- •1. Предмет загальної теорії держави і права.
- •2. Методологія загальної теорії держави і права.
- •3. Функції науки загальної теорії держави і права.
- •5. Поняття, ознаки і сутність держави.
- •7. Форма державного правління.
- •9. Державний (державно-правовий) режим.
- •11. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •2. За сферами діяльності держави — внутрішньої або зовнішньої — її функції поділяються на внутрішні і зовнішні.
- •12. Види функцій держави.
- •1. За значенням для нормального функціонування і розвитку держави функції держави поділяються на основні й неосновні.
- •3. З точки зору тривалості здійснення в часі державних функцій є:
- •13. Поняття та елементи механізму держави.
- •14. Державний апарат
- •15. Органи держави: поняття і види
- •3. За способами створення:
- •6. За часом функціонування:
- •16. Поняття народовладдя та форми його здійснення.
- •17. Походження права.
- •18. Форми (джерела ) права.
- •19. Характеристика форм права.
- •20. Правовий звичай.
- •21. Правовий прецедент. Правова доктрина.
- •22. Поняття системи нормативної регламентації суспільних відносин.
- •23. Поняття, основні ознаки та види соціальних норм.
- •24. Поняття і основні ознаки права.
- •25. Сутність і зміст права.
- •26. Взаємодія права з іншими соціальними нормами.
- •27. Поняття і ознаки правової системи, співвідношення її із соціальною системою.
- •28. Структура правової системи.
- •29. Типи (сім'ї) правових систем світу.
- •4. Релігійний тип (сім'я) правових систем:
- •5. Традиційний тип (сім'я) правових систем:
- •31. Англо-американський тип (сім'я) правових систем: поняття, ознаки. Особливості правових систем Англії і сша.
- •33. Релігійний тип (сім'я) правових систем: поняття та основні ознаки.
- •34. Мусульманське право: поняття, ознаки, місце в сучасних правових системах арабських та інших країн.
- •35. Поняття і ознаки норми права.
- •36. Види норм права.
- •37. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •38. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •39. Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •40. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування системи права.
- •41. Публічне і приватне право.
- •42. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права.
- •43. Галузь права.
- •44. Інститут і підгалузь права.
- •45. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •46. Поняття галузі та інституту законодавства.
- •47. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства.
- •48. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів.
- •49. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •50. Принципи і функції правотворчості.
- •51. Види правотворчості держави.
- •52. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •53. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •54. Поняття та ознаки правовідносин.
- •1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.
- •55. Склад (структура) правовідносин.
- •56. Суб'єкти правовідносин.
- •58. Правосуб'єктність юридичних осіб.
- •59. Об'єкти правовідносин.
- •60. Види правовідносин.
- •61. Юридичний факт.
- •62. Поняття законності.
- •63. Принципи законності.
- •64. Вимоги законності.
- •65. Гарантії законності.
- •66. Поняття правопорядку.
- •67. Функції та принципи правопорядку.
- •68. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •69. Правомірна поведінка.
- •70. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •5. Юридичні:
- •71. Склад і види правомірної поведінки.
- •72. Поняття і ознаки правопорушення.
- •73. Склад правопорушення.
- •74. Види правопорушень.
- •75. Зловживання правом.
- •76. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •77. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •1). Правоохоронна:
- •2). Виховна:
- •78. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •79. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •80. Поняття тлумачення норм права.
- •81. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •82. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •83. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •84. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •85. Поняття і ознаки правозастосування.
- •86. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •1. Законності (належного додержання законних процедур):
- •2. Обґрунтованості:
- •4. Справедливості:
- •87. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •88. Види актів застосування норм права.
- •89. Прогалини в праві і способи їх усунення.
- •90. Поняття правосвідомості. Структура правосвідомості.
17. Походження права.
Глибоке розуміння спрямованості і змісту права неможливе без встановлення історичних аспектів виникнення, становлення і розвитку права. Складність права як суспільного явища, особливості його виникнення у різних народів обумовили існування значної кількості теорій походження права.
Теорія примирення виходить з того, що право починало зароджуватися не для врегулювання відносин між окремими людьми усередині роду, а для впорядкування відносин між родами. Усередині роду владні функції виконував вождь, як найавторитетніший представник роду. Рід, як єдине ціле, забезпечував безпеку й захист кожному зі своїх членів і тому не в інтересах будь-якого індивіда було протиставляти себе роду. Рішення вождя розглядалось як рішення усього роду. Тому волевиявлення вождя вистачало для забезпеченості впорядкованості відносин у межах роду.
Декілька родів утворювали плем'я. Між родами в межах племені виникали постійні конфлікти, обумовлені особливими родовими інтересами (зайняти краще місце на стоянці, використати кращі позиції для полювання тощо). Вони врегульовувались на основі договорів про примирення.
Саме з договорів про примирення, які укладались спочатку загальними зборами, а потім — радами старійшин племен, виникло, як вважають прихильники цієї теорії, примирливе право.
Регулятивна теорія при вирішенні питання про походження права виходить в основному з умов Азіатського континенту, де складні кліматичні й географічні умови спричинили особливу роль держави. З самого початку виникнення держави її роль була досить помітною і полягала в забезпеченні порядку, який був украй нестабільним в таких важких умовах.
Отже, з позицій регулятивної теорії, право виникає для впорядкування (врегулювання) суспільних відносин шляхом встановлення і підтримки єдиного порядку для всієї країни. Таким чином, з позицій цієї теорії, причини виникнення права полягають в необхідності врегулювання відносини між людьми в економічній, політичній, соціально-побутовій та інших сферах з метою забезпечення стабільності і порядку в країні.
Центральною ідеєю теологічної (божественної) теорії є ідея про те, що право створене Богом для регулювання життя людей і що воно дарується людині через пророка або правителя. У XIII ст. Ф. Аквінський розвив цю ідею у вчення, відповідно до якого світ засновано на ієрархії форм (божественної форми, духовної й матеріальної). На чолі ієрархії знаходиться Бог. Духовний світ очолює римський Папа як намісник Бога на землі. На тому ж ієрархічному принципі будується суспільство: піддані підкоряються царям і світській владі, раби повинні підкорятися панам.
Теорія природного права виходить з того, що люди спочатку знаходилися в природному стані, де всі були рівні й вільні, мали власність і перебували в стані миру й безпеки. Тоді право ґрунтувалося на законі честі, на справедливості за природою, було правом справедливого розуму. Таким чином, і тепер природне право притаманне людині від народження, а Закон природи програмує мир і безпеку. Однак будь-який закон має потребу в гарантіях. Люди відмовилися від можливості самостійно забезпечувати свої природні права. Вони домовилися створити державу, що має право видавати закони, підкріплені санкціями. Природні права формулюються в законах і забезпечуються покаранням їх порушників у тій мірі, в якій це може перешкодити порушенню природних прав.
Марксистська (класова) теорія виходить з того, що історія суспільства — це історія боротьби між класами. Пануючий клас змінював звичаї на свою користь або створював закони, необхідні для досягнення певної мети. Право виникає як засіб формулювання і фіксування волі пануючого в суспільстві класу. Таким чином, право розглядається як зведена в закон воля пануючого класу, як його знаряддя, яке застосовується для забезпечення панування над пригнобленими класами.
Однак при цьому право та інші форми суспільної свідомості (мораль, звичаї тощо) повністю обумовлені економічними умовами життя суспільства. Спосіб виробництва матеріальних благ визначають спрямованість і зміст права, а також соціальних та інших суспільних процесів.
Таким чином, право є результатом спеціалізації соціальних норм, їх пристосування до врегулювання стосунків між людьми в умовах складних суспільних відносин. Метою спеціалізації права є забезпечення в суспільстві впорядкованості і стабільності, а також створення сприятливих умов для співробітництва між людьми.
Найбільшу підтримку одержують погляди, зміст яких полягає в тому, що процес виникнення права тісно пов'язаний з процесом виникнення держави і був обумовлений такими основними причинами:
1) ускладненням виробництва, політичного й духовного життя суспільства;
2) відокремленням від роду (племені) особи як самостійного учасника суспільних відносин зі своїми домаганнями соціальної свободи;
3) виникненням держави, якій був потрібен новий нормативний соціальний регулятор, здатний:
а) забезпечувати функціонування суспільства як цілісного організму, складнішого за первісне суспільство, підтримувати в ньому порядок і стабільність;
б) закріплювати і забезпечувати індивідуальну свободу особи.
Виконати такі завдання було не під силу нормативним регуляторам первіснообщинного ладу — звичаям, релігії. Цю роль стало відігравати право, яке формується і забезпечується державою.
