7.4. Пропозиція грошей та фактори, що її визначають

На пропозицію грошей впливають депозитні інститу­ти і населення. Проте головна роль у забезпеченні про­позиції грошей належить державному органу, який здійснює грошово-кредитну політику (Національний банк в Україні, Федеральна резервна система в США). Цей орган здійснює емісію грошей. Підтримка фіксова­ного обсягу грошової маси є однією з головних тактич­них цілей ФРС, що вимагає застосування певної грошо­вої політики. Кількість грошей у країні М^S збільшується, якщо:

– зростає грошова база Б. (Додаткова емісія, збільшує обсяг грошової бази, тим самим збільшує пропозицію грошей);

– знижується норма обов'язкових мінімальних банкі­вських резервів R;

– зменшуються надлишкові резерви комерційних банків В. (Зростання ставки процента зменшує обсяг надлишкових резервів, оскільки збільшуються витрати на підтримку грошей. Збільшення надлишкових резервів зменшує пропозицію грошей внаслідок скорочення ви­дачі позичок);

– знижується частка готівкових грошей у загальній сумі платіжних засобів населення d.

Параметри В та d є спадними функціями ставки про­цента і (В(i), d(і)), оскільки із зростанням i у ко­мерційних банків посилюється зацікавленість у зниженні надлишкових резервів.

Функція пропозиції грошей М^S визначається таким чином:

M^S = т' (R, B(i), d(і)) Б,

де т' – грошовий мультиплікатор.

Завдання національного банку полягає в:

– забезпеченні стабільності національної валюти;

– забезпеченні платіжного обігу;

– сприянні державному контролю за приватними банками;

– забезпеченні ліквідності комерційних банків.

7.5. Грошово-кредитна політика держави

Грошово-кредитна політика впливає на економіку, регулює пропозицію грошей, рівень ставки процента і доступність кредиту. Вона включає операції на відкритому ринку.

Гнучкий валютно-політичний інструмент, використовується під час продажу чи купівлі центральним банком цінних паперів на “відкритому ринку” у комерційних банків. Він застосовується для проведення експансивної (купівля) чи рестрикційної (продаж) грошової політики. |

Політика облікової ставки – інструмент прямого регулювання грошово-кредитного обігу. Вона виявляється у змінах облікової ставки відповідно до кон'юнктурних] коливань економіки, та застосовується для управління! кредитною активністю.

Політика мінімальних резервів – це найбільш жорсткий інструмент грошово-кредитного регулювання, що виявляється в маніпуляції нормою обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані зберігати на рахунках у центральному банку. Застосовується як засіб для швид­кого зменшення чи збільшення кредитної маси в сис­темі.

7 6 Пропозиція грошей і бюджетне обмеження

Якщо державний бюджет зводиться з дефіцитом, казначейство випускає облігації, щоб отримати гроші для сплати державних боргів. Покупцями облігацій казна­чейства можуть бути.

– національний (центральний) банк;

– комерційні банки;

– домашні господарства;

– іноземці.

Купівля центральним (національним) банком держав­них боргових зобов'язань називається монетизацією бюд­жетного дефіциту. Монетизація бюджетного дефіциту призводить до інфляції.

Існують три способи фінансування бюджетного дефіциту:

1) збільшення кількості грошей високої ефективності (тобто емісія);

2) збільшення кількості облігацій казначейства у насе­лення;

3) скорочення валютних резервів центрального банку.

Таким чином, для покриття бюджетного дефіциту держава може друкувати гроші, робити позики або вит­рачати свої валютні резерви.

Існують різні погляди на грошову політику за монетаристською та кейнсіанською концепціями. Основною проблемою грошової політики є маніпулювання грошо­вою пропозицією М^S з метою впливу на найважливіші макроекономічні параметри.

Монетаристська концепція. Зростання грошової маси призводить до зростання темпів інфляції. Зміна грошової пропозиції М^S безпосередньо впливає на сукупні витра­ти, бо за основу береться рівняння обміну:

МV = РQ.

Маніпулюючи грошовою масою, не можна вплинути на ставку процента. Засобом пожвавлення економіки мають бути не стимулювання зростаючою грошовою про­позицією, а структурні зміни економіки, розширення ви­робничих можливостей.

Кейнсіанська концепція. Грошова політика менш впливова, ніж бюджетно-податкова. Зміна грошової пропозиції М^S може впливати на сукупні витрати опосередко­вано через зміну ставки процента. Існують певні обмеження впливу грошової пропозиції на ставку процента, а ставки процента на рівень інвестицій. Коливання грошової пропозиції змінює ставку процента, яка виз­начає рівень інвестування, інвестиції, як елемент сукупних витрат, впливають на сукупний попит і рівно­важний обсяг виробництва.