Методика

Позакласне читання – поняття багатоскладове. Сюди входить: (за Волошиною):

- ознайомлення учнів із творами, рекомендованими програмою;

- розширене читання творів письменника, який вивчається за програмою, з метою поглибленого засвоєння його творчості й епохи, в яку жив і творив майстер художнього слова.

Цими двома видами позакласного читання керує вчитель ,проводить їх відповідно до програми з літератури.

- є ще одна форма позакласного читання.

Це стихійне самостійне читання. Воно менш за все кеоване, а в такому читанні, найяскравіше виявляються смаки читача, спрямованість зацікавлень особистості, її внутрішній світ.

Позакласне читання, особливості:

1. Це один із важливих шляхів літературного розвитку

2. Один із шляхів морально-естетичного виховання учнів.

3. Це система, що формує всебічно розвинену особистість.

4. Позакласне читання передбачає свободу вибору, варіантність уроків, являє собою багату скарбницю для саморозвитку.

Позакласне читання дозволяє більш широко познайомити учнів з творчістю автора, прочитати окремі його твори, згадати, який твір цього автора вивчався на уроці читання. учитель має продумати, які твори потрібно дібрати для вивчення, що використати, готуючись до уроку, яку критичну і методичну літературу опрацювати і пов’язати бесіди, які він проводитиме, з вивчення програмних творів.

Вчитель не наполягає на виконанні домашнього завдання в обов'язковому читанні  вдома тих або інших творів, а прагне домогтися того, щоб дитина сама захотіла ці завдання виконати. А тому позакласне читання має значно більшу виховну роль, ніж класне, бо переважає атмосфера емоційної зацікавленості, момент переживання, а не засвоєння знань.

Хоча вчитель і дає список літератури для уроків позакласного читання, учні залучаються до вільного вибору книги. У зв'язку з цим школярів учать усвідомлювати мету читання (на майбутнє) і власні можливості в плані реалізації даної мети.

Бесіда з дітьми про прочитане на уроках позакласного читання ніколи не носить форми чіткого опитування. Звідси і своєрідність домашніх завдань для уроків з позакласного читання: читати книги, що відносяться до визначеної теми уроку; вміти пояснити зміст вибраної теми чи серії книжок.

Урок позакласного читання вимагає додаткової роботи від самого вчителя. Тут необхідне знайомство вчителя з новинками дитячої літератури, зв'язок з батьківським колективом класу, розуміння психологічних особливостей учнів для кращого сприйняття книги дітьми та ін.

6. „Золота доба” римської літератури. Творчість Горація, Овідія, Вергілія. Основні вимоги до вчителя світової літератури.

Періоди римської літератури:1)    епоха республіки (ІІІ ст. до н.е. – І ст. до н.е.)

2)    епоха імперії (І ст. до н.е. – V ст. н.е.)

Найвеличнішим досягненням римської імперії небезпідставно вважається творчість Горація, Овідія і Вергілія.

Вергілій (70-19 рр. до н.е.). Спадщина найславетнішого поета імператорського Риму Публія Вергілія Марона – це збірка поетичних творів “Буколіки” (“Пастуші пісні”), поема “Георгіки” (“Землеробські пісні”), героїчна поема “Енеїда”. Слово “Буколіки” означає “пісні волопасів”, “пастуші пісні” (саме “кий” і був знаряддям праці пастухів) – те, що в європейській літературі пізніше отримує назву “пасторалі”.

ГОРАЦІЙ (повне ім'я: Квінт Горацій Флакк — QuintusHoratiusFlaccus — 65 p. до н. е., м. Венузія — 8 р. до н. е., Рим) — давньоримський поет. Почав писати через скрутний матеріальний стан. Свої перші поезії Горацій назвав «Еподи», ліричні вірші. Тоді ж він почав писати і сатири. Збірка «Еподи «складається з 17 поезій, написаних ямбом на близькі Г. теми із сучасної йому дійсності (видані в 31—30 pp. до н. е.). Горацій видав дві книги сатир — першу бл. 35 — 34 pp. і другу — бл. 30 р. Сатири були створені за зразком грецьких «бесід». Повсякденні явища, непомітні факти без політичної гостроти слугували для Горація матеріалом для створення сатир.

      ОВІДІЙ, Публій Овідій Назон (20 березня 43 до н. е. -- 17 або 18 н. е.), римський поет, останній з великих поетів "золотої доби" римської літератури, твори якого мали суттєвий вплив на пізнішу європейську літературу від Середніх віків до нашого часу. Твори: «Любовні елегії», збірка "Героїди", "Метаморфози"

“Георгіки” – землеробські пісні. За тематикою і жанром поема близька до епосу “Роботи і дні” Гесіода. Твором усього життя Вергілія стала його “Енеїда” – зразок національного епосу. Головний герой поеми – міфологічний Еней, син троянського царя Анхіза і богині Венери. Звідси і назва твору. Ще до написання “Енеїди” історія пригод та війн Енея, в результаті яких була знайдена “нова Троя”, стала офіційною версією заснування Римської держави. Крім того, імператор Август, офіційним співцем якого і був Вергілій, походив із роду Юліїв, легендарним засновником його вважався Асканій Юл – син Енея. В такий спосіб стверджувалась ідея божественного походження Октавіана Августа і законності імператорської влади. Авторська концепція “Енеїди” полягає у прагненні об’єднати в межах одного твору тематику гомерівських поем “Іліада” й “Одіссея”. Це явно звучить уже у вступі, де йдеться про блукання Енея і про бої з супротивниками.

Маршрут мандрівки Енея багато в чому нагадує той, яким у свій час пройшов Одіссей. Але Вергілій по-своєму тлумачить міфологічні перекази і постійно переплітає їх із сучасністю (порівн., наприклад, 6-у книгу “Енеїди” і 11-у книгу “Одіссеї” – герой у царстві мертвих).Друга половина поеми присвячена війнам троянців з місцевими племенами в Італії. Численні двобої, опис щита Енея, втручання богів у хід боїв – все це нагадує Іліаду”. Але й тут Вергілій залишається вірним творчому задуму: він поєднує міфічну і реальну історії.