7.2. Депозитний та грошовий мультиплікатори

Комерційні банки в умовах дворівневої банківської системи “створюють” гроші, коли надають позики в обсязі своїх кредитних ресурсів.

Депозити – Сума обов'язкових банківських резервів =

= Кредитні ресурси комерційного банку.

Можливість “створення” грошей всією банківською системою визначається депозитним мультиплікатором.

Депозитний мультиплікатор т обернено пропорцій­ний нормі мінімаль­них банківських резервів R:

M = 1/R

Він показує, у скільки разів комерційні банки збіль­шують розмір грошової маси в обігу.

Грошова пропозиція М^S пов'язана з грошовою базою Б таким співвідношенням:

М^S = т Б,

де М^S – приріст пропозиції грошей;

т – депозитний мультиплікатор;

Б – приріст грошової бази.

Грошовий мультиплікатор m – це ускладнений варіант депозитного мультиплікатора, в якому враховується по­ведінка як банків, так і населення:

де т' – грошовий мультиплікатор;

d – відношення готівкових грошей до депозитів у на­селення;

R – форма обов'язкових банківських резервів (відно­шення резервів до депозитів).

Грошовий мультиплікатор визначається як відношен­ня грошової маси М^S до грошової бази Б (гроші на ба­лансі центрального банку).

Грошовий мультиплікатор т' показує, у скільки разів зміниться обсяг грошової маси М^S в разі зміни грошової бази Б.

Готівкові гроші + Резерви банків =

= Грошова база  Гроші на балансі (ЦБ), Готівкові гроші +

+ Кошти на рахунках (депозити) = Грошова маса.

Таким чином, грошову масу можна представити як добуток грошової бази і мультиплікатора:

M^S = Б  т'

Грошовий мультиплікатор використовується держав­ними інститутами грошової системи для макроекономічного прогнозування пропозиції грошей і регулю­вання грошової маси. Важливу роль у цьому процесі відіграє центральний (національний) банк, який контро­лює грошову базу.

Співвідношення грошової маси і маси товарів та по­слуг є основним питанням стабільної грошової системи і визначає купівельну спроможність грошей.

Купівельна спроможність визначає кількість товарів і послуг, які можна купити на грошову одиницю.

Очевидно, що з підвищенням рівня цін купівельна спроможність грошей знижується і навпаки.

Грошовий агрегат М₁ (сума готівки та депозитів до за­питання) залежить як від маси грошей високої ефектив­ності М_h, так і від співвідношення резервів і депозитів комерційних банків К та співвідношення готівкових коштів та депозитів населення d:

МІ = т  Мh.

7.3. Функції грошей

Гроші є засобом обігу, мірою вартості, засобом збере­ження вартості, а також гроші виконують спеціальні функції.

1. Гроші як засіб обігу використовуються для взаємних платежів. Основними платіжними засобами є: готівкові гроші (банкноти, монети); банківські депозити (чеки, поточні рахунки); гроші (векселі, боргові зобов'язання).

2. Функція вимірювання вартості. Гроші виражають ціну товарів, що також знижує витрати обміну товарами. В періоди високої інфляції засобом вимірювання є стабільна грошова одиниця (тверда закордонна валюта).

3. Функція збереження вартості. Гроші – актив, що зберігає вартість у часі. Одержавши гроші за товар або послугу, люди можуть зберегти вартість цього товару у вигляді грошей для подальшого споживання.

Існують інші форми збереження вартості: акції, облігації, нерухомість, але при стабільності цін гроші мають найбільшу ліквідність. Актив ліквідний, якщо він може бути швидко використаний як засіб оплати і не змінює номінальної вартості.

4 Гроші виконують також спеціальні функції капіта­лу тобто приносять доходи після їх авансування в бізнес, кредитного ресурсу та ін.