- •Ранні форми культури на українських землях (від найдавніших археологічних культур до антів).
- •2. Постмодернізм в сучасній українській культурі.
- •1. Пам’ятки Зарубинецької та Черняхівської культури
- •2. Становлення нової української літератури.
- •1 Особливості скіфської культури, її вплив на культуру давніх слов’ян.
- •2 Українізація як явище в культурному житті України 20-х – початку 30-х рр. Хх ст.
- •1. Міфологія давніх слов’ян; культи, обряди, свята.
- •2. «Розстріляне Відродження»: провідні діячі та їхній внесок в культурне життя України 20-х – початку 30-х рр. 20 ст.
- •1. Культура і релігія дохристиянської Русі.
- •2. Соціалістичний реалізм: виникнення, принципи і вплив на розвиток літератури та мистецтва.
- •1. Літературна і художня спадщина т.Г.Шевченка
- •2. Українська музична культура радянської доби.
- •1930-Ті — 1950-ті роки
- •1960-Ті — 1980-ті роки
- •1. Візантія й Київська Русь – взаємозв’язок культурних традицій
- •2. Інтелектуальний і культурний рух в Східній Україні в другій половині 19ст. Діяльність громад.
- •1. Запровадження християнства і його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •2. Культурний процес в умовах радянського тоталітарного режиму в Україні.
- •1. Монастирі як осередки духового життя Київської Русі.
- •2. Освіта і наука в Україні в 20-ті – 30-ті рр. 20 ст.
- •1. Література Київської Русі.
- •Українське театральне мистецтво 20-х – початку 30-х рр. 20 ст
- •1. Становлення освіти і наукових знань в Київській Русі. Організація книжної справи.
- •2. Тенденції розвитку української кінематографії у 20 ст
- •1.Визначні архітектурні пам’ятники Київської Русі.Собор святої Софії.
- •2. Українська музична культура радянської доби.
- •1930-Ті — 1950-ті роки
- •1960-Ті — 1980-ті роки
- •1. Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •2. Розвиток української літератури в другій половині 19 ст.Ф
- •1. Культура Галицько-Волинської Русі.
- •2.Осередки українського культурного життя в 19 – на початку 20 ст.
- •1. Поширення католицизму на українських землях в польсько-литовську добу. Берестейська церковна унія.
- •2. Драматургія й театральне мистецтво України 19ст
- •1. Церковні братства та їх роль в розвитку української культури.
- •2.Українська музична культура другої половини 19 – початку 20 ст.
- •1. Освітні процеси в Україні в польсько-литовську добу. Початок книгодрукування.
- •2. Українська реалістична література другої половини 19 ст. Як історико-культурне явище.
- •1 Мистецтво українського ренесансу (15-перша половина17 ст.).
- •2.Стан і тенденції розвитку сучасної української літератури.
- •Українська полемічна література 16-першої половини 17 ст..
- •Українські «шістдесятники» в літературі та мистецтві. Дисидентський рух.
- •1.Козацтво як феномен української культури. Культура Запорізької Січі.
- •2.Національно-культурне піднесення в Україні в 20-ті роки 20 ст. Українізація.
- •1.Церковна та культурно-просвітницька діяльність п.Могили.
- •2.Українська культура на зламі 19-20 століття.
- •1.Творчість і доля покоління «розстріляного відродження».
- •2. Культурний розвиток України в роки Другої Світової війни та повоєнний період.
- •1. Літописання й історична література часів козацької державності
- •2. Розвиток українського кінематографу
- •1. Усна народна творчість як елемент духовної культури українського народу.
- •2. Українська культура як складова радянської культури: специфіка і особливості культурної творчості воєнної та післявоєнної доби.
- •1. Матеріальний та духовний світ доби Трипілля.
- •2. Києво-Могилянська академія – духовний центр східноєвропейського православного регіону
- •1. Періодизація історії української культури.
- •2. Іван Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •1.Національна культура як цілісна система
- •2.Творчість українських митців нового політичного та естетичного мислення (80-ті роки 20 ст. - початок 21 ст.).
- •1. Поняття ментальності та національного характеру.
- •2.Основні проблеми культурного життя України в сучасних умовах.
- •2. Філософська та літературна творчість г.Сковороди.
- •1.Культура східних слов’ян дохристиянської доби: міфологічний простір та релігійні вірування.
- •2.Національна культура та її значення в умовах державотворення.
1. Усна народна творчість як елемент духовної культури українського народу.
Національна особливість духовної культури українського народу найповніше проявилась у фольклорі. З літописних та інших письмових пам'яток другої пол. XIII—першої пол. XVII ст. видно, що у цей період прозові фольклорні жанри були представлені легендами,, переказами, казками, новелами, притчами. Жива народна мова оперувала також значними фондами прислів'їв, приказок і крилатих висловів.
У житті українського народу важливу роль відігравала календарно-обрядова та родинно-обрядова пісенність: напівязичеські колядки, новорічні щедрівки, веснянки, русальні та купальні, обжинкові та весільні пісні, родильні мелодії та похоронні голосіння. Народно-поетичні твори оспівували працю і побут народу, його працьовитість, волелюбність, справедливість і чесність. У них звучали мотиви поваги до старших, любові до рідного краю, ненависті до гнобителів. У цих творах проявлялися риси характеру українського народу, які стали визначальними для його духовного складу.
Однією з провідних тем поетичної творчості було оспівування героїчного подвигу українського народу в боротьбі протії зовнішніх ворогів — татаро-монгольських і турецьких завойовників.
У XV ст. на Україні зароджується історична поезія. Поява історичних пісень та дум пов'язана з боротьбою українського народу проти турецько-татарської агресії та польсько-шляхетського панування, а також з виникненням козацтва і Запорізької Січі.
Найдавніший пласт народних дум і пісень присвячений темам боротьби проти навали кримських орд і султанівськнх військ.
Історичні пісні та думи несли в собі важливе ідейне на-вантаження, формуючи кодекс козацької, лицарської моралі, виховуючи почуття патріотизму. Зокрема, такі ідеї властиві думам про Олексія Поповича та бурю на Чорному морі, про плач невільників, про втечу трьох братів з Азова, про Самійла Кішку, про Івася Коновченка, про Марусю Богуславку, про козака Байду.
Образи мужніх ватажків і героїв визвольної боротьби українського народу проти шляхетської Польщі (1648— 1654 рр.) та Султанівської Туреччини відтворені у народній поезії «Хмельницький і Барабаш», «Корсуньська перемога», «Чи не той хміль», «Ой, Морозе, Морозенку, ти славний козаче», та в інших піснях і народних думах, які відіграли важливу роль у вихованні патріотичних почуттів.
Незважаючи на те що думи були навіяні сумними подіями — неволею, каторгою, героїчною смертю відважних козаків, втратою рідних, вони одночасно пройняті глибоким оптимізмом, ліричним світосприйняттям. Все це становило характерну рису національної психології українського народу.
В духовній культурі українського народу здавна важливе місце займали звичаї та обряди, регулюючи поведінку людей у сімейному і громадському житті
Обрядові пісні — це пісні, які виконувались під час різних народних свят та обрядів. Ці пісні тісно зв'язані з язичницькими віруваннями. Слов'яни вірили в сили природи, в духів природи та вважали, що обрядовими піснями можуть вплинути на них та примусити їх діяти в бажаному напрямку. Обрядова поезія дуже тісно зв'язана з працею людини, з родинним побутом та з народним календарем. У різні пори року виконувались різні обрядові (календарно-обрядові) пісні. Ці пісні повинні були забезпечити успіхи в господарюванні, добрий урожай, щастя в родинному житті. Наприклад: на сільських майданах і галявинах співали веснянки і гаївки, під час Зелених свят — русальні пісні, на Івана Купала — купальські пісні. По закінченню жнив, люди співали жниварські пісні, славлячи землю за те, що дала їм гарний урожай. Під час зимового сонцестояння виконували сонцесяйні пісні.
Станові пісні — соц.-побутові пісні про життя, побут та інтереси окремих суспільних та проф. груп. Найвидатніші серед них — це високопоетичні чумацькі пісні, що своїми мотивами наближаються до коз. Вони виникли у 15 ст. і найбільшого поширення набрали під час розквіту чумацького промислу. У цих ліричних та лірикоепічних піснях змальовується життя й пригоди чумаків, зокрема небезпеки в довгій дорозі, туга чумака за дружиною й дітьми, напади степ. розбишак та тат. ватаг. Особливим ліризмом відзначаються чумацькі пісні про хворобу й смерть чумака у дорозі («Ой, у полі два явори», «Ой, ходив чумак сім рік по Дону»).
Рекрутські та солдатські пісні — пісні про рекрутів, що примусово відбували військ. службу в царській або в цісарській (австро-угор.) армії, про тяжку долю вояка, змушеного 25 p. служити у чужому війську в тяжких умовах; про тугу за рідним краєм, страхіття воєн, каліцтво, смерть вояка, про зустріч з родиною по багаторічній розлуці. Виникнення цих пісень припадає на кін. 18 ст., коли в Україні було введено обов'язкову військ. службу. Мотиви рекрутських пісень лежать в основі багатьох творів Шевченка («Сова», «Сон») та Ю. Федьковича («Рекрут», «Дезертир»), які самі відбули десятирічну примусову військ. службу.
Наймитські, заробітчанські та бурлацькі пісні, в яких відбилися життя, побут, почуття й настрої бурлак, наймитів та заробітчан. Основні мотиви цих пісень: скарга на тяжку долю, на непосильну працю («Та немає в світі гірш нікому»), нарікання на самотність («Та забіліли сніги»). Особливу групу становлять пісні про тяжку долю жінки-наймички і строкарки («Ой, піду я лугом», «Ненько ж моя, ненько», «Ой, матінко-зірко».