- •1. Предмет загальної теорії держави і права.
- •2. Методологія загальної теорії держави і права.
- •3. Функції науки загальної теорії держави і права.
- •5. Поняття, ознаки і сутність держави.
- •7. Форма державного правління.
- •9. Державний (державно-правовий) режим.
- •11. Форми і методи здійснення функцій держави.
- •2. За сферами діяльності держави — внутрішньої або зовнішньої — її функції поділяються на внутрішні і зовнішні.
- •12. Види функцій держави.
- •1. За значенням для нормального функціонування і розвитку держави функції держави поділяються на основні й неосновні.
- •3. З точки зору тривалості здійснення в часі державних функцій є:
- •13. Поняття та елементи механізму держави.
- •14. Державний апарат
- •15. Органи держави: поняття і види
- •3. За способами створення:
- •6. За часом функціонування:
- •16. Поняття народовладдя та форми його здійснення.
- •17. Походження права.
- •18. Форми (джерела ) права.
- •19. Характеристика форм права.
- •20. Правовий звичай.
- •21. Правовий прецедент. Правова доктрина.
- •22. Поняття системи нормативної регламентації суспільних відносин.
- •23. Поняття, основні ознаки та види соціальних норм.
- •24. Поняття і основні ознаки права.
- •25. Сутність і зміст права.
- •26. Взаємодія права з іншими соціальними нормами.
- •27. Поняття і ознаки правової системи, співвідношення її із соціальною системою.
- •28. Структура правової системи.
- •29. Типи (сім'ї) правових систем світу.
- •4. Релігійний тип (сім'я) правових систем:
- •5. Традиційний тип (сім'я) правових систем:
- •31. Англо-американський тип (сім'я) правових систем: поняття, ознаки. Особливості правових систем Англії і сша.
- •33. Релігійний тип (сім'я) правових систем: поняття та основні ознаки.
- •34. Мусульманське право: поняття, ознаки, місце в сучасних правових системах арабських та інших країн.
- •35. Поняття і ознаки норми права.
- •36. Види норм права.
- •37. Спеціалізовані (нетипові) норми права.
- •38. Структура норми права і норми-розпорядження.
- •39. Поняття, основні ознаки і структура системи права.
- •40. Предмет і метод правового регулювання як підстава формування системи права.
- •41. Публічне і приватне право.
- •42. Матеріальне і процесуальне право як підсистеми права.
- •43. Галузь права.
- •44. Інститут і підгалузь права.
- •45. Система законодавства. Співвідношення системи права і системи законодавства.
- •46. Поняття галузі та інституту законодавства.
- •47. Структура системи законодавства. Види галузей законодавства.
- •48. Поняття і форми систематизації нормативно-правових актів.
- •49. Поняття правотворчості, її відмінність від законотворчості.
- •50. Принципи і функції правотворчості.
- •51. Види правотворчості держави.
- •52. Види правотворчості громадянського суспільства.
- •53. Судова правотворчість – особливий вид правотворчості.
- •54. Поняття та ознаки правовідносин.
- •1. Становлять різновид суспільних відносин, соціальний зв'язок.
- •55. Склад (структура) правовідносин.
- •56. Суб'єкти правовідносин.
- •58. Правосуб'єктність юридичних осіб.
- •59. Об'єкти правовідносин.
- •60. Види правовідносин.
- •61. Юридичний факт.
- •62. Поняття законності.
- •63. Принципи законності.
- •64. Вимоги законності.
- •65. Гарантії законності.
- •66. Поняття правопорядку.
- •67. Функції та принципи правопорядку.
- •68. Поняття, ознаки і види правової поведінки.
- •69. Правомірна поведінка.
- •70. Причини нестабільності правомірної поведінки.
- •5. Юридичні:
- •71. Склад і види правомірної поведінки.
- •72. Поняття і ознаки правопорушення.
- •73. Склад правопорушення.
- •74. Види правопорушень.
- •75. Зловживання правом.
- •76. Поняття і ознаки юридичної відповідальності.
- •77. Принципи і функції юридичної відповідальності.
- •1). Правоохоронна:
- •2). Виховна:
- •78. Види юридичної відповідальності залежно від галузевої структури права.
- •79. Підстави і стадії юридичної відповідальності.
- •80. Поняття тлумачення норм права.
- •81. Способи (методи) тлумачення норм права.
- •82. Види тлумачення норм права за суб'єктами.
- •83. Види тлумачення норм права за обсягом їх змісту.
- •84. Поняття і основні форми реалізації норм права.
- •85. Поняття і ознаки правозастосування.
- •86. Основні вимоги до правильного застосування норм права.
- •1. Законності (належного додержання законних процедур):
- •2. Обґрунтованості:
- •4. Справедливості:
- •87. Поняття і ознаки акта застосування норм права.
- •88. Види актів застосування норм права.
- •89. Прогалини в праві і способи їх усунення.
- •90. Поняття правосвідомості. Структура правосвідомості.
56. Суб'єкти правовідносин.
Суб'єкти правовідносин — це суб'єкти права, тобто особи, що мають правосуб'єктність. Вирази «суб'єкт права» і «особа, що має правосуб'єктність» збігаються. Правосуб'єктність — одна з обов'язкових передумов правовідносин.
Суб'єкти правовідносин — це індивідуальні чи колективні суб'єкти права, які використовують свою правосуб'єктність у конкретних правовідносинах, виступаючи реалізаторами суб'єктивних юридичних прав і обов'язків, повноважень і юридичної відповідальності.
Види суб'єктів правовідносин:
1) індивідуальні суб'єкти (фізичні особи):
громадяни, тобто індивіди, що мають громадянство даної країни;
іноземні громадяни;
особи без громадянства (апатриди);
особи з подвійним громадянством (біпатриди);
2) колективні суб'єкти (юридичні особи):
державні органи, організації, установи, підприємства;
органи місцевого самоврядування;
комерційні організації (акціонерні товариства, приватні фірми тощо — вітчизняні, іноземні, міжнародні);
громадські об'єднання (партії, профспілкові організації тощо);
релігійні організації;
3) держава та її структурні одиниці:
держава;
державні утворення (суб'єкти федерації — штати, землі, автономії; в Україні — Автономна Республіка Крим);
адміністративно-територіальні одиниці (область, місто, селище та ін.);
4) соціальні спільноти — народ, нація, етнічні групи, громадяни виборчого округу тощо.
57. Правосуб'єктність фізичних осіб.
Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин.
В основі визначення природи правосуб'єктності (праводієздатності) фізичної особи лежать два критерії:
вікова характеристика (певний вік);
зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів.
Склад правосуб'єктності фізичної особи:
правоздатність;
дієздатність;
деліктоздатність.
Правоздатність — це передбачена нормами права здатність (можливість)
індивіда мати суб'єктивні юридичні права і виконувати суб'єктивні юридичні обов'язки. Правоздатність виникає з моменту народження і припиняється зі смертю особи.
Правоздатність — не кількісне вираження прав суб'єкта, а постійний громадянський стан особи; не саме володіння правами, а здатність мати права, набувати суб'єктивних прав.
Вік, психічний і фізичний стан громадянина не впливають на його правоздатність. Правоздатність є рівною для всіх громадян незалежно від статі, національності, походження, майнового стану, місця проживання, причетності до релігії, належності до громадських організацій та ін.
Дієздатність — це передбачена нормами права здатність індивіда самостійно, своїми усвідомленими діями здійснювати (використовувати і виконувати) суб'єктивні юридичні права, обов'язки і нести відповідальність.
Дієздатність, на відміну від правоздатності, залежить від віку, фізичного стану особи, а також інших особистих якостей людини, що з'являються у неї в міру розумового, фізичного, соціального розвитку.
Повна дієздатність настає з моменту громадянського повноліття, і, як правило, у більшості галузей права дієздатність і правоздатність збігаються в одній особі, вони нероздільні, крім цивільного (і частково сімейного) права, де недієздатна людина може бути суб'єктом конкретних правовідносин.
У цивільному праві є градація різних ступенів дієздатності.
Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років (ст. 10 КК України).
