25. Сутність і зміст права.

Визначення сутності права протягом багатьох років продовжує залишатись одним із основних завдань загальної теорії держави і права. Адже від того, як вирішується це завдання, залежить якість розуміння права, рівень пізнання всіх інших компонентів правової системи, правильність висновків про їх соціальну цінність. Відповідь на запитання про сутність права багато в чому залежить від змісту і спрямованості концепції права, в межах якої воно здійснюється. Однак у більшості випадків сутність права цілком обґрунтовано пов'язується з його властивостями як явища цивілізації, особливого регулятора суспільних відносин.

Можна стверджувати, що визначення сутності права як важливого і складного соціального явища у кінцевому підсумку полягає у визначенні його соціальної ролі. При цьому слід говорити про ту роль, що її покликано відігравати і реально відіграє право на всіх етапах свого існування, в умовах держави будь-якого історичного типу. Конкретний зміст правових норм, що регулюють конкретні суспільні відносини, визначається етапом розвитку суспільства.

При визначенні сутності права необхідно виходити ще й з того, що вказані вище основні властивості права характеризують його перш за все як особливий вид соціальних норм (регуляторів відносин між людьми у суспільстві), покликаних упорядковувати відносини між людьми.

Врегульовуючи суспільні відносини шляхом встановлення певних правил поведінки для їх учасників, право перетворюється у своєрідну міру свободи в суспільстві.

Враховуючи викладене, є підстави для висновку про те, що сутність права полягає в тому, що воно є соціальним регулятором, особливою мірою свободи, ґрунтується на надбаннях розвитку людської цивілізації і культури, виступає критерієм визначення суспільної корисності (правомірності) чи небезпечності (неправомірності) поведінки людей та їх об'єднань.

Для того, щоб право могло реально врегульовувати поведінку людей, воно повинно мати певний зміст, який утворюють конкретні приписи (правила поведінки), що формулюються в нормах права. Ці приписи повинні закріплювати можливу (шляхом установлення конкретних прав), обов'язкову (шляхом установлення конкретних обов'язків) поведінку суб'єктів, порядок здійснення встановлених прав і обов'язків, а також негативні наслідки, що наступають для суб'єкта в разі невиконання або неналежного виконання ним встановлених правом правил поведінки.

Таким чином, зміст права утворюють закріплені в нормах права приписи, що встановлюють:

• права і обов'язки певних суб'єктів;

• процедуру реалізації цих прав і обов'язків;

• правові наслідки невиконання приписів щодо прав і обов'язків або процедури їх реалізації.

Правові приписи, якими встановлюються конкретні дії, що їх можуть (права) або повинні (обов'язки) вчиняти певні суб'єкти, утворюють матеріальну сторону (аспект) змісту права. Ті ж приписи норм права, які встановлюють порядок, процедуру здійснення конкретних прав і обов'язків або правові наслідки їх невиконання, становлять функціональну сторону (аспект) змісту права.

Таким чином, зміст права — це закріплені в його нормах приписи, що встановлюють права і обов'язки певних суб'єктів і правові наслідки невиконання або неналежного їх виконання чи порушення процедури їх реалізації (матеріальний аспект), а також приписи, що визначають процедуру реалізації цих прав і обов'язків (функціональний аспект).