки щодо взаємного утримання (гл. 9 СК), право укладати до­говір про надання утримання (ст. 78 СК). Встановлений ст. 29 СК обов'язок органу РАЦСу ознайомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з їх правами та обов'язками закріп­лено також у п. 4.6 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні.

Згідно з ч. 1 ст. 30 СК особи, які подали заяву про реєстра­цію шлюбу, повинні повідомити одна одну про стан свого здоров'я. Однак у зазначеній статті не передбачені наслідки порушення цього правила. Закон не передбачає можливості відмови у реєстрації шлюбу за медичними показаннями. Водно­час, як зазначає М. Антокольська, непоінформованість однієї з осіб, які виявили бажання одружитися, про наявність у другої особи тяжкого захворювання може призвести до непоправних наслідків¹. Тому відповідно до ч. 4 ст. 30, незважаючи на те, що результати медичного обстеження є таємницею, вони мають повідомлятися особам, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Причому на відміну від ч. 2 ст. 15 СК РФ для цього не потріб­на згода особи, яка пройшла обстеження.

Сімейний кодекс України, як зазначає 3. Ромовська, закріп­лює давню народну традицію, надаючи певного правового зна­чення заручинам². Згідно з ч. 1 ст. 31 СК зарученими вважа­ються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу. Тобто під заручинами розуміється подання зазначеної заяви. Водночас правовідносини, що виникають із заручин, не є сімейно-право­вими, оскільки вони не створюють для зазначених осіб обов'язку вступу у шлюб. Наслідком заручин можуть бути цивільні право­відносини, в силу яких особа, яка відмовилась від укладення шлюбу, зобов'язана відшкодувати другій стороні затрати, по­несені нею у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не підлягають відшкодуванню, якщо зазна­чена відмова була викликана протиправною, аморальною пове­дінкою нареченої, нареченого, прихованням нею, ним обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значен-

¹ Див.: Антокольская М.В. Семейное право. — М., 1999. — С 116.

² Див.: Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: погляд у майбутнє // Право України. — 2001. - № 2. — С 64.

120

ня (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо). У разі відмови від шлюбу особи, яка одержала подарунок у зв'язку з майбутнім весіллям, договір дарування на вимогу дарувальни-ка може бути розірваний судом. При цьому подарована річ підлягає поверненню. А якщо вона не збереглася, особа, яка отримала подарунок, має відшкодувати її вартість.

До обставин, пов'язаних з регулюванням порядку укладення шлюбу, належать й ті, що пов'язані з визначенням часу (ст. 32 СК) і місця його реєстрації (ст. 33 СК). За загальним прави­лом така реєстрація здійснюється після спливу одного місяця від дня подання відповідної заяви. Це зроблено для того, щоб особи, які бажають одружитися, перевірили серйозність своїх намірів. За домовленістю з цими особами орган РАЦСу призна­чає день і час реєстрації шлюбу (п. 4.10 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні). Керівник органу РАЦСу за наявності поважних причин може дозволити реєстрацію шлюбу до закінчення місячного строку.

У ч. 1 ст. 32 СК немає переліку цих поважних причин. Уявляється, що ними може бути переїзд осіб, які бажають вступити у шлюб, на постійне місце проживання до іншої дер­жави або місцевості, перебування однієї з них у довгостроко­вому відрядженні тощо. Відповідно до ч. 2 ст. 32 СК у разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється у день подання заяви.

За наявності письмової інформації про наявність передбаче­них законодавством перешкод до реєстрації шлюбу керівник органу РАЦСу може відкласти її, але не більш як на три місяці. Порядок відстрочки реєстрації шлюбу передбачений п. 4.8 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні. Про від­строчку інформуються заінтересовані особи. Особі, яка подала заяву про наявність перешкод до реєстрації шлюбу, пропону­ється протягом не більш як трьох місяців подати відповідні докази. Орган РАЦСу може на прохання заінтересованих осіб або за власною ініціативою провести необхідну перевірку. У разі непідтвердження зазначеної інформації реєстрація шлюбу здійснюється на загальних підставах.

Рішення органу РАЦСу про відстрочку реєстрації шлюбу може бути оскаржене до суду, який має розглядати його з додержанням вимог гл. 31-А ЦПК. Якщо буде встановлено, що інформація про наявність перешкод до реєстрації шлюбу не відповідає дійсності, особи, які подали заяву про вступ у шлюб, можуть вимагати від особи, котра подала заяву про на-

121

явність перешкод до цього, відшкодування матеріальної та мо­ральної шкоди (статті 1166 і 1167 ЦК).

До суду можна також оскаржити рішення органу РАЦСу про відмову у скороченні часу, відведеного для реєстрації шлюбу. У разі подання такої скарги вона підлягає розгляду з додер­жанням правил гл. 31-А ЦПК.

Зазвичай шлюб реєструється у приміщенні органу РАЦСу (ч. 1 ст. 33 СК). Однак за заявою наречених це може відбува­тися за місцем їх проживання, за місцем надання стаціонарної медичної допомоги або в іншому місці, якщо зазначені особи не можуть з поважних причин прибути до органу РАЦСу (ч. 2 ст. 33 СК). У цій статті не наведено переліку зазначених при­чин. Проте, як випливає з її змісту, це може бути хвороба нареченого або нареченої, пов'язана з необхідністю стаціонар­ного лікування тощо. Згідно з п. 4.15 Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні наявність поважних причин має бути підтверджена документально.

Шлюб — це особисто-правовий союз жінки та чоловіка. Тому він може реєструватися лише в присутності осіб, які од­ружуються. Це необхідно для того, щоб посадова особа органу РАЦСу пересвідчилась у добровільності їх згоди на укладення шлюбу. Реєстрація останнього через представника не допуска­ється.

Згідно зі ст. 35 СК наречені мають право обрати прізвище одного з них як спільне прізвище подружжя або надалі імену­ватися дошлюбними прізвищами. Наречений, наречена можуть приєднати до свого прізвища прізвище нареченої, нареченого. Якщо вони обоє бажають мати подвійне прізвище, за їх згодою визначається, з якого прізвища воно буде починатися. Скла­дення більше двох прізвищ не допускається, якщо інше не випливає зі звичаю національної меншини, до якої належить наречена та (або) наречений. Якщо на момент реєстрації шлюбу прізвище нареченого, нареченої вже є подвійним, він, вона має право замінити одну з частин свого прізвища на прізвище другого. Треба зазначити, що сімейний закон (ст. 53 СК) закріп­лює право на зміну прізвища не тільки за нареченими, а й за подружжям.

Укладення шлюбу породжує зміну сімейного статусу особи, однак не веде до зміни її правового статусу як громадянина України. Тому шлюб не може бути підставою для надання особі пільг і переваг, а також для обмеження її прав та свобод, вста­новлених Конституцією і законами України. Це положення відповідає змісту статей 21 і 24 Конституції.

122

Стаття 37 СК встановлює презумпцію правозгідності шлюбу. Як випливає з її змісту, правозгідним є шлюб, укладений з додержанням вимог закону. Відповідно до цієї статті шлюб є правозгідним, крім випадків, встановлених частинами 1—3 ст. 39 СК, а також якщо він не визнаний недійсним за рішен­ням суду (статті 40 і 41 СК). Зі змісту ст. 37 СК випливає, що у випадках, передбачених частинами 1—3 ст. 39 СК, шлюб є недійсним і без рішення суду, в силу самого права (ipso jure). У випадках же, передбачених статтями 40 і 41 СК, для визнання шлюбу недійсним необхідне рішення суду.