14. Німецька драматургія епохи Просвітництва (ф.Шіллер, г.Лессінг). Специфіка предмета “Світова література”.

Просвітництво — широка ідейна течія, яка відображала антифеодальні, антиабсолютистські настрої освіченої частини населення у другій половині XVII —XVIII століття. Представники цієї течії, вчені, філософи, письменники, вважали метою суспільства людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом, були прихильниками теорії природного права. Просвітники мали широкий світогляд, в якому виділялися концепція освіченого абсолютизму, ідея цінності людини, критика церкви, патріотизм, осуд експлуатації людини людиною, утвердження самосвідомості й самоцінності особи.

Не маючи змоги впливати на соціально-політичний порядок, Просвітництво в Німеччині набуває характеру культурного руху і вражає багатством обдарованих людей і геніальних ідей. Вищою цінністю для німецьких просвітників стала ідея свободи, античність сприймається як втілення форми.

Готхольд Ефраїм Лессінг — німецький драматург, теоретик мистецтва і літературний критик-просвітитель. Основоположник німецької класичної літератури. Один з яскравих творів «Лаокоон, або про межі живопису і поезії», в якому Лессінг порівнює два види мистецтва — живопис і поезію, на прикладі скульптури Лаокоона, змальованого Садолетом, і Лаокоона, показаного Вергілієм. Під живописом Лессінг розуміє образотворче мистецтво взагалі. Драми: «Мінна фон Барнхельм, або солдатське щастя», «Емілія Галотті», «Міс Сара Сампсон» та ін.

Ф. Шиллер - великий німецький поет і драматург, який став виразником ідей просвітництва - свободи, рівності, справедливості, права на бунт особистості проти деспотизму. Твори: «Підступність і кохання», «Марія Стюарт», «Вільгельм Телль», «Орлеанська Діва», «Розбійники» та ін.

Видатний німецький гуманіст Фрідріх Шиллер замислювався над сенсом людського життя. Він вважав, що сучасна йому людина втратила простоту, щирість у стосунках з іншими і живе не за вірою, а за розрахунком і навіть у своїх ближніх вбачає вже не друзів, а суперників. У драмі «Розбійники» показано протистояння двох братів — Карла і Франца, синів графа Моора, носіїв двох протилежних світоглядів. Карл ненавидить убозтво навколишнього життя, ставиться з презирством до тих, хто улесливо кориться володарям, утискує злидарів. Він не хоче жити за тими законами, завдяки яким так добре живеться лицемірам, пройдисвітам, лихварям. «Чи ж втиснути мені своє тіло в корсет, чи ж зашнурувати законом волю? Закон примушує плазувати слимаком те, що повинно літати орлом». Дізнавшись про рішення батька позбавити його спадка, він впадає у відчай, особисту образу сприймає як прояв несправедливості, що вже стало нормою в людських стосунках. Він з товаришами ховається в Богемському лісі, стає ватажком розбійників. Карл починає грабувати багатих, вельможних і допомагає знедоленим та гнаним. Зовсім протилежних ідей та принципів дотримується його брат Франц. У цьому образі Шиллер показав людину цинічну, без честі, сумління, жорстокого егоїста. Він домагається, щоб увесь батьківський спадок перейшов до нього. Більше того, він претендує на руку нареченої Карла — Амалії. Мета життя Франца — задоволення власних пристрастей. Франц прагне влади і грошей і вважає, що немає такої перешкоди, яка б завадила йому домогтися свого. Рідного батька він замкнув у до вежі і прирік на голодну смерть. Тим часом його починають переслідувати жахливі видіння, які можна назвати муками сумління. Зрештою Франц накладає на себе руки. Одначе не перемагає і Карл. У фіналі драми його охоплює сумнів: чи вірний шлях він обрав? І розуміє, що не тим шляхом він пішов. За свої злочини він розплачується смертю батька та нареченої Амалії і доходить висновку, що немає благородного вбивства чи високої помсти. Зображуючи суперечки між братами, між Карлом і законом, Шиллер порушує в драмі важливе питання: якщо проти насильства боротися насильницькими методами, то чи не стане й сам благородний месник злочинцем? Автор вважає, що розплата неминуча для кожного, хто порушив моральний закон, незалежно від мотивів, за якими він це скоїв. У своєму творі Шиллер показав суперечність між правом людини на протест — з одного боку, та злочинністю будь-якого насильницького протесту — з іншого. Це протиріччя трагічне, бо, на думку автора, в реальному житті воно не вирішене.

Драма Шиллера «Розбійники» - трагедія про дисгармонію у сучасному світі, про ворожнечу і ненависть в людських взаєминах. Дізнавшись про жорстокі злочини свого брата Франца, Карл Моор сприйняв їх як свідоцтво несправедливості всього світу і узяв на себе роль месника. Але форма його помсти - разбойничество - суперечила його високим намірам. «Розбійники» відкрили новий тип драми - ліричний, політично спрямований, емоційний.