85. Правова природа контрасигнування

Контрасигнування (К-я) - скріплення підписом глави уряду та/або окремого міністра рішення, прийнятого главою держави. Без такого підпису рішення не дійсне. У різних країнах сфера застосування інституту К-я різна.

В країнах з парламентарними формами правління контрасигнуються всі або майже всі акти президента (монарха), включаючи рішення про призначення глави уряду і його членів, про промульгацію законів, про повернення закону на повторний розгляд у парламент у про розпуск парламенту.

Інститут К-я, використовуваний у таких формах і обсязі, не позбавлений суперечностей. Найбільше запитань виникає з приводу вимоги скріплення підписом глави уряду рішення глави держави про його ж призначення. Особливо це стосується ситуації, коли глава уряду контрасигнує акт про своє призначення ще до прийняття присяги або до інших дій, які б свідчили про офіційне займання посади. У країнах, де глава держави наділений більш широкими повноваженнями, сфера застосування інституту К-я обмежена. Так, у Франції не потребують К-я рішення про призначення Прем’єр-міністра, про референдум, про розпуск нижньої палати, про заходи надзвичайного хар-ру тощо. Досить широке коло питань вирішують самостійно глави держав у Португалії, Румунії і ін. Інститут К-я не можна сприймати однозначно і пов’язувати його лише з відсутністю у глав держав реальних владних повноважень. Призначення К-я, яке має досить давню традицію, виявляється насамперед у тому, щоб зняти політичну відповідальність за прийняті рішення з глави держави і покласти її на уряд та окремих його членів. Існує інше тлумачення цього інституту, за яким К-я забезпечує гарантії проти зловживань повноваженнями з боку обох сторін, що ставлять свої підписи – глави держави і уряду. Отже, інститут К-я є важливою складовою державно-правової практики країн з парламентарними і змішаною республіканською формами державного правління.

86. Конституційна та судова відповідальність уряду та його членів

1. Політична (конституційна) відповідальність – це відповідальність за проведений політичний курс і здійснену управлінську діяльність.

уряд та його члени несуть таку відп-сть перед парламентом, тому її називають парламентською

В Президент. Республіках та монархіях – перед главою держави. Має 2 різновиди: колективна (солідарна) та індивідуальна

У парламентських країнах та змішаних республіках існує у формі прийняття вотуму недовіри чи резолюції осуду. Як наслідка відставка Урядду, чи розпуск парламенту (палати).

У Презид Р. та монархіях існує лише як відповідальність окремих міністрів перед глабою держави

Ініціювати «недовіру» може парламент (опозиція), зібравши необхідну кількість голосів (1/10 Італії) та уряд через Прем’єра. Резолюція має прийматися абсолютною більшістю. Недовіра Прем’єру тягне відставку усього Уряду.

2. Юридична (судова) від-сть – з використанням імпічменту за правопорушення. Її несуть окремі члени Уряду, тому вона індивідуалізована.

Як правило застосовують у президент. Респ. Де не існує колективної урядової відп=сті.

Наслідком є відсторонення особи від посади та проведення судового розслідування.

Для суб’єктів ВВ є спеціальний порядок притягнення до Крим. від-сті – в деяких країнах за членами уряду визнається імунітет від судового переслідування (Австрія). Питання позбавлення імунітету вирішується парламентом, після чого може бути К/В. Початок розгляду справи про К/В веде до призупинення повноважень чи усунення особи з посади Такі справи розглядають загальні суди (Португалія, Румунія), спеціальні суди (Греція, Фінляндія), спеціально утворений особливий орган (Франція)

Ці інститути використовуються достить рідко, але інколи є засобом контролю за діяльністью виконавчої влади.