§ 2. Усиновлення дітей, які є громадянами

України і проживають у нашій державі або за її

межами, громадянами України та іноземцями

Законодавство України, що регулює відносини, пов'язані з усиновленням, спрямоване насамперед на захист прав та інте­ресів дітей нашої держави, які в силу обставин, що склалися, залишились без батьківського піклування і перебувають в Ук­раїні або за її межами. На захист прав та інтересів зазначених дітей спрямовані правила ст. 282 СК. Вона передбачає три правила. Перше з них полягає у тому, що якщо усиновлюва-чем такої дитини є громадянин України, її усиновлення здій­снюється у консульській установі або дипломатичному пред­ставництві нашої держави згідно з правилами, встановленими гл. 18 СК для усиновлення дітей — громадян України, які проживають у ній. Відповідно до другого правила якщо усинов-лювачем дитини, яка є громадянином нашої держави, не є громадянин України, для її усиновлення потрібен дозвіл Центру з усиновлення дітей. Згідно з третім правилом усиновлення дитини, яка є громадянином України, іноземцем, здійснене у

389

відповідних органах держави, на території якої вона проживає, є дійсним за умови попереднього одержання дозволу Центру з усиновлення дітей.

Стаття 283 СК встановлює, що усиновлення іноземцем в Україні дитини, яка є громадянином нашої держави, здійсню­ється на загальних підставах, визначених гл. 18 СК. Однак при цьому сімейним законодавством України встановлені такі додаткові умови: 1) зазначене усиновлення можливе, якщо ди­тина перебуває не менш як один рік на обліку в Центрі з усиновлення дітей; 2) дитина може бути усиновлена інозем­цем, якщо протягом зазначеного строку не виявилося громадя­нина України, який бажав би її усиновити або взяти під опіку чи піклування до себе в сім'ю.

Водночас у ч. 1 ст. 283 СК міститься вказівка на те, що якщо усиновлювач є родичем дитини, її усиновлення може бути здійснене до спливу одного року. Крім того, усиновлення здійснюється без додержання строку перебування дитини на обліку в Центрі з усиновлення дітей, якщо вона страждає на хворобу, внесену до спеціального переліку, затвердженого Мі­ністерством охорони здоров'я України.

Відповідно до ч. З ст. 283 СК переважне право на усинов­лення дитини — громадянина України мають іноземці, які є її родичами. При цьому ступінь споріднення між дитиною, яка усиновлюється, та усиновлювачем за загальним правилом зна­чення не має.

Переважне право на усиновлення дитини — громадянина України мають також громадяни держав, з якими Україна ук­лала договори про надання правової допомоги. Обов'язковою складовою цих документів є правові норми, що регулюють підстави, умови й порядок усиновлення дітей, які з тих або інших причин залишилися без батьківського піклування. Зокре­ма, ці питання врегульовані у ст. 37 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримі­нальних справах (між країнами СНД), у договорах про право­ву допомогу у цивільних та кримінальних справах, укладених Україною з Литовською Республікою (ст. 29), Республікою Польща (ст. ЗО), Республікою Грузія (ст. 29), Латвійською Республікою (ст. 28), Республікою Молдова (ст. ЗО), Естонською Республікою (ст. 29) тощо.

Законодавство (як вітчизняне, так і міжнародне) виходить з того, що усиновлення дитини в іншій країні меншою мірою відповідає її інтересам, ніж здійснення цього у власній країні. Тому з метою якнайкращого забезпечення інтересів дітей, які є

громадянами України, при їх усиновленні громадянами інших держав у ч. 5 ст. 283 СК закріплено положення про те, що таке усиновлення має провадитись за умови забезпечення усинов­ленням прав в обсязі не меншому, ніж це встановлено законами України.

Зазначене положення відповідає Конвенції про права дити­ни, у п. "Ь" ст. 21 якої підкреслено, що усиновлення дитини в іншій країні допускається, якщо забезпечення їй більш-менш нормального догляду і виховання в країні, де дитина народи­лася, неможливе. Крім того, згідно з п. "с" ст. 21 зазначеної Конвенції держави-учасниці, які визнають і (або) допускають усиновлення, повинні забезпечувати у разі усиновлення дити­ни в іншій країні застосування таких самих гарантій та норм, які застосовуються при її усиновленні всередині країни.

Забезпечувати стабільність прав усиновленої дитини має й Україна як держава — учасниця Конвенції. Тому, розглядаючи заяву про усиновлення, суд має право вимагати від заявника— громадянина іноземної держави подання витягів із норматив­них актів, які свідчили б про те, що у новому місці прожи­вання дитина буде користуватися такими основними правами, які вона мала в Україні, як право на житло, освіту, охорону здоров'я тощо¹.

Усиновлення дитини, яка є громадянином України, інозем­цем не спричиняє зміни її громадянства до досягнення нею 18-річного віку (ч. 6 ст. 283 СК). Відповідно до Конвенції про права дитини та інших міжнародних договорів України уси­новлена дитина має право на збереження своєї національної ідентичності. Так, у ст. 8 Конвенції зазначено, що держави-учасниці повинні поважати право дитини на збереження своєї індивідуальності, включаючи її громадянство, ім'я, сімейні зв'яз­ки, не допускаючи протизаконного втручання у цю сферу. Якщо дитину протизаконно позбавляють частини або всіх елементів індивідуальності, держави-учасниці мають надавати їй необ­хідну допомогу з метою якнайшвидшого її відновлення.

Сімейним законодавством України встановлено обмеження права іноземця на таємницю усиновлення дитини, яка є гро­мадянином України. Згідно з ч. 1 ст. 285 СК усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадя­нином держави, з якою наша держава не має договору про надання правової допомоги, не є таємним, якщо у державі, в

' Див.: Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. — К., 2003. — С 513.

390

391

якій усиновлювач постійно проживає і в яку має переїхати дитина, усиновлення не є таємним. Усиновлення дитини, яка є громадянином України, особою, яка є громадянином держави, з якою Україна не має договору про надання правової допомоги, і якщо ця особа в Україні постійно не проживає, не є таємним (ч. 2 ст. 285 СК).

Відповідно до ст. 284 СК усиновлення дитини, яка є інозем­цем і проживає в Україні, здійснюється громадянами України або іноземцями, які проживають в Україні, на загальних під­ставах. А усиновлення іноземцем або особою без громадянства дитини, яка є іноземцем або особою без громадянства, здійсню­ється в Україні згідно з законами нашої держави, якщо інше не встановлено міжнародними договорами України (ст. 286 СК).