36. Західноєвропейська модерністська проза (Дж. Джойс, ф.Кафка, м. Пруст). Методика вивчення творчості ф. Кафки в шкільному курсі світової літератури.

Модернізм (від франц. moderne — новітній, сучасний) — це сумарний термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл кінця ХІХ – першої половини XX століття, яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних засобів, антиреалістична спрямованість. Саме похідне слово «модерн» пов'язане з ідеєю чогось нового та нетрадиційного. І новизна разом з антитрадиціоналізмом (хоча й модерністи ніколи не поривають із літературною традицією цілком) є визначальними рисами модернізму.

У літературі модернізм виникає спочатку у французькій поезії другої половини XIX ст. (Ш. Бодлер, П.Верлен, А. Рембо), згодом поширюється в інших європейських країнах і з’являється в прозі (Ф. Кафка, Дж. Джойс, М. Пруст) і драматургії (М. Метерлінк, Г.Ібсен, А.Стріндберг).

Засновниками модерністської прози, трьома її “батьками” є французький письменник Марсель Пруст, ірландець Джеймс Джойс і празький єврей Франц Кафка.

Марсель Пруст (1871-1922) відомий насамперед своїм романом-епопеєю “В пошуках утраченого часу”, над яким він працював упродовж 14 років. Твір складається з семи книг: “На Сваннову сторону”, “В затінку дівчат у розквіті”, “На бік Германтів”, “Содом і Гоморра”, “Полонянка”, “Зникла Альбертіна”, “Віднайдений час”. У романі йдеться про час, прожитий героєм. Дорослий Марсель пригадує життя, і оця пам'ять, тобто осмислення, відтворення структурування в усьому багатстві зв'язків, деталей, пахощів, звуків., кольорів, асоціацій, людських взаємин, думок і почуттів, нюансів, нерозгаданих таємниць людської поведінки і мистецьких супроводів, в нерозривній єдності минулого і сьогодення, - все це стає змістом суб'єктивної епопеї, того, що називається екзистенціальною історією, тобто зовнішнього світу, котрий увійшов у внутрішнє життя особистості. було важливо донести до читача певний емоційний настрій, навіяти духовну настанову, відкрити істину, знайдену ним самим у процесі написання роману. На думку М.Пруста, усе наше реальне життя – це втрачений час. Життя ж справжнє – “тільки у світі уяви”, в сновидіннях, мареннях, естетичній відстороненості від життя.

Іншим видатним письменником-модерністом був Джеймс Джойс. Твори: перша поетична збірка “Камерна музика”, психологічне есе “Джакомо Джойс”, збірка новел “Дублінці”, роман “Портрет художника в юності”, п’єса “Вигнанці”. 1922 року окремою книгою виходить найзнаменитіший твір письменника – роман “Улісс”. Останній роман Джойса “Поминки по Фіннегану” був закінчений у 1939 році. Цього ж року була надрукована поетична збірка “Пенні за штуку”.

Франц Кафка – видатний австрійський письменник-модерніст, який належав до так званої празької німецької літератури.

Франц Кафка писав романи, новели, притчі, афоризми. За його життя було видано лише кілька невеличких за обсягом книжок:“Споглядання”, “Сільський лікар”, “Голодомайстер”. Після смерті письменника було надруковано понад 30 новел і усі три романи Кафки (“Америка”, “Процес” і “Замок”).

Франц Кафка створив незвичний художній світ — абсурдний, жахливий, незрозумілий, одне слово “кафкіанський”. Він вражає дивним поєднанням буденного і фантастичного, трагічного й іронічного, абсурдного і закономірного. Все, що відбувається в ньому, не має логічного пояснення, але дає можливість відчути порушення духовних зв'язків: руйнацію моралі, поширення суспільного хаосу в світі.

Новела «Перевтілення» (1912)

Твір приголомшує читача з першої ж фрази, викликаючи почуття естетичного шоку. Грегор Замза перетворюється на незвичайну комаху. Але новела Кафки – не казка про перетворення, не фантастичний твір. Це насамперед притча, розгорнута метафора, розгалужений символ.

Що відомо нам про головного героя твору? Грегор Замза – пражанин, син незаможних обивателів, людей з суто матеріалістичними інтересами і примітивними смаками. П’ять років тому Замза-старший втратив майже всі свої гроші, після чого Грегор поступив на службу до одного з кридиторів батька. Він став комівояжером, торговцем сукном. Тоді батько зовсім припинив працювати, мати хворіла на астму, а сімнадцятирічна сестра Грета за віком працювати ще не могла. Грегор утримує вою сім’ю, він підшукав квартиру на Шарлотенштрассе, де усі нині мешкають. Сім’я може дозволити собі утримувати покоївку Анну (їй 16 років) і кухарку. Грегор постійно в роз’їздах, він пропонує зразки тканин клієнтам. Але у перерві між діловими поїздками він ночує вдома, де й відбулася з ним ця жахлива метаморфоза.

Батьки Грегора перелякані тим, що сталося: адже син не приступив уранці до роботи і зрештою втратив її. Життя родини докорінно змінюється, батько і мати мусять працювати, сестра — вести домашнє господарство. До того ж, жахливого комашиного вигляду Грегора не зносить уся родина, від нього всі віджахнулися. Його замкнули в кімнаті, а в разі потреби йому часом прислуговує сестра. Грегор невимовно страждає. Адже, ставши комахою, він зберігає мислення людини, власне «я», намагається поводитись, як і колись. Його намагання якось полегшити життя рідних не мають успіху. Врешті Грегор розуміє, що єдиним розумним виходом з цього безглуздого становища є смерть. Поранений батьком у черговій сімейній сутичці, він захворів, втратив апетит і помер у самотині.

Вражає те, що ніхто з персонажів новели не має ні краплини співчуття до нещасного, ніхто не замислюється, чому сталася незвичайна метаморфоза, нікого не цікавить душевний стан Грегора. Всі сприймають жахливу подію як належну і неминучу. Ситуація стає ще трагічнішою, коли навіть смерть Грегора родина сприймає байдуже, як щось буденне.

“Перевтілення” – це безперечне вираження драми самого Кафки, котрий відчував себе чужим у власній сім’ї, розгорнена метафора його комплексу провини перед батьком і родиною

Перевтілення Грегора на комаху - яскрава метафора відчуження людини від усього світу. Втративши людську подобу, герой опинився за межами людського існування. Він автоматично був позбавлений права займати у суспільстві хоча б найнижчий щабель, і навіть у власній родині він не міг претендувати на будь-яке “людське” місце. У цьому розумінні метаморфоза охоплює не лише Грегора, а й членів його родини: якщо Грегора вона калічить, то його батька, матір та сестру викриває, виявляючи за фасадом сімейної ідилії правду, корисливість, егоїзм, огиду до нещасного, готовність його зректися.

Для Грегора відчуження стало трагедією, що, призвело його до смерті. Але відчуження переживає не лише він - інші теж ступили на фатальний шлях. Так, Грета ще не усвідомлює, що вона так само самотня у цьому світі. Ніхто не розумів її захоплення музикою, окрім брата, що мріяв про її вступ до консерваторії, і навіть в образі комахи відчував прекрасне. Символічно, що після смерті Грегора члени родини називаються вже не «батько», «мати», «сестра», а «пан», «пані», «дочка». Цим Кафка підкреслює розпад сімейних і духовних стосунків. Жахливі перевтілення зазнав не тільки Грегор Замза, а й усе суспільство.

Як і інші твори Франца Кафки, “Перевтілення” вражає синтезом реального і фантастичного. Фантастика і реальність у Кафки тісно взаємодіють і взаємодоповнюються. Найнеймовірніше й найабсурдніше відбувається у найбуденнішій обстановці.

Говорячи про проблематику і поетику “Перевтілення”, необхідно відзначити і її зв’язок з експресіонізмом. До експресіонізму Кафку зараховували численні його дослідники, хоча сам письменник до представників цього напряму ставився негативно. Так, для експресіоністів типовою була проблема ворожнечі поколінь, котра часто втілювалася у конфлікт батька з сином.

Можна стверджувати, що головне у новелі — не сам процес перевтілення а те, як до цього ставляться люди. Рідні спочатку стурбовані, коли Замза не виходить зі своєї кімнати, але варто їм було побачити його перевтілення, вони забувають про те, що то їхній син і брат, який утримував їх довгі роки, і намагаються всіляко відмежуватися від нього. Повірений з фірми, де працював Грегор, теж схвильований не тим, що сталося з людиною, а що «втраченому» працівникові треба швидко знайти заміну.

Замза-комаха з особливою емоційністю сприймає все навколо спершу сподівався, що хтось поцікавиться, як він їсть, чи зручно йому, але потім він покірно бере на себе роль в'язня, намагаючись не завдавати зайвого клопоту родині. У цьому плані потворна комаха виявляється більш людяною, ніж люди. Якщо Грегор — людська істота в комашиній подобі, то його родина — комахи в людській подобі. Отже, Ф.Кафка у своїй новелі «Перевтілення» показав, що реальний світ, який здається людям цілком нормальним, насправді жорстокий і жахливий. У ньому нікому немає ніякого діла до «маленької людини». Вона замкнена в колі своїх проблем, і лише смерть може звільнити її з духовної в'язниці. В абсурдному світі немає нічого певного, постійного, руйнуються родинні стосунки, а люди — «поспіль негідники, між ними немає жодної вірної, відданої людини». У реальному світі, на думку письменника, зміщені всі моральні, соціальні і навіть часові орієнтири.