Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Сімейне право - Червоний.doc
Скачиваний:
32
Добавлен:
06.05.2019
Размер:
3 Мб
Скачать
☆

§ 6. Обов'язок батьків утримувати повнолітніх дітей

Згідно зі ст. 198 СК батьки зобов'язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують мате­ріальної допомоги, якщо вони можуть таку допомогу надавати. Таким чином, ця правова норма встановлює підстави виникнен­ня аліментного зобов'язання між зазначеними особами.

Аліментне зобов'язання щодо утримання батьками своїх пов­нолітніх дітей, яке належить до аліментних зобов'язань першої черги, — це правовідношення, підставою виникнення якого є такі юридичні факти: 1) родинний зв'язок між батьками й дітьми або усиновлення останніх; 2) непрацездатність повнолітніх дочки, сина; 3) потреба повнолітніх дочки, сина у матеріальній допомозі (одержанні аліментів); 4) наявність у батьків можли­вості надавати таку допомогу.

Сукупність наведених вище юридичних фактів утворює юри­дичний склад, необхідний і достатній для виникнення зазначе-

298

ного аліментного зобов'язання. За відсутності хоча б одного з цих фактів аліментне зобов'язання щодо утримання батьками своїх повнолітніх дочки, сина не виникає.

Родинний зв'язок між батьками й дітьми визначається від­повідно до правил, встановлених нормами 12 і 18 глав СК. Непрацездатність одержувача аліментів встановлюється за медичними критеріями (він має бути визнаний у встановлено­му законом порядку інвалідом І, 11 чи III групи незалежно від того, коли настала його непрацездатність — до чи після досяг­нення ним повноліття) або за віковими ознаками (одержувач аліментів має досягти встановленого законом пенсійного віку).

Потреба у матеріальній допомозі означає брак коштів, необ­хідних для підтримання нормальної життєдіяльності особи. Уяв­ляється, що потреба повнолітніх дочки, сина у матеріальній допомозі має визначатися згідно з прожитковим мінімумом, встановленим законом. Тому з урахуванням закріпленого у ч. 1 ст. 10 СК положення про можливість застосування аналогії закону до сімейних відносин, не врегульованих цим Кодексом, при визначенні потреби у матеріальній допомозі треба виходи­ти з критеріїв, закріплених у ч. 4 ст. 75 СК.

Таким чином, повнолітні непрацездатні дочка, син можуть бути визнані такими, що потребують матеріальної допомоги, у тому разі, якщо їх заробітна плата, пенсія, доходи від викорис­тання майна, інші доходи не відповідають прожитковому мі­німуму, встановленому законом.

Необхідною умовою утримання батьками повнолітніх дочки, сина є наявність у них матеріальної можливості надавати їм матеріальну допомогу. Отже, якщо суд встановить, що заробітна плата, пенсія, доходи від використання майна, інші доходи батьків є нижчими від встановленого законом прожиткового мінімуму, на них не може бути покладено обов'язок надавати матеріальну допомогу їх повнолітнім непрацездатним дочці, сину.

Аліменти повнолітнім непрацездатним дочці, сину, які потре­бують матеріальної допомоги, у разі визнання їх інвалідами І, II чи III групи присуджуються на строк інвалідності, а непра­цездатним за віком — довічно.

За злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання повнолітніх дітей, які перебувають на утриманні батьків, останні притягаються до кримінальної від­повідальності за ст. 164 КК. Новелою сімейного законодавства є закріплення у ньому (ст. 199 СК) обов'язку батьків утриму­вати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися, до досягнення ними 23 років.

299

Аліментні зобов'язання між батьками та їх повнолітніми дочкою, сином, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги — це правовідношення, підставою виникнення якого є сукупність таких юридичних фактів: 1) продовження навчання дочкою, сином після досягнення ними повноліття; 2) недосяг-нення дочкою, сином 23 років; 3) потреба дочки, сина у мате­ріальній допомозі у зв'язку з навчанням; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Сукупність цих фактів утворює юридичний склад, необхідний і достатній для виникнення зазначеного аліментного зобов'язан­ня. У разі відсутності хоча б одного з наведених вище фактів аліментне зобов'язання, пов'язане з утриманням батьками своїх повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчатися, не виникає.

Так, для виникнення зазначеного аліментного зобов'язання повнолітні дочка, син, які продовжують навчатися, повинні потребувати матеріальної допомоги. Тому суд, розглядаючи по­зов про стягнення аліментів, зобов'язаний ретельно перевіряти цю обставину. Якщо буде, наприклад, встановлено, що син навчається у вищому навчальному закладі заочно, однак ніде не працює, але має можливість влаштуватися на роботу, потреба у наданні йому матеріальної допомоги може бути поставлена під сумнів. При визначенні суми матеріальної допомоги, що має надаватися батьками їх повнолітнім дочці, сину, які про­довжують навчатися, повинна враховуватись вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його розташування1.

Згідно з ч. 2 ст. 199 СК право на утримання припиняється у разі припинення дочкою, сином навчання (наприклад, у зв'язку з закінченням строку навчання у навчальному закладі, припиненням навчання у зв'язку з наданням академічної від­пустки, відрахуванням з навчального закладу через академічну заборгованість тощо).

Відповідно до ч. З ст. 199 СК право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким про­живають дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчатися. Це положення навряд чи можна визнати правиль­ним, оскільки батьки не є законними представниками своїх повнолітніх дітей і тому не мають права пред'являти позов про стягнення аліментів на них.

1 Див.: Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. - К., 2003. - С 395.

300

У ст. 200 СК закріплені правила визначення судом розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навча­тися і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Згідно з нею суд визначає цей розмір у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуван­ням стану здоров'я і матеріального становища одержувача і платника аліментів; наявності у останнього інших дітей, не­працездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інших обставин, що мають істотне значення.

При визначенні розміру аліментів, що мають стягуватись з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утри­мання другим із батьків, другим із подружжя, а також їх пов­нолітніми дітьми. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 182 СК він виходить з того, що розмір аліментів на одну дитину за жод­них умов не може бути меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Оскільки аліментне зобов'язання, пов'язане з утриманням бать­ками своїх повнолітніх дочки, сина, з урахуванням підстав, наве­дених у статтях 198 і 199 СК, належить до аліментних зобов'язань першої черги, у ст. 201 СК закріплені положення про те, що до відносин, пов'язаних з утриманням батьками своїх повнолітніх дочки, сина, застосовуються норми сімейного законодавства про відрахування аліментів на дитину за ініціативою платника (ст. 187 СК); про укладення між батьками договору про сплату аліментів на дитину (ст. 189); про припинення права на аліменти на дитину у зв'язку з набуттям права власності на нерухоме май­но (ст. 190); про час, з якого присуджуються аліменти на дитину (ст. 191); про зміну розміру аліментів (ст. 192 СК).

Крім того, до відносин між батьками та їх повнолітніми доч­кою, сином, пов'язаних з наданням останнім утримання, застосо­вуються норми про стягнення аліментів за минулий час та забор­гованості за ними (ст. 194 СК); про визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) плат­ника аліментів (ст. 195); про відповідальність за прострочення сплати аліментів (ст. 196); про встановлення строку сплати забор­гованості за аліментами і звільнення від неї (ст. 197 СК).