Основні нові категорії та поняття

Інфляція, відкрита інфляція, гіперінфляція, інфля­ційний податок, інфляція витрат, інфляція попиту, крива Лаффера для інфляційного податку, прихова­на інфляція, сеньйораж.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення інфляції.

2. Назвіть основні типи інфляції.

3. Дослідіть основні причини виникнення інфляції.

4. Дослідіть особливості інфляції в Україні.

5. Назвіть ознаки прихованої інфляції.

6. Охарактеризуйте інфляційний та дефляційний розвиток.

7. Обґрунтуйте, яку грошово-кредитну та фіскальну політику повинна проводити держава в умовах дефляційного розвитку,

8. Поясніть, у чому відмінність між інфляційним подат­ком та сеньйоражем

9. Перерахуйте основні заходи антиінфляційної політики.

10. Назвіть чинники, що призводять до інфляційного резерву. Поясніть, чому?

Тема 9 зайнятість та соціальний захист населення

9.1. Зайнятість: категорія, проблеми зайнятості

9.2. Безробіття: суть, види, наслідки

9.3. Природний рівень безробіття. Закон Оукена

9.4. Взаємозв'язок безробіття та інфляції. Крива Філліпса

9.5. Державне регулювання ринку робочої сили і система забезпе­чення зайнятості та соціального захисту

9.1. Зайнятість: категорія, проблеми зайнятості

Стан економіки залежить від того, наскільки ефектив­но використовуються ресурси. Оскільки основним ресур­сом економіки є робоча сила, підтримання зайнятості, тобто забезпечення працездатного Населення робочими місцями, є найважливішим завданням держави.

Зайнятість – це економічна категорія, яка виражає сукупність економічних, правових, соціальних відносин, пов'язаних з забезпеченням працездатного населення ро­бочими місцями та одержанням за свою працю за­робітної плати (доходу).

Зайнятість, як економічна проблема, показує спів­відношення між кількістю працездатного населення і кількістю зайнятих, яке характеризує рівень використан­ня трудових ресурсів суспільства та ситуацію на ринку робочої сили.

Рівень безробіття – це статистичний показник частки тих, хто не має роботи, в загальній кількості тих, хто хоче працювати. Інформацію про рівень зайнятості одержу­ють за розрахунком соціологічних досліджень, в результаті яких кожну групу людей відносять до однієї з трьох категорій: 1) зайняті (ті, хто працює) (L), 2) безробітні, що активно шукають роботу (Р), 3) ті, хто добровільно не працює (хто добровільно не працює, до категорії безро­бітних не належать).

Таким чином, загальний рівень трудових ресурсів R складається з тих, хто працює, і безробітних:

R = L + F

Рівень фактичного безробіття V обчислюється як ча­стка від ділення кількості офіційно зареєстрованих без­робітних F на загальне число людей R, що можуть і бажа­ють працювати:

Кількість безробітних

Рівень безробіття=  •100%.

Загальна кількість робочої сили

У ринковій економіці існує ще поняття природна норма безробіття, яка характеризує резерв робочої сили, спроможний забезпечити переміщення її залежно від по­питу.

Повна зайнятість означає повне використання всіх природних трудових ресурсів.

Поняття повної зайнятості не враховує тих, хто доб­ровільно не працює, тобто людей, які не бажають працю­вати. .

В умовах повної зайнятості фактичне безробіття дорівнює природному безробіттю.

Оскільки зайняті беруть участь у виробництві товарів і послуг, а без­робітні – ні, то збільшення рівня безробіття повинно супроводитися зниженням реального обсягу ВНП. Цю залежність виражає закон Оукена.

В заємодія сукупного попиту і пропозиції в умовах повної зайнятості. Якщо при повній зайнятості попит відстає від пропозиції, виникає дефляційний розрив (рис. 9.1), У цьому випадку підприємства скорочують виробництво, пристосовуючись до зменшення попиту.

Рис. 9.1. Дефляційний розрив:

Q – реальний обсяг виробництва; Q_F – лінія повної зайня­тості; АD – сукупний попит; АS – сукупна пропозиція; КL – де­фляційний розрив

Така ситуація призводить до виникнення безробіття і напруженості на ринку робочої сили.

Я кщо при повній зайнятості попит зрівноважений пропозицією – ідеальний випадок, що дає підставу вва­жати про досягнуту рівновагу, яка практично майже не зустрічається в ринковому господарстві (рис. 9.2).

Q_F Q

Рис. 9.2. Рівновага в умовах повної зайнятості:

Р – рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва; Q_F – лінія повної зайнятості; АD – сукупний попит; АS – сукупна пропо­зиція

Перетин кривих АD і АS відбувається на відрізку кри­вої сукупної пропозиції, що характеризує повну зай­нятість.

Я кщо при повній зайнятості попит перевищує пропо­зицію, виникає інфляційний розрив, який веде до загаль­ного підвищення рівня цін і розвитку інфляції (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Інфляційний розрив:

Q – реальний обсяг виробництва; Q_F – лінія повної зайня­тості; АD – сукупний попит; АS – сукупна пропозиція; МN – інфляційний розрив

Інфляційні процеси відбуваються доти, доки сукуп­ний попит не перестане перевищувати виробничих мож­ливостей.