26. Взаємодія права з іншими соціальними нормами.

У процесі регулювання суспільних відносин соціальні норми взаємодіють між собою. Ця взаємодія виявляється в таких формах:

1) вимоги різних соціальних норм можуть співпадати, у них можуть міститись однопорядкові, аналогічні положення. Тоді такі норми доповнюють одна одну і тим самим сприяють більш повному і швидкому досягненню бажаних результатів;

2) різні соціальні норми можуть містити в собі протилежні і навіть взаємовиключні вимоги, чим утворюється конкуренція різних моделей поведінки. Така ситуація, природно, взаємоутруднює реалізацію вимог, що випливають із змісту норм, які протирічать одна одній;

3) вимоги приписів різних соціальних норм є взаємонейтральними, тобто їх приписи за своїм змістом не мають ніякого відношення один до одного. Тоді реалізація таких соціальних норм не справляє ніякого взаємовпливу.

Право і мораль.

У сучасних умовах в регулюванні суспільних відносин зростає значення моральних вимог, в яких, як правило, знаходять своє відображення загальнолюдські цінності. Саме тому зростання моральної обґрунтованості правових розпоряджень є необхідною умовою подальшої активізації їх ролі та ефективності в регулюванні суспільних відносин. Правова вимога зміцнення законності та правопорядку одночасно є й важливою вимогою моралі, яка характеризує моральну структуру особи, її чесність, совість, обов'язок. Тому законність може виступати і як один з моральних критеріїв оцінки поведінки особи та інших суб'єктів, адже в умовах беззаконня не може бути й мови про мораль.

Посилання на моральні критерії (на чесність, сумлінність) є в тексті присяги, яку приносять судді Конституційного Суду України. Найбільшої ефективності право досягає за умови співпадання його вимог і вимог, що формулюються в моральних нормах. При формуванні правової держави співіснування, взаємодія цих двох видів соціальних норм в цілому співпадають або зближуються.

У дійсності процеси взаємозв'язку і взаємодії права та моралі досить складні. Тому протиріччя між ними можуть виявлятися не одразу, і якщо ці протиріччя своєчасно не усуваються, вони можуть призвести до порушень закону (при суспільному пріоритеті вимог моралі над нормами права) або до моральних втрат (у протилежній ситуації).

Однією з причин таких протиріч є відносна стабільність моральних настанов. Право більш динамічне, воно швидше реагує на потреби даного моменту суспільного розвитку.

27. Поняття і ознаки правової системи, співвідношення її із соціальною системою.

Кожна держава має свою національну правову систему. Історично склалося так, що в кожній країні діють свої правові звичаї, законодавство, юрисдикційні органи, сформувалися особливості правового менталітету, правової культури, тобто свої (за внутрішнім змістом) правові засоби, що поєднуються загальним поняттям «правова система».

Правова система (англ. legal system) — це зумовлений об'єктивними закономірностями розвитку суспільства цілісний комплекс взаємозалежних і погоджених спеціальних і загальних засобів правового впливу на суспільні відносини, що постійно відтворюються і використовуються людьми і їх організаціями (у тому числі державою) як суб'єктами права для досягнення приватних і публічних цілей, забезпечення правопорядку.

Правова система — складне, збірне, багатопланове явище, що не збігається ні із системою права, ні із системою законодавства, а об'єднує ці й інші поняття. У структурному плані вона складається з безлічі правових явищ — насамперед норм і принципів права, за допомогою яких відбувається упорядкування правової системи, а також правовідносин, правосвідомості, правової культури, суб'єктивного права, юридичного обов'язку, юридичної відповідальності, юридичної діяльності та ін. Завдяки сукупності основних норм конституція має фундаментальне значення для всієї правової системи.

Спеціальні правові засоби є безпосередньою частиною механізму правового регулювання і мають активність.

Загальним правовим засобам належить менш активна роль: вони супроводжують спеціальні правові засоби, оскільки є складовою частиною не механізму правового регулювання, а механізму правового впливу — більшого за обсягом правового явища, у яке входять і спеціальні правові засоби. Саме механізм правового впливу допомагає визначити особливості груп і типів (сімей) правових систем.

Ознаки правової системи:

1) формується і функціонує в суспільстві в межах держави;

2) детермінована історичними і географічними факторами розвитку суспільства, відображає національний менталітет, етнокультурний зміст права;

3) являє собою частину (підсистему) соціальної системи;

4) тісно взаємодіє з економічною, політичною, ідеологічною, моральною та іншими соціальними підсистемами; володіє як механізмом перенесення їх вимог на мову юридичних норм, так і зворотним механізмом — переводити нормативно-правові приписи в реальну поведінку особи, групи, суспільства;

5) має в межах країни єдність, суверенність;

6) володіє власною структурною упорядкованістю — являє собою цілісну систему взаємозалежних, погоджених і тісно взаємодіючих правових засобів;

7) є динамічною системою — постійно діє унаслідок відтворення і використання людьми і їх організаціями (у тому числі державою) як суб'єктами права;

8) призначена для досягнення суб'єктами права приватних і публічних цілей.