22. Поняття системи нормативної регламентації суспільних відносин.

Складність і багатоваріантність відносин, що виникають у суспільстві, значна кількість їх можливих суб'єктів (учасників) об'єктивно вимагають урегульованості. Це завдання вирішується через функціонування різноманітних правил (норм), які регулюють поведінку учасників суспільних відносин і в яких у загальній формі акумулюється досвід багатьох поколінь людей.

Вказані норми поділяються на дві групи:

1) соціальні норми, які регулюють відносини між людьми та їх об'єднаннями.

Соціальні норми формуються і впроваджуються в суспільну практику різними шляхами, але вони завжди відображують досвід реалізації різних варіантів поведінки суб'єктів у певних ситуаціях. При цьому в соціальній нормі закріплюється той варіант поведінки, що гарантує найкращий результат або завдає найменшої шкоди.

2) соціально-технічні норми, які встановлюють правила поводження людей із знаряддями праці, машинами, визначають взаємини з природою.

Вказані групи норм у своїй сукупності утворюють систему нормативного регулювання суспільних відносин.

Таким чином, система нормативної регламентації суспільних відносин — це сукупність соціальних норм, що регулюють поведінку людей і їх об'єднань у суспільстві, і соціально-технічних норм, що встановлюють правила поводження людей із знаряддями праці, машинами, регламентують їх взаємини із природою.

Метою функціонування системи нормативного регулювання суспільних відносин є забезпечення впорядкованості існуючих у суспільстві відносин.

23. Поняття, основні ознаки та види соціальних норм.

У суспільстві формуються і функціонують певні правила (норми) поведінки, виконання котрих покликане забезпечити впорядкованість, прогнозованість і стабільність суспільних відносин. Ці правила називаються соціальними нормами. Отже, соціальні норми — це правила поведінки людей та їх об'єднань, що мають загальний характер і забезпечуються особистими переконаннями, засобами громадського або державного впливу з метою забезпечення порядку і стабільності в суспільстві.

Виникнення і зміст соціальних норм зумовлюються історично і залежать від соціально-економічного типу суспільства, етапу його розвитку тощо. Їхній зміст і спрямованість в кінцевому підсумку не залежать від бажання та волі окремих людей, а уособлюють об'єктивну потребу у впорядкуванні відносин між людьми у суспільстві.

Соціальні норми регулюють поведінку, яка має соціальний характер, тобто пов'язана із взаємовідносинами між людьми та їх об'єднаннями. Цим вони відрізняються від інших (технічних, медичних, біологічних та ін.) норм, які встановлюють порядок поводження людей зі штучними або природними об'єктами, представниками тваринного світу тощо.

Різноманіття і складність суспільних відносин обумовлюють функціонування багатьох соціальних норм, які мають певні відмінності, але кожній із них притаманні й загальні для всіх соціальних норм ознаки, а саме:

• соціальні норми є правилами поведінки, що впорядковують (врегульовують) відносини між людьми та їх об'єднаннями в суспільстві;

• вони є правилами поведінки загального характеру. Це означає, що соціальні норми спрямовують свою дію не на конкретно визначеного адресата (особу чи груп осіб), а поширюються на всіх суб'єктів, які попадають у життєві обставини, що регулює дана соціальна норма;

• вони перш за все обумовлені соціально-економічним ладом суспільства, ознаки якого в тій чи іншій формі відображено в їх змісті;

• здебільшого соціальні норми формуються, формулюються і забезпечуються тими групами людей або їхніми об'єднаннями, воля та інтереси яких знаходять свій вираз у тих чи інших соціальних нормах.

Мораль — це правила, які регулюють поведінку людей шляхом її оцінки з точки зору протилежних моральних категорій: "добро" і "зло", "справедливість" і "несправедливість" тощо. Моральною (позитивною) визнається поведінка, що приносить суб'єктам добро. І навпаки, аморальна (негативна) поведінка — це поведінка, яка призводить до наслідків, що оцінюються відповідними суб'єктами як зло. Дотримання вимог моральних норм забезпечується в основному внутрішніми переконаннями кожної людини та силою громадської думки.

Разом з тим у суспільстві сформувались моральні норми загальнолюдського значення. Зокрема, це вимога турбуватися про старих, надавати матеріальну та моральну допомогу хворим та незаможним тощо.

Звичаї — це правила поведінки, що склалися історично і в результаті багаторазових повторень ввійшли у звичку людей.

Звичай закріплюється у свідомості людей як найбільш розумний або корисний у певних умовах зразок поведінки і виробляє свого роду автоматизм у поведінці, сприймається та реалізується людьми підсвідомо, без глибокого обмірковування доцільності такої поведінки. Прикладом звичаю, що регулює поведінку людей у повсякденному житті, може бути рукостискання при зустрічах і прощаннях. У сучасних умовах знайти сенс у звичаї потискання рук неможливо, але свого часу його виконання було доцільним і навіть життєво необхідним. Адже саме так засвідчували відсутність прихованої в руках зброї або каміння, а значить і відсутність ворожих намірів.

Традиції — це правила поведінки, які впроваджуються в суспільну практику за ініціативою певних структур (держави, громадських об'єднань тощо), у багатьох випадках з метою витіснення (заміни) якихось вже існуючих правил поведінки.

Традиції мають певні спільні риси зі звичаями, але якщо звичаї виникають у суспільстві стихійно, поступово — як результат багаторазового повторення певного зразка поведінки, то звичаї з тією або іншою метою нав'язуються суспільству. Деякі традиції сприймаються населенням та з часом переростають у звичаї і виконуються абсолютно добровільно, без будь-якого тиску. Яскравим прикладом цього є загальноприйнятий у нас звичай зустрічати Новий рік з ялинкою, хоча свого часу він запроваджувався Петром І під страхом покарання за його невиконання.

Корпоративні норми — це правила поведінки, які встановлюються певними об'єднаннями людей (політичними партіями, громадськими організаціями) і є обов'язковими тільки для членів даних об'єднань.

Ця група соціальних норм може знаходити свій вираз і закріплення в актах (статутах, положеннях, постановах), що приймаються об'єднаннями громадян, і повинна не протирічити конституції, законам та іншим нормативно-правовим актам.

Релігійні норми — правила поведінки людей, які містяться в тих чи інших релігійних вченнях. Ці норми в абсолютній більшості зафіксовані в джерелах, які становлять основу того чи іншого віровчення, — у Біблії християн, в Корані мусульман тощо.

Релігійні норми поділяються на дві основні групи:

• норми, що встановлюють правила відправлення релігійного культу;

• норми, що встановлюють правила поведінки людей, які сповідують дану релігію.

Частина релігійних норм ("не убий", "не вкради" та ін.) належить до загальнолюдських цінностей і становить основу інших, перш за все моральних норм, а в деяких випадках — основу правових та судових систем (закони шаріату в мусульманських країнах).

Соціально-технічні норми. У процесі людської діяльності формуються правила, що регулюють порядок поводження людей із знаряддями виробництва, встановлюють правила поведінки в тих чи інших природних умовах. Ці правила забезпечують доцільне й безпечне поводження людини в природному середовищі, використання багатств і явищ природи, досягнень науки й техніки. Такі правила є не соціальними, а технічними нормами. Але в деяких випадках, як уже вказувалося, вони набувають суспільного значення, тому що від їх сумлінного виконання залежить добробут, здоров'я, а то й життя людей. Ці правила відтворюють в актах, що мають юридичне значення (наприклад, в технічних правилах експлуатації АЕС), і за їх невиконання встановлюється юридична відповідальність. З цього моменту вони набувають ознак соціальних норм.

Особливим видом соціальних норм є право. Окремі автори пропонують як самостійні виділяти й інші види соціальних норм, а саме: естетичні, культурні, політичні, організаційні, правила гуртожитку, ритуали та ін.