103. Принципи судоустрою

Норми, що визначають організаційні приницпи судової влади

Незалежність суддів (підкоряються тільки закону, гарантується незмінність, імунітет, винагорода)

Винятковість судів, як органів, що здійснюють правосуддя ( здійснення правосуддя виключно судами та заборона надзвичайних судів)

Участь народу у здійсненні правосуддя (створення судів присяждних та інституту народних заседателів)

Роль присяжних в різних країнах різна (пасивна, стежать за ходом справи, виносять вердикт «винний», але не беруть участь у призначенні покарань (Британія, США)

На рівних із суддею приймають участь у вирішенні справи (Франція, Німеччина)

Колегіальність судочинства (вирішення справ за участю кількох суддів, присяджних, народних заседателів)

Принцип інстанційності ( право на сокарження присуджень у формі апеляції, касації, ревізії (залежно від моделі форми оскарження різні. Апеляція при англосаксонській моделі- направляється до вищестоясої судової інстанції доки рішення не набралро законної сили Касація – оскарження прийнятого рішення суду Ревізія – змішана форма (справа може повертатися на повторний розгляд чи відмінятися, переглядатися) Всі три є в континентальній системі

Особовязковістьь судових рішень на всій території країни

Загальний і рівний доступ до правосуддя (формування судових округів за кількістю населення, заборона відмови в прийняття на розгляд позовів, надання безоплатної правової допомоги.

104. Принципи та гарантії судочинства

Гласність і відкритість (судові засідання проводяться в присутності публіки та ЗМІ, як виняток – закриті

Зв’язаність суддів тільки законом (при винесені рішення посиляються на закон)

Змагальність і рівність сторін ( однакові можливості для позивача та відповідача, заборона використовувати докази, отриманні незаконним шляхом)

Усний та очний характер судочинства (найкраща можливість встановлення всіх обставин справи)

Право на захист (допомога адвоката не лише на стадії судового, а й досудового процесу)

Презумпція невинуватості (особа невинна доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку

Неможливість повторного засудження за однією і тією ж спривою (якщо особа вже зазнала покарання чи була виправдана)

105. Статус суддів

Статус суддів – спеціальні вимоги професійного (юр.освіта, стаж юр. роботи) та морального (бездогання репутація, відсутність судимість) характеру, яким мають відповідати судді та інші посадові особи (прокурори. Слідчі, адвокати), які безпосередньо здійснюють судову владу або з нею взаємодіють

Вони встановлені К. чи законом У ряді країн (Італії, Німеччини) вони об’єднані поняттям «магістратури», в інших країн спец. статус для всіх визначається окреми.

Принципи кровавого статусу:

• Призначуваність (судді як правило призначаються главою держави (Франція, Австрія), главою держави за згодою парламенту (федеральні судді США), главою держави за поданням органу суддівського самоуправління (Польща) магістратура за конкурсом (Італія), глава держави за поданням міністра юстиції (Німеччина), главою держави на перший строк, парламентом безстроково (молдавія) виборні посади (деякі штати США)

• - незмінюваність – безстрокове чи довічне призначення, при визначенні вікової межі, чи добровільної відставки за станом здоровя, через дисципл. Проступок, порушення етичних норм, імпічменту

• - незалежність – керуються лише законом, заборона судді перебувати в політичних партіях та займатися політичною і партійною діяльністю

• Судівську несумісність – заборона займати державні чи громадські посади

• Імунітет – неможливість притягнення до дисциплінарної та крим. відпов-сті за рішення по корнретній справі, крім спе. Передбачених законом