- •1. Предмет загальної теорії держави і права.
- •2. Методологія загальної теорії держави і права.
- •3. Функції науки загальної теорії держави і права.
- •5. Поняття, ознаки і сутність держави.
- •7. Форма державного правління.
- •9. Державний (державно-правовий) режим.
- •11. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •2. За сферами діяльності держави — внутрішньої або зовнішньої — її функції поділяються на внутрішні і зовнішні.
- •12. Види функцій держави.
- •1. За значенням для нормального функціонування і розвитку держави функції держави поділяються на основні й неосновні.
- •3. З точки зору тривалості здійснення в часі державних функцій є:
- •13. Поняття та елементи механізму держави.
- •14. Державний апарат
- •15. Органи держави: поняття і види
- •3. За способами створення:
- •6. За часом функціонування:
- •16. Поняття народовладдя та форми його здійснення.
- •17. Походження права.
- •18. Форми (джерела ) права.
- •19. Характеристика форм права.
- •20. Правовий звичай.
- •21. Правовий прецедент. Правова доктрина.
- •22. Поняття системи нормативної регламентації суспільних відносин.
- •23. Поняття, основні ознаки та види соціальних норм.
- •24. Поняття і основні ознаки права.
- •25. Сутність і зміст права.
- •26. Взаємодія права з іншими соціальними нормами.
- •27. Поняття і ознаки правової системи, співвідношення її із соціальною системою.
- •28. Структура правової системи.
- •29. Типи (сім'ї) правових систем світу.
- •4. Релігійний тип (сім'я) правових систем:
- •5. Традиційний тип (сім'я) правових систем:
- •31. Англо-американський тип (сім'я) правових систем: поняття, ознаки. Особливості правових систем Англії і сша.
- •33. Релігійний тип (сім'я) правових систем: поняття та основні ознаки.
- •34. Мусульманське право: поняття, ознаки, місце в сучасних правових системах арабських та інших країн.
- •35. Поняття і ознаки норми права.
- •36. Види норм права.
- •37. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •38. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •39. Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •40. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування системи права.
- •41. Публічне і приватне право.
- •42. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права.
- •43. Галузь права.
- •44. Інститут і підгалузь права.
- •45. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •46. Поняття галузі та інституту законодавства.
- •47. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства.
- •48. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів.
- •49. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •50. Принципи і функції правотворчості.
- •51. Види правотворчості держави.
- •52. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •53. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •54. Поняття та ознаки правовідносин.
- •1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.
- •55. Склад (структура) правовідносин.
- •56. Суб'єкти правовідносин.
- •58. Правосуб'єктність юридичних осіб.
- •59. Об'єкти правовідносин.
- •60. Види правовідносин.
- •61. Юридичний факт.
- •62. Поняття законності.
- •63. Принципи законності.
- •64. Вимоги законності.
- •65. Гарантії законності.
- •66. Поняття правопорядку.
- •67. Функції та принципи правопорядку.
- •68. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •69. Правомірна поведінка.
- •70. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •5. Юридичні:
- •71. Склад і види правомірної поведінки.
- •72. Поняття і ознаки правопорушення.
- •73. Склад правопорушення.
- •74. Види правопорушень.
- •75. Зловживання правом.
- •76. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •77. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •1). Правоохоронна:
- •2). Виховна:
- •78. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •79. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •80. Поняття тлумачення норм права.
- •81. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •82. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •83. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •84. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •85. Поняття і ознаки правозастосування.
- •86. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •1. Законності (належного додержання законних процедур):
- •2. Обґрунтованості:
- •4. Справедливості:
- •87. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •88. Види актів застосування норм права.
- •89. Прогалини в праві і способи їх усунення.
- •90. Поняття правосвідомості. Структура правосвідомості.
28. Структура правової системи.
Структура правової системи — стійка єдність елементів правової системи та їх постійних зв'язків, що забезпечують її правову цілісність.
Як складне правове явище, правова система містить у собі головні конструктивні і похідні елементи, за допомогою яких досягаються кінцеві цілі правового регулювання. Ці елементи структуруються в її підсистеми, що розкривають динаміку правової системи в цілому.
Структура правової системи, що складається з підсистем, виражених через власні елементи:
1) інституціональна — суб'єктний склад: індивідуальні і колективні (суб'єкти права), включаючи державу, соціальні спільності та ін. суб'єкти права;
2) нормативна (регулятивна) — правові норми і принципи, об'єктивовані в нормативно-правових актах, правових прецедентах, нормативно-правових договорах, правових звичаях та ін.;
3) ідеологічна (доктринальна) — сукупність уявлень про правові норми і принципи, що характеризують ступінь усвідомленості правомірної поведінки суб'єктів права, вступу їх у правовідносини, юридичну діяльність — праворозуміння; правові ідеї, концепції; правосвідомість і правова культура;
4) функціональна (соціологічна) — сукупність причинно-наслідкових зв'язків між суб'єктами права, що виникають у процесі їх юридичної діяльності: правореалізація, правозастосування, правовідносини, правомірна поведінка, юридична практика — через них відбуваються дія норм права в соціальному середовищі, визначається режим функціонування правової системи як частини соціальної системи;
5) комунікативна — закономірності взаємовідносин між взаємодіючими і взаємозумовленими підсистемами, що відсутні у них в ізольованому стані: інтегральні (підсумовуючі) зв'язки між інституціональною, регулятивною, ідеологічною, функціональною правовими підсистемами. Внаслідок того, що кожна із самостійних частин правової системи суспільства має власну структуру, свої принципи організації і діяльності — їх комунікативність виражається у нерозривному зв'язку норм; органів, що їх приймають; концепцій, покладених у їх основу; процедур їх прийняття і застосування; зв'язки правової системи в цілому з політичною, економічною й іншими системами суспільства — системами звичаїв, норовів, традицій; зв'язки з міждержавними регіонально-континентальними правовими системами (у Європі — ЄС, РЄ). Саме внутрішньосистемні зв'язки і відносини на національному і міжнародному рівнях перетворюють сукупність елементів у систему, що має властивості єдності і цілісності. Результатом дії комунікативної підсистеми є законність і правопорядок.
Таким чином, поняття «правова система» має узагальнюючий характер, містить у собі основні, найбільш активні спеціальні і загальні правові засоби (наприклад, правопорушення не входять до складу правової системи, а є частиною правової реальності); характеризується зв'язками між ними, що виникають завдяки суб'єктам права.
29. Типи (сім'ї) правових систем світу.
Правові системи світу можна класифікувати:
За ступенем їх релігійної підвладності — світські і релігійні.
За ступенем відособленості права від інших соціальних норм (релігійних, моральних, політичних) — від диференційовані та невід диференційованим.
За станом об'єднання подібних правових систем у правові сім 7 (типи):
1. Романо-германський тип (сім'я) правових систем (країни континентальної Європи — Італія, Франція, Іспанія, Португалія, ФРН, Австрія, Швейцарія та ін.).
У межах цього типу (сім'ї) правових систем виділяють два підтипи, або дві правові групи:
романська (Франція, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Італія, Португалія, Іспанія. Ведучою в цій групі є національна правова система Франції);
германська, або центральноєвропейська (ФРН, Австрія, Швейцарія та ін. Ведучою в цій групі є національна правова система ФРН).
2. Англо-американський тип (сім'я) правових систем (Англія, Ірландія, США, Канада, Австралія, Нова Зеландія, деякою мірою — колишні колонії Британської імперії (нині 36 країн є членами Британської Співдружності) та ін.).
Усередині англо-американського типу (сім'ї) правових систем розрізняють два підтипи, або дві групи:
англійське загальне право (Англія);
американське право (США).
Окрім того, поділ англо-американського типу (сім'ї) правових систем можливий на дві групи:
європейське загальне право (Англія, Ірландія);
позаєвропейське загальне право (США, Канада та ін.).
Право кожної країни поза Європою одержало широку автономію в межах англо-американського типу (сім'ї) правових систем.
3. Змішаний (конвергентний, або дуалістичний) тип (сім'я) правових систем виник на стику двох класичних сімей правових систем: романо-германської і англо-американської та має специфічні риси.
У межах цього типу (сім'ї) можна виділити такі групи:
скандинавська (північноєвропейська) група (Данія, Швеція, Норвегія, Ісландія, Фінляндія);
латиноамериканська (Аргентина, Парагвай, Уругвай, Чилі та ін.).
