38. Жанрові різновиди роману іі половини хх століття (г.Грін, в.Голдінг, а.Мердок). Основні завдання підсумкових занять на уроках світової літератури.

Роман — літературний жанр, найбільш поширений у 18-20 століттях; великий за обсягом, складний за будовою епічний твір, у якому широко охоплені життєві події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.

Роман 20 століття — це різноманітні типи й різновиди роману, при формуванні яких виразно спостерігається змішування жанрів.

Грем Грін – сучасний англійський письменник. Відомо, що сам він ділив свої твори на «серйозні» і «розважальні», але відмінності між ними навряд чи істотні. Адже в більшості романів Ґріна є динамічний сюжет, заплутана інтрига в поєднанні з політичними концепціями, що виростають із роздумів про життя. Найвідомішим твором є політичний роман «Тихий американець».

Леді Айріс Мердок — англійська письменниця і філософ. Айріс Мердок багатьма визнається одним з кращих романістів XX століття і визнаним класиком сучасної літератури. Письменниця є майстром психологічного детективу («Дика троянда», «Червоне та зелене», «Випадкова людина», «Дитя слова», «Море, море», «Черниці та вояки» та ін.).

Вільям Голдінг – англійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1983 року.

Роман В.Голдінга «Володар мух» (1954) – перша післявоєнна англійська книжка, де осмислюється гіркий досвід війни з фашистами. У творі наявні ознаки пригодницької історії для підлітків. Книга є філософською притчею в якій поєднані риси антиутопії і антиробінзонади. За її змістом відбувається поступове здичавіння двох підлітків, їх озвіріння. Закинутих на невідомий острів. Хлопці до дикунства первісної людини.

Голдінг, намагаючись з’ясувати причини ІІ світової війни, у «Володарі мух» хоче сказати про те, що, хоча війна позаду і зло покарали, людина не відчуває себе у повній безпеці. Зло може проявитися і в іншій країні «Філософія» фашизму брала за основу давню німецьку міфологію, зверталась до тваринного начала, коли суспільна свідомість замінювалась первинною. Голдінг застерігає від повторення зла, даючи маленьку надію, яка спалахкує вогником, котрий неможливо загасити. Письменник сповнений віри в те, що людина здатна боротися із своєю внутрішньою пітьмою, протистояти злу, бо вона не є пасивним полем боротьби зла і добра, Бога і диявола. Добро завжди перемагає.

Здоровий глузд виявився неспроможним урятувати хлопців від озвіріння.

В.Голдінг спростовує загальноприйняту ідею раціоналізму та організованості британців, адже національна приналежність не може визначати переваги доброго чи злого начала в людині.

На думку англійського письменника, зло сидить всередині кожної особистості і штовхає на страшні, іноді абсурдні вчинки. Звичайно, воно стримується суспільними нормами моралі, але за умов відсутності контролю в людині виявляються інстинктивні сили, що можуть призвести до до трагічних наслідків. “В людині більше зла, ніж можна пояснити одним тільки тиском соціальних механізмів,” – робить висновок В.Голдінг, і такий скептицизм автора насамперед є первинною дисгармонією людського єства. У “Володарі мух” природа людини зображується як результат роз’єднаності основних її іпостасей: тваринного начала, раціоналізму, ірраціоналізму та моралі. Цей трагічний конфлікт і був покладений в основу системи алегоричних персонажів.

Образ Володоря мух - визначальний у романі. Володар мух – дослівний переклад із фінікійської мови імені Вельзебула, або Сатани. Звідси, звір – це і розбуджене в частині хлопчиків атавістичне зло, втілення тваринного інстинктивного начала у темній людській душі. Мабуть, невипадково Рошине прізвисько і образ свинячої голови знаходять єдине символічне начало, адже окуляри незграбного прагматика, спочатку давши змогу розпалити сигнальний вогонь, потім стають причиною полум’я, що мало не знищило весь острів.досвід ХХ сторіччя переконливо доводить, що знання, яке в даному випадку символізують окуляри, крім користі, може нести руйнування.

На прикладі образу Ральфа, за Голдінгом, людська природа втілена найбільш повно. Шлях Ральфа – це шлях людини через трагічний моральний досвід та провину від незнання світу до пізнання страшних істин про себе та про світ. Своєю присутністю на острові він, сам про те не відаючи, створює атмосферу цивілізованного життя. Порядок, справедливість – головні життєві настанови Ральфа. Його обирають ватажком головним чином тому, що він просурмив у ріг-мушлю. Керуючись принципом здорового глузду, Ральф доходить до висновку, що “думки – цінна річ, від них є користь” Він упевнений, що зможе врятувати дітлахів, встановивши на острові демократичний устрій. Однак, Ральф не розуміє, що взявши на себе роль ватажка, він мусить відповідати за всіх. Ральф сам працює, але серед товариства дітей не може досягти виконання встановлених обов’язків. Тому згасає вогонь, курені не будуються. Ральф бачить, як товариство поступово перетворюється на плем’я, і відтак намагається зрозуміти дітей: “Вони дикуни – це правда, але ж вони і люди.”

З образом Ральфа у романі пов’язався символ вогню. Для Ральфа вогонь – остання і єдина надія на повернення до цивілізації. Коли він проміняв вогонь на м’ясо, то утратив усе і не зміг повернути нічого, навітьдуже того бажаючи. Він не робить рішучих кроків до виправлення ситуації, його думки стають кволими і млявими. Вбачаючи напочатку вихід у гуманістичному устрої життя на острові, він дедалі звикається із думкою, що сенсу взагалі немає. Але Ральф не підкорюється всезагальному буйству зла, адже в душі у нього відсутня темнота.

Але живучи серед зла, він мусить стати вигнанцем і повинен загинути. У кінці роману настає раптовий happy end. В.Голдінг удався до давнього літературного прийому – dens ex machina (Бог з машини). Письменник вірить, що людина здатна подолати свою внутрішню “темряву”, і не повинна бути пасивною ареною одвічної боротьби добра і зла. Смисл даної притчі не в тому, що зло дрімає і може прокинутись в людині, а в тому, що людина здатна впоратися зі злом, яке пробуджується у ній.

Ґолдінґ показує, що влада цивілізації над людиною значно міцніша, і услід за літературою екзистенціалізму досліджує людину в її соціальних зв'язках і вирішує проблему свободи. Своїм романом Ґолдінґ намагався дати відповідь на запитання, поставлене перед людством епохою: як представники давньої цивілізованої нації, що подарувала світові велику музику та літературу, могли поводитися як варвари і дикуни, руйнуючи та знищуючи все на своєму шляху.

Ґолдінґ зображує, як крок за кроком англійські хлопчики від шести до дванадцяти років, опинившись у результаті авіакатастрофи без дорослих на безлюдному острові, «скидають» із себе свою цивілізацію і дичавіють. Прослідкувати цей шлях допомагають йому історична освіта та вчительський досвід, безпосередні спостереження за життям підлітків.

Методика

Підсумкові заняття можуть проводитися:

• по завершенню навчального року;

• по завершенню півріччя чи навчальної чверті;

• після вивчення великої навчальної теми чи розділу.

Зміст підсумкового заняття обов'язково має включати перевірку теоретичних знань дітей та їх практичної підготовки. Підготовка педагогом дітей до підсумкового заняття включає:

а) обговорення з дітьми значення підсумкових занять у цілісному навчальному процесі;

б) повідомлення дітям про дату, час і форму проведення підсумкового заняття( не менше ніж за тиждень до його проведення);

в) обговорення з учнями форми та критеріїв оцінки результатів заняття;

г) повідомлення дітям питань, тем, які необхідні до підсумкового заняття.