- •Ранні форми культури на українських землях (від найдавніших археологічних культур до антів).
- •2. Постмодернізм в сучасній українській культурі.
- •1. Пам’ятки Зарубинецької та Черняхівської культури
- •2. Становлення нової української літератури.
- •1 Особливості скіфської культури, її вплив на культуру давніх слов’ян.
- •2 Українізація як явище в культурному житті України 20-х – початку 30-х рр. Хх ст.
- •1. Міфологія давніх слов’ян; культи, обряди, свята.
- •2. «Розстріляне Відродження»: провідні діячі та їхній внесок в культурне життя України 20-х – початку 30-х рр. 20 ст.
- •1. Культура і релігія дохристиянської Русі.
- •2. Соціалістичний реалізм: виникнення, принципи і вплив на розвиток літератури та мистецтва.
- •1. Літературна і художня спадщина т.Г.Шевченка
- •2. Українська музична культура радянської доби.
- •1930-Ті — 1950-ті роки
- •1960-Ті — 1980-ті роки
- •1. Візантія й Київська Русь – взаємозв’язок культурних традицій
- •2. Інтелектуальний і культурний рух в Східній Україні в другій половині 19ст. Діяльність громад.
- •1. Запровадження християнства і його вплив на розвиток культури Київської Русі.
- •2. Культурний процес в умовах радянського тоталітарного режиму в Україні.
- •1. Монастирі як осередки духового життя Київської Русі.
- •2. Освіта і наука в Україні в 20-ті – 30-ті рр. 20 ст.
- •1. Література Київської Русі.
- •Українське театральне мистецтво 20-х – початку 30-х рр. 20 ст
- •1. Становлення освіти і наукових знань в Київській Русі. Організація книжної справи.
- •2. Тенденції розвитку української кінематографії у 20 ст
- •1.Визначні архітектурні пам’ятники Київської Русі.Собор святої Софії.
- •2. Українська музична культура радянської доби.
- •1930-Ті — 1950-ті роки
- •1960-Ті — 1980-ті роки
- •1. Образотворче мистецтво Київської Русі.
- •2. Розвиток української літератури в другій половині 19 ст.Ф
- •1. Культура Галицько-Волинської Русі.
- •2.Осередки українського культурного життя в 19 – на початку 20 ст.
- •1. Поширення католицизму на українських землях в польсько-литовську добу. Берестейська церковна унія.
- •2. Драматургія й театральне мистецтво України 19ст
- •1. Церковні братства та їх роль в розвитку української культури.
- •2.Українська музична культура другої половини 19 – початку 20 ст.
- •1. Освітні процеси в Україні в польсько-литовську добу. Початок книгодрукування.
- •2. Українська реалістична література другої половини 19 ст. Як історико-культурне явище.
- •1 Мистецтво українського ренесансу (15-перша половина17 ст.).
- •2.Стан і тенденції розвитку сучасної української літератури.
- •Українська полемічна література 16-першої половини 17 ст..
- •Українські «шістдесятники» в літературі та мистецтві. Дисидентський рух.
- •1.Козацтво як феномен української культури. Культура Запорізької Січі.
- •2.Національно-культурне піднесення в Україні в 20-ті роки 20 ст. Українізація.
- •1.Церковна та культурно-просвітницька діяльність п.Могили.
- •2.Українська культура на зламі 19-20 століття.
- •1.Творчість і доля покоління «розстріляного відродження».
- •2. Культурний розвиток України в роки Другої Світової війни та повоєнний період.
- •1. Літописання й історична література часів козацької державності
- •2. Розвиток українського кінематографу
- •1. Усна народна творчість як елемент духовної культури українського народу.
- •2. Українська культура як складова радянської культури: специфіка і особливості культурної творчості воєнної та післявоєнної доби.
- •1. Матеріальний та духовний світ доби Трипілля.
- •2. Києво-Могилянська академія – духовний центр східноєвропейського православного регіону
- •1. Періодизація історії української культури.
- •2. Іван Мазепа як меценат і культурний діяч.
- •1.Національна культура як цілісна система
- •2.Творчість українських митців нового політичного та естетичного мислення (80-ті роки 20 ст. - початок 21 ст.).
- •1. Поняття ментальності та національного характеру.
- •2.Основні проблеми культурного життя України в сучасних умовах.
- •2. Філософська та літературна творчість г.Сковороди.
- •1.Культура східних слов’ян дохристиянської доби: міфологічний простір та релігійні вірування.
- •2.Національна культура та її значення в умовах державотворення.
1.Національна культура як цілісна система
Глибокий гуманістичний зміст української культури, її значення для творчого самоусвідомлення багатьох поколінь українського народу в національному саморозвитку та світовій цивілізації зумовили об´єктивне перетворення її на цілісну систему духовного світу українців. Категорія "українська культура як цілісна система" порівняно нова. З початком демократичних перетворень у суспільному житті українського народу та з проголошенням державної незалежності України, наша національна культура почала поступово розглядатися й аналізуватися науковцями-культурологами як саме цілісна система, що найповніше виражає духовний світ українського народу. Та й сам український народ науковцями тепер розглядається як єдине соціально-етнічне ціле, яке виникло, сформувалося і розвивається в умовах суворої історичної об´єктивності, без штучного поділу його на "східняків" і "західняків", українців материкової України та українців діаспори (близького і далекого зарубіжжя), українську "буржуазну" та українську "пролетарську" нації тощо.
Українська культура також поділяється ними за такими ж об´єктивними критеріями. Проте, виходячи з історичних факторів, слід зазначити, що українська культура завжди розвивалася та функціонувала як єдине ціле, переборюючи на своєму шляху найрізноманітніші ідеологічні, політичні, класові, соціальні, конфесійні й тому подібні перепони.
Що ж ми сьогодні розуміємо під категорією "українська культура як цілісна система"?
1) українську культуру сьогодні слід розглядати як єдине ціле, витворене в галузі матеріального і духовного виробництва генієм нашого народу як у материковій частині, так і за її межами, тобто в Україні та в близькому й далекому зарубіжжі;
2),цілісна система культури включає в себе об´єктивну оцінку ідейно-протилежних течій і напрямів у ній. Адже у створенні української культури, як і культури будь-якого іншого народу, брали участь усі класи, усі соціальні верстви нашого суспільства;
3)відмова від підходу до вивчення української культури як замкнутого соціального організму. Українська культура, як оригінальна і своєрідна система, самостверджуючись, на всіх етапах розвитку була включена в сферу міжнаціонального духовного синтезу та взаємодії, в регіональний і світовий культурний процес. Цілісність культури в даному разі означає розгляд і оцінку національно-своєрідного в органічному, езотеричному (глибинному) взаємозв´язку його із загальнолюдським;
4)об´єктивно спричинена нерівномірність розвитку культури, відсутність прямолінійного, одночасного прогресу всіх її видів, галузей і напрямків не можуть слугувати обгрунтуванням надання переваги у вивченні та аналізові тієї чи іншої її складової На певних етапах історичного розвитку української культури на передній план висувались то іі самодіяльно-фольклорні жанри, то художня література, то суспільно-політична, релігійно-філософська думка. В останні десятиліття провідні позиції в культурі посідають природничо-технічні науки, від розвитку яких відстають гуманітарні науки, окремі види професійної творчості (кіно, телебачення тощо). Але це аж ніяк не означає того, що увага в культурознавстві може переважати при розглядові та вивченні якоїсь однієї частини культури, яка саме сьогодні вийшла у своєму розвиткові на передній план. Це й буде неприпустимим порушенням основоположних принципів аналізу культури як цілісної системи;
5), цілісний підхід до культури передбачає такий її аналіз, коли до уваги однаковою мірою береться безперервність її розвитку, всі його періоди. Врахування неймовірностей, злетів і спадів духовного життя в Україні має лежати в основі цілісного підходу до визначення та аналізу періодів розвитку нашої культури.
Український культурний процес, незважаючи на відомі історії певні перепони, навіть на Батиєве нашестя, відроджувався знову і, вже починаючи з XIV ст., розвивався по висхідній аж до XVIII ст., тобто до ліквідації української автономії, і далі: в період неволі, переслідувань і заборон (кінець XVIII—кінець XIX ст.); активного пожвавлення (початок XX ст.), яке закінчується пожовтневим ренесансом (20-ті роки XX ст.); трагедією в лещатах сталінщини (30-ті — середина 50-х років); скованістю в часи стагнації; сучасний процес відродження. Такий підхід до періодизації враховує підйоми і спади культурного процесу в Україні і забезпечує, у свою чергу, цілісний підхід до української культури як до єдиного цілого духовного світу нашого народу.