Розділ 11 • Перспективи філософії в умовах глобалізації

* загроза світової термоядерної війни;

* зростаюча нерівність економічного та культурного розвитку країн, що скла­дають «світове місто» і країн, які складають «світове село»;

* вичерпання природних ресурсів;

* катастрофічні аномалії у сфері демографічній (у вигляді «вибуху» народ­жуваності в одних країнах і депопуляції в інших);

* забруднення природного середовища, яке підвело людство до риси небуття;

* вандалізація культури, яка набирає силу.

Досить важливою є проблема стихійності та нерівномірності розвитку людства. Вона здійснювала свій неоднозначний вплив і на попередніх етапах історич­ного розвитку. Ситуація принципово змінилася в другій половині XX ст., коли науково-технічна революція, підведення під сучасну цивілізацію інформаційно-комп'ютерної та технологічної баз, а також геополітичного й економічного розвитку зробили наш світ безмежно взаємозалежним. Нині не лише істо­ричний процес у своїй тенденції, але й історична дійсність як сучасний, вже досягнутий стан цього процесу стали дійсно світовими.

___________________________________________________________________

Базові мегатенденції глобального цивілізаційного процесу знайшли відображення в соціокультурній сфері. Це:

«Культурна поляризація». Саме під знаком цієї мегатенденції пройшла значна частина XX століття: йдеться про протиборство двох таборів — капі­талістичного та соціалістичного. Основний механізм реалізації цієї мегатен­денції — поляризація й сегментація політичної і геоекономічної карти світу, що супроводжувалися формуванням військово-політичних та економічних регіональних союзів.

«Культурна асиміляція» грунтується на висновку, що альтернативи «вес-тернізації» не існує. Усе більшого значення набуває процес встановлення уні­версальних («загальнолюдських») норм і правил у міжнародних відносинах.

«Культурна гібридизація» доповнюється процесами транскультурної кон­вергенції та формування транслокальних культур — культур діаспори на проти­вагу традиційним культурам, що відзначаються локалізованістю й прагнуть до національно-державної ідентичності. Світ поступово перетворюється на складну мозаїку транслокальних культур, що глибоко проникають одна в одну й утворюють нові культурні регіони, що мають мережну структуру. Інтенсифі­кація комунікацій і міжкультурних взаємовпливів, розвиток інформаційних тех­нологій сприяють подальшій диверсифікації розмаїтого світу людських куль­тур, протистоять поглинанню їх певною універсальною «глобальною культурою».

«Культурна ізоляція». XX століття дало багато прикладів ізоляції та самоізо­ляції окремих країн, регіонів, політичних блоків («санітарні кордони» чи «залізна завіса»). Джерелами ізоляціоністських тенденцій у сторіччі, що настало, будуть культурний і релігійний фундаменталізм; екологічні, націоналістичні та расист­ські рухи; прихід до влади авторитарних і тоталітарних режимів, які, можливо, вдаватимуться до таких заходів: соціокультурна автаркія, обмеження інфор­маційних і гуманітарних контактів, свободи пересування, жорстка цензура.

_________________________________________________________

549