§ 5. Порядок усиновлення

Згідно з п. 2-1 ст. 254 ЦПК справи про усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами нашої дер­жави, іноземцями та особами без громадянства належать до справ, що розглядаються судом у порядку окремого провад­ження. Порядок розгляду і вирішення судами таких справ визна­чається статтями 265-1—265-5 ЦПК. Ці справи підсудні міс­цевим судам за місцем проживання усиновлюваної дитини або за місцем проживання заявника (заявників), тобто має місце альтернативна підсудність.

З письмовою заявою про усиновлення до суду може звер­нутися повнолітній дієздатний громадянин, не позбавлений батьківських прав. Відповідно до вимог ст. 265-2 ЦПК заява про усиновлення має містити: 1) назву суду, до якого вона подається; 2) прізвище, ім'я, по батькові, вік дитини, яка уси­новлюється, місце її проживання; 3) клопотання про зміну прізвища, імені, по батькові, дати, місця народження дитини і запису заявника (заявників) її батьком, матір'ю; 4) підтверд­ження його поінформованості про стан її здоров'я. До заяви обов'язково додається висновок органу опіки та піклування (відповідного відділу освіти) про доцільність усиновлення і відповідність його інтересам дитини, а у разі усиновлення дити­ни одним із подружжя — також письмова згода на її усинов­лення другого з них. Іноземці додають до заяви також дозвіл Центру з усиновлення дітей.

При поданні до суду заяви сплачується державне мито у розмірі 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (під-

349

пункт "е" п. 1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито"). Подання заяви про усиновлення через пред­ставника не допускається.

Правило, згідно з яким особа, яка бажає усиновити дитину і звернулася до суду з відповідною заявою, має право відклика­ти її у будь-який час, але до набрання чинності рішенням суду про усиновлення (ч. 2 ст. 223 СК), відповідає принципу диспо-зитивності цивільного судочинства.

У процесі підготовки справи до судового розгляду суддя вирішує питання про участь у ньому як заінтересованих осіб представників органу опіки та піклування, а при вирішенні справи, порушеної за заявою громадянина України, який про­живає за її межами, або іноземця, — Центру з усиновлення дітей.

Заінтересованість органів опіки та піклування у вирішенні зазначених справ обумовлена їх обов'язком подавати до суду висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам дитини, а Центру з усиновлення дітей — тим, що він дає згоду на усиновлення дітей, які проживають на території України, громадянами нашої держави, які проживають за її межами, та іноземцями і здійснює контроль за виконанням усиновлювачем своїх обов'язків, а також за умовами прожи­вання та виховання усиновлених дітей.

Заінтересованими особами є й дитина і повнолітня особа, про усиновлення яких просить заявник. Це пояснюється тим, що судове рішення у справі породжує виникнення взаємних прав та обов'язків усиновленої дитини або повнолітньої особи та усиновлювача. Захищати інтереси дитини у суді мають її законні представники та інші особи, які виконують ці функції (ст. 154 СК; ст. 101 ЦПК).

Головною у діяльності суду є перевірка законності підстав для усиновлення (ч. З ст. 265-4 ЦПК). Суд має встановити факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує право заявника на усиновлення. Заявник повинен подати, зокрема: 1) висновок відповідного компетентного органу за місцем його проживання про те, що він може бути усиновлювачем; 2) ме­дичні довідки про стан його здоров'я та здоров'я дитини, яку він бажає усиновити; 3) довідку про заробіток та інші доходи; 4) копію Свідоцтва про шлюб (для осіб, які перебувають у шлюбі); 5) копії паспортів цих осіб, відомості про їх житлово-побутові умови. Заявники-іноземці, крім зазначених документів, подають також дозвіл компетентного органу країни проживання на в'їзд і постійне проживання усиновленої дитини, нотаріаль-

350

но засвідчене зобов'язання надавати представникам консульсь­кої установи чи дипломатичного представництва України за кордоном інформацію про усиновлену дитину та можливість спілкування з нею (ст. 265-3 ЦПК).

Справи про усиновлення розглядаються за обов'язкової участі заявника (заявників) та заінтересованих осіб, яких суд визнає за необхідне викликати у судове засідання.

З метою додержання таємниці усиновлення відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК за вмотивованою ухвалою суду допускається роз­гляд справ у закритому судовому засіданні. При цьому судове рішення не проголошується публічно, а повідомляється лише особам, які беруть участь у справі.

З урахуванням важливості правових наслідків набрання чин­ності рішенням про усиновлення дитини у ч. 1 ст. 224 СК закріплено положення про те, що суд, постановляючи таке рішен­ня, повинен враховувати обставини, що мають істотне значен­ня, а саме: 1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови про­живання, ставлення до виховання дитини; 2) мотиви, на підс­таві яких особа бажає усиновити дитину; 3) мотиви небажання другого з подружжя бути усиновлювачем, якщо лише один з них подав заяву про усиновлення; 4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується дитиною; 5) особу дитини та стан її здо­ров'я; 6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.

При додержанні всіх умов усиновлення дитини, встановле­них СК, а також коли суд дійде висновку, що усиновлення відповідатиме інтересам дитини і що особа, яка бажає її усинови­ти, здатна виховувати дитину і забезпечити їй стабільні та гар­монійні умови життя, він постановляє рішення, яким оголо­шує зазначену особу усиновлювачем дитини (ч. 2 ст. 224 СК). Суд не може відмовити особі в усиновленні на тій підставі, що вона вже має або може народити дитину (ч. З ст. 224 СК).

Згідно з ч. 4 ст. 224 СК при усиновленні повнолітньої особи суд, постановляючи відповідне рішення, має враховувати мотиви, на підставі яких особи бажають усиновлення, можливість їх спільного проживання, їх сімейний стан та стан здоров'я, а також інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 265-5 ЦПК за результатами розгляду заяви про усиновлення дитини суд постановляє рішення, яке має відповідати вимогам, що ставляться до кожного судового рі­шення як акту правосуддя, які закріплені у статтях 202, 203, 209-212 і 231 ЦПК.

351

У разі задоволення заяви про усиновлення суд у резолютив­ній частині свого рішення констатує факт усиновлення дитини заявником (заявниками). За його клопотанням у ній також фік­сується зміна імені, прізвища, по батькові, дати і місця народ­ження дитини і запис усиновлювачів її батьками. Якщо рішення суду не оскаржене заінтересованими особами в апеляційному порядку і прокурор не вніс на нього апеляційне подання, воно набирає чинності після закінчення одного місяця від дня його проголошення. З цього моменту усиновлення вважається здій­сненим (ч. 1 ст. 225 СК) і настають його правові наслідки, передбачені ст. 232 СК. Таким чином, з моменту набрання рішенням суду про усиновлення чинності воно має як право-утворююче, так і правоприпиняюче значення.

На підставі правила п. 4 ч. 1 ст. 218 ЦПК суд може приступи­ти до негайного виконання постановленого ним рішення, якщо затримка його виконання суперечитиме інтересам дитини. Усиновлювач зобов'язаний особисто забрати дитину з місця її перебування (проживання) після пред'явлення йому копії рі­шення суду про усиновлення.

Після набрання рішенням суду про усиновлення чинності його копія надсилається до органу РАЦСу за місцем постанов­ления рішення для внесення змін до актового запису про на­родження усиновленої дитини, а при вирішенні справ про уси­новлення дітей іноземцями — також до Центру з усиновлення дітей. За бажанням усиновлювача орган РАЦСу видає на під­ставі рішення суду Свідоцтво про усиновлення, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України (ч. 2 ст. 225 СК).

Згідно з ч. 1 ст. 235 СК орган опіки та піклування здійснює нагляд за додержанням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні (ч. 1 ст. 235 СК). Відділ освіти за місцем проживання усиновлювача щороку протягом перших трьох років після уси­новлення дитини перевіряє умови її проживання та виховання. За результатами перевірки складається звіт, в якому зазнача­ються відомості про стан здоров'я, фізичний та розумовий роз­виток дитини, стосунки у сім'ї. Перевірка провадиться зі збе­реженням таємниці усиновлення.

Якщо буде виявлено порушення прав дитини, відділ освіти протягом місяця вживає заходів до його усунення, а у разі потреби звертається з клопотанням до суду про скасування усиновлення (п. 27 Порядку ведення обліку дітей). Нагляд за додержанням прав дитини, яка усиновлена, здійснюється до досягнення нею повноліття (ч. 2 ст. 235 СК).