13. Поняття і види джерел кпзк

Джерела КПЗК = зовнішня форма вираження встановлених чи санкціонованих конст.-правових норм, які мають юридичну силу =нормативні акти, в яких містяться норми КП. =за територієюї: загальнодержавні та локальні =за часом: постійні та тимчасові. =за формою вираження:

I.КОНСТИТУЦІЯ основне джерело КП, акт, що володіє найвищою силою серед націон. актів. Є =матеріальна (писаний акт) та формальна (закон чи група законів), =юридична (система норм, що регулює суспільні відносини) та фактична (самі відносини, що існують у суспільстві та державі) =писана, неписана, змішана = кодифікована, не кодифікована = народна, дарована, договірна = гнучка, жорстка, змішана

II.НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ – офіційні документи, що містять норми права, адресовані невизначеному колу осіб.

Види: 1.Закони - особливі НПА, регулюють найважл. сусп. відносини, мають вищу юрид. силу приймають компетентні держ.органи (парламент, монарх, колегіальні органи, на референдумах народ). а )конституційні (вища юр. сила, вносять зміни до К. –Чехія, США, окреслені К-єю -Італія) б)органічні (приймаються з найбільш важливих питань, що вказані в конституції посилаються на К., визначають статус держорганів чи процедуру їх формування (Франція, Іспанія); в)звичайні (регулюють широке коло питань і не належать до жодної з вище перерахованих груп ).

2.НПА викон.влади – підзаконні акти глави держави та уряду, окремих відомств, що містять норм. прав. норми

3.НПА конституційного контролю- підзаконні рішення рішення орган. конст. контролю з питань конституційності певних НПА, або тлумачення конституції тощо.

4.Регламенти парламентів НПА, які визначають структуру, діяльність парлам., порядок його організації тощо

5.Акти місцевого самоврядування місцеві статути, інші акти, що регулюють основи організації місцевого самоврядування, зустрічаються рідко

III. СУДОВІ ПРЕЦЕДЕНТИ - це постанови суду по конкретним справам, що є обов’язковими при розгляді подібних справ. Є джерелом права в країнах англосаксонської правової сімї (Британської співдружності, Індії), тоді судові органи крім юрисдикційної здійснюють правотворчу функцію. Буває адміністративний прецедент (Франція, Туреччина)

IV. КОНСТ. ЗВИЧАЇ, ніде не зафіксовані правила поведінки загального характеру, що застосовуються протягом тривалого часу і мовчазно санкціоновані державою. Вони не захищаються судом, не є юридично обов’язковими. Джерела права переважно в країнах англосаксонської правової сімї

V. ДОГОВОРИ- юридичні акти, що добровільно укладаються суб’єктами з наміром закріпити, змінити чи припинити права та обовязки у різних сферах їх відносин. Бувають а)міжнародні (договори держав) джерело- якщо регулюють конституційні питання, мають пряму дію, після ратифікації пріоритетні над національними нормами б) внутрішнодержавні (між різними суб’єктами складних держав (федерації, конфедерації =територіальними спільнотами, = між останніми і центральною владою) Окреслюють форми діяльності автономій і утворення їх національних органів. Джерело якщо регулюють конституц. питання і укладені згідно наданих повноважень. правомочними суб’єктами.

VI. ДОКТРИНИ – опубліковані думки вчених-юристів з кон.-пр. питань, є умовними джерелами, в країнах англосаксонської системи використовують при прийнятті судових рішень, але не як джерело, а як додаткову аргументацію.

VII. РЕЛІГІЙНІ ДЖЕРЕЛА спеціальні джерела, переважно в мусульманських країнах, інколи перевищують силу конст. норм (закони шаріату визнані юридичною основою сусп. Життя)

Формально - організаційно-оформлені інститути Конституція, різновиди законів, окремі акти глави Д і уряду, парламентські регламенти і судові прециденти. Неформальні – це конституційні звичаї та конституційна угода

Поняття і суть конституцій ЗК

Термін „конституція” походить від латин.„устрій, упорядкування, лад”. К. – єдиний нормативно-правовий акт, або група чи система актів, що мають, як правило, вищу юридичну силу, регулюють основні відносини між людиною, сусп-вом та державою і встановлюють засади суспільн. і державного ладу

В КПЗК використовується кілька термінів конституції.

З матеріальної точки зору К. це писаний акт, сукупність актів або конституційний звичай,

З формальної точки зору – це закон, чи група законів, який володіє найвищою юридичною силою по відношенню до інших законів «Закон для законів»

Юридична К. в обох значеннях це система норм, що регулює суспільні відносини. Інколи демократичні положення такої К. не отримують реалізації на практиці. Фактична - самі відносини, що існують у суспільстві та державі. Ті положення юр. К, що узгоджуються з існуючими відносинами, є реальними, ті, що не узгоджуються – фіктивними. Різниця між Ю. та Ф. є результатом зміни в співвідношенні політичних сил, що відбуваються після прийняття юрид. К. та вимагають внесення змін до К. (К. Чехословаччини і США).

Юридична сутність К. = має найвищу юридичну силу, верховенство у системі права, встановлює ієрархію НПА, є основою правової системи, все інше доповнює або деталізує її;

Соціально-політична сутність = є підсумком узгодження політичних інтересів усіх верств суспільства та співвідношення політичних сил, що існувало на момент її прийняття, в установчиї зборах, парламенті чи виборчому корпусі

Соціальні функції К.: Юридична – є головним джерелом права, основою правової системи, все інше доповнює або деталізує її; Політична- є правовою основою політичної системи суспільства, визначає устрій держави та її відносини з людьми, групами, суспільством в цілому Ідеологічна- закріплює визнані у суспільстві цінності, що підтверджуються у поточному законодавстві, судовій практиці, діяльності органів судового контролю.