- •1. Предмет загальної теорії держави і права.
- •2. Методологія загальної теорії держави і права.
- •3. Функції науки загальної теорії держави і права.
- •5. Поняття, ознаки і сутність держави.
- •7. Форма державного правління.
- •9. Державний (державно-правовий) режим.
- •11. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •2. За сферами діяльності держави — внутрішньої або зовнішньої — її функції поділяються на внутрішні і зовнішні.
- •12. Види функцій держави.
- •1. За значенням для нормального функціонування і розвитку держави функції держави поділяються на основні й неосновні.
- •3. З точки зору тривалості здійснення в часі державних функцій є:
- •13. Поняття та елементи механізму держави.
- •14. Державний апарат
- •15. Органи держави: поняття і види
- •3. За способами створення:
- •6. За часом функціонування:
- •16. Поняття народовладдя та форми його здійснення.
- •17. Походження права.
- •18. Форми (джерела ) права.
- •19. Характеристика форм права.
- •20. Правовий звичай.
- •21. Правовий прецедент. Правова доктрина.
- •22. Поняття системи нормативної регламентації суспільних відносин.
- •23. Поняття, основні ознаки та види соціальних норм.
- •24. Поняття і основні ознаки права.
- •25. Сутність і зміст права.
- •26. Взаємодія права з іншими соціальними нормами.
- •27. Поняття і ознаки правової системи, співвідношення її із соціальною системою.
- •28. Структура правової системи.
- •29. Типи (сім'ї) правових систем світу.
- •4. Релігійний тип (сім'я) правових систем:
- •5. Традиційний тип (сім'я) правових систем:
- •31. Англо-американський тип (сім'я) правових систем: поняття, ознаки. Особливості правових систем Англії і сша.
- •33. Релігійний тип (сім'я) правових систем: поняття та основні ознаки.
- •34. Мусульманське право: поняття, ознаки, місце в сучасних правових системах арабських та інших країн.
- •35. Поняття і ознаки норми права.
- •36. Види норм права.
- •37. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •38. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •39. Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •40. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування системи права.
- •41. Публічне і приватне право.
- •42. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права.
- •43. Галузь права.
- •44. Інститут і підгалузь права.
- •45. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •46. Поняття галузі та інституту законодавства.
- •47. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства.
- •48. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів.
- •49. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •50. Принципи і функції правотворчості.
- •51. Види правотворчості держави.
- •52. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •53. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •54. Поняття та ознаки правовідносин.
- •1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.
- •55. Склад (структура) правовідносин.
- •56. Суб'єкти правовідносин.
- •58. Правосуб'єктність юридичних осіб.
- •59. Об'єкти правовідносин.
- •60. Види правовідносин.
- •61. Юридичний факт.
- •62. Поняття законності.
- •63. Принципи законності.
- •64. Вимоги законності.
- •65. Гарантії законності.
- •66. Поняття правопорядку.
- •67. Функції та принципи правопорядку.
- •68. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •69. Правомірна поведінка.
- •70. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •5. Юридичні:
- •71. Склад і види правомірної поведінки.
- •72. Поняття і ознаки правопорушення.
- •73. Склад правопорушення.
- •74. Види правопорушень.
- •75. Зловживання правом.
- •76. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •77. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •1). Правоохоронна:
- •2). Виховна:
- •78. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •79. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •80. Поняття тлумачення норм права.
- •81. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •82. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •83. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •84. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •85. Поняття і ознаки правозастосування.
- •86. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •1. Законності (належного додержання законних процедур):
- •2. Обґрунтованості:
- •4. Справедливості:
- •87. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •88. Види актів застосування норм права.
- •89. Прогалини в праві і способи їх усунення.
- •90. Поняття правосвідомості. Структура правосвідомості.
35. Поняття і ознаки норми права.
Норма права — це загальнообов'язкове, формально-визначене правило поведінки (зразок, масштаб, еталон), встановлене або санкціоноване державою як регулятор суспільних відносин, яке офіційно закріплює міру свободи і справедливості відповідно до суспільних, групових та індивідуальних інтересів (волі) населення країни, забезпечується всіма заходами державного впливу, аж до примусу.
Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, але норма не має такої ознаки, як системність, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин і лише в сукупності з іншими, узгодженими з нею нормами складає систему права.
Ознаками норми права є наступні:
1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дію, «роботу», яка повинна призвести до певного результату.
2. Загальнообов'язкове правило поведінки — норма права виходить від держави, повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.
3. Правило поведінки загального характеру — норма права має загальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоніфікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, регульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має багаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).
4. Формально-визначене правило поведінки представницько-зобов'язуючого характеру – норма права закріплює права і обов'язки учасників суспільних відносин, а також юридичну відповідальність (санкції), яка застосовується у разі її порушення. Надаючи права одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, молоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладення її в законах, інших писаних джерелах права.
5. Правило поведінки, прийняте в суворо встановленому порядку, — норма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції з дотриманням певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.
6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, — держава створює реальні умови для добровільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.
36. Види норм права.
У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм права. Ці норми можна класифікувати (поділити) на види за певним критерієм (ознакою).
Норми права за предметом правового регулювання (або за галузями права): норми конституційного, адміністративного, кримінального, цивільного, трудового, екологічного права та ін.
Імперативні — норми, що виражають у категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії і не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов’язків суб'єктів. Інакше: імперативні норми прямо наказують правила поведінки.
Диспозитивні — норми, у яких держава наказує варіант поведінки, але які дозволяють сторонам регульованих відносин самим визначати права й обов'язки в окремих випадках, їх називають «заповнювальними», оскільки вони заповнюють відсутність угоди і діють лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себе іншого правила, не домовилися з даному питання (розпізнаються через формулювання: «за відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановлено в договорі» та ін.). Інакше: диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.
Заохочувальні — норми, що встановлюють заходи заохочення за варіант поведінки суб'єктів, який схвалюється державою і суспільством і полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила щодо виплати премій).
Рекомендаційні — норми, що встановлюють варіанти бажаної з погляду держави поведінки суб'єктів.
Норма матеріального права — норма, що є первинним регулятором суспільних відносин: містить правило (права, обов'язки, заборони), на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, не можна вчиняти вбивство.
Норма процесуального права — норма, що встановлює оптимальний порядок застосування норм матеріального права: містить правило, на підставі якого можливо вирішення справи по суті. Наприклад, порядок розслідування злочину, порядок виклику свідків до суду тощо.
Норми права за дією у просторі: загальні та місцеві.
Норми права за дією у часі: постійні тимчасові.
Норми права за дією за колом осіб: загальні — поширюються на все населення; спеціальні — поширюються на певне коло осіб; виняткові — роблять винятки із загальних і спеціальних норм.
Норми права за функціональною спрямованістю:
регулятивні (правила поведінки) — встановлюють права і обов'язки суб'єктів (наприклад, норма, що закріплює правомочності власника: володіння, користування, розпорядження, чи норма, що визначає порядок шлюбу).
охоронні (сторожі порядку) – встановлюють способи юридичної відповідальності за порушення прав і невиконання обов'язків, закріплених у регулятивних нормах (наприклад, норма Кримінального кодексу про відповідальність за вбивство).
