97. Правове положення адміністративно-територіальних одиниць унітарної держави

Унітарною вважається Д, всі або переважна більшість територіальних одиниць якої не мають державо-подібного статусу.

Тобто територія унітарної Д складається з адміністративних або політико-адміністративних одиниць, які не наділяються власним правовим статусом, а статус органів ДВ та орнів МСВ, які здійснюють управління в межах цих одиниць, визначається актами чинного законодавства центральної влади.

До складу унітарної Д можуть входити автономні утворення. Амін.-територ. одиниці – це частити території держави, організаційно відокремлені для виконання загальних завдань державного управління.

Вони є територіальною базою для здійснення такого управління.

У межах амін.-територ. одиниць здійснюється не суто адміністративні функції, а й певні політичні функції.

Адмін.-територ. одиниці не географічне явище, а матеріальна основа організації публічної влади, що склалася на окремій частині держ. території. В унітарних держ. створення та зміна цих одиниць здійснюється централізовано.

98. Індемнітет в зарубіжних країнах

Депутатський індемнітет – це одна з умов, що забезпечують ефективність роботи депутатів і визначають їхній статус.

Поняття депутатського індемнітету означає, що член парламенту не несе юридичної відповідальності за свої висловлювання і голосування під час виконання обов’язків у представницькому органі.

В теорії і практиці англомовних країн термін “індемнітет” замінений поняттям привілею свободи слова.

Принцип депутатського індемнітету прийнятий в усіх країнах.

Проте іноді йому надають дещо звуженого значення. Зокрема, в Латвії та ФРН депутати на загальних підставах несуть відповідальність за наклеп, а в Литві – за наклеп та образу.

У Греції подібне звинувачення є підставою для судового переслідування депутатів лише з дозволу самого парламенту.

99. Поняття судової влади в зк

Судова влада – тратя гілка влади, головним напрямком діяльності якої є вирішення на сонові діючого права конфліктів і спорів, що мають юридичне значення

Юстиція – сукупність судів, а предметна сфера їх діяльності – юрисдикції.

Судова процедура суворо регламентована законодаством, здійснюється у спеціальній процесуальній формі.

К. ЗК як правило визнають право здійснювати правосуддя тільки судами.

Соціальна роль судової влади – забезпечення панування права – встановлення заборони довільного застосування насильства з боку держави, і , забезпечення виконання законів всіма субєетами на території даної держави.

Структура судової системи в ЗК різна:

1 модель: єдина система загальних судів з різними гілками, очолюється єдиним верховним судом, що здійснює кримінальне, цивільне. Адміністративне судочинство та конст. контроль. Утворюються спеціалізовані судові органи (по роботі хз неповнолітніми)

Є 3-4 ступеня: першої інстанції,, апеляційний, вищий (верховний) (Швеція, Японія, Нідерланди)

2 модель – країни. Де поряд із системою загальних судів утворбються незалежні спеціалізовані суди із своїми вищими інстанціями (конституційна. Адміністративна, фінансовіа юстиція) Вони можуть використовувати особливу процесуальну форму діяльності (Німеччина, франія, Італія)

3 модель – федеративним країнам притаманне створення системи судів субєктів федерації паралельно федеральній судовій системі. Які здійснюють усі види судочинства, при цьому юрисдикція федеральних судів і субєктів федерації чітко розмежована (США, Мексика, Австралія)

4 модель – для мусульманських країн – існування шаріатських судів, які є універсальними, або вирішують тільки окремі справи (ОАЕ, Алжир, Лівія)

Спільним для всіх судових систем є наявність судів загальної юрисдикції