8.3. Види і типи інфляції

Розрізняють такі види інфляції: помірну; галопуючу; гіперінфляцію.

Помірна інфляція характеризується повільним зростан­ням цін (до 10% на рік); галопуюча інфляція – від 10% до 200% на рік; гіперінфляція – до 1000% на рік і більше. Під час гіперінфляції зберігання грошей стає дорогою справою. Споживачі намагаються вкласти їх у ма­теріальні цінності.

Інфляція буває двох типів – відкрита і прихована (придушена).

Відкрита інфляція, характеризується підвищенням рівня цін і дією механізму адаптивних інфляційних очі­кувань.

Прихована (придушена) інфляція, характеризується по­силенням товарного дефіциту при контролі держави над цінами (тимчасовим заморожуванням цін та доходів, встановленням граничних цін на продукцію, адміністра­тивним контролем над цінами).

8.4. Інфляція попиту та інфляція витрат

Інфляція, що виникає при зміні пропозиції, тобто інфляція за монетарною концепцією, називається інфля­цією витрат. Інфляція, що виникає при зміні попиту, називається інфляцією попиту. Адаптивні інфляційні очі­кування призводять до збільшення попиту. Таким чином, інфляція витрат посилюється інфляцією попиту.

Інфляція попиту виникає внаслідок підвищення цін господарськими агентами у відповідь на зростаючий по­пит.

Інфляція витрат виникає внаслідок підвищення цін господарськими агентами для покриття більш високих очікувань витрат.

Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з надлиш­ковою емісією грошей, яка призводить до перевищення сукупним попитом існуючої пропозиції товарів та по­слуг.

І нфляція попиту, як правило, виникає в умовах по­вної зайнятості і повної завантаженості виробничих по­тужностей. У цих умовах зростання попиту не супровод­жується розширенням пропозиції, тому ціни зростають. Цю ситуацію можна дослідити на графіку (рис. 8.1).

Реальний ВНП Q₁ Q₂, Q

Рис. 8.1. Інфляція попиту:

Р – рівень цін; Q – реальний ВНП

Зростання грошової маси (сукупного попиту на відрізках 2 та 3 кривої АS призводить до інфляційного зростання цін.

Інфляційний та деінфляційний розрив

І нфляційний розрив – це відхилення в бік збільшення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості при сталій пропозиції (рис. 8.2).

Q_F Q_M0, Q

Рис. 8.2. Інфляційний розрив:

Q_F – лінія повної зайнятості; Q_M0 – рівень обсягів ВНП; КL – інфляційний розрив; Q – реальний ВНП.

І нфляційний розрив утворюється тоді, коли сукупний попит зростає на класичному відрізку кривої сукупної пропозиції (рис. 8.3)

Q_F Q

Рис. 8.3. Інфляційний розрив:

Q_F – лінія повної зайнятості; КL – інфляційний розрив

Д ефляційний розрив – це відхилення в бік зменшення сукупного попиту від стану рівноваги в умовах повної зайнятості при сталій пропозиції (рис. 8.4)

Рис. 8.4. Дефляційний розрив:

Q_F – лінія повної зайнятості; Q_M0 – обсяг ВНП в умовах рівноваги; МВ – дефляційний розрив

Дефляційна політика спрямована на стримування зростання споживання і створює сприятливі умови для заощадження і нагромадження.

Основною причиною інфляції є дефіцит державного бюджету. Джерела покриття дефіциту державного бюд­жету такі:

– позики уряду у внутрішніх резидентів;

– позики уряду у центрального банку, що призводить до скорочення валютних резервів;

– позики у зовнішніх кредиторів.