10.3 Організація виробничих процесів у просторі та часі. Виробничий цикл і його структура

Виробничий цикл — це інтервал від початку до закінчення процесу виготовлення продукції, тобто час, протягом якого запущені у виробництво предмети праці перетворюються на готову продукцію.

Структуру виробничого циклу показано на рис. 10.1. З нього видно, що виробничий цикл складається з власне виробничого часу і перерв. Перерви в робочий час поділяються на перерви партіонності та чекання. Перерви партіонності виникають тоді, коли предмети праці обробляються партіями. Партія предметів — це певна кількість однакових предметів, які обробляються на кожній операції безперервно з одноразовою витратою підготовчо-завершального часу. Предмети партії обробляються не одночасно, а по одному або кілька одразу. Кожний предмет праці чекає спочатку своєї черги на обробку, а потім — кінця обробки всієї партії.

Перерви чекання виникають унаслідок несинхронності операцій виробничого процесу: предмети праці нема де обробляти, бо робочі місця зайнято іншими операціями.

Методи поєднання операцій та їхній вплив на виробничий цикл.

Технологічний цикл партії предметів, які обробляються на кількох операціях, залежить також від того, як поєднується виконання операцій над предметами партії. Існують три способи поєднання операцій технологічного процесу (три способи передачі предметів): послідовний, паралельний, паралельно-песлідовний.

Послідовне поєднання операцій полягає в тім, що наступна опе­рація починається тільки після закінчення обробки всіх предметів партії на попередній операції. Партія предметів передається з операції на операцію повністю. Технологічний цикл за такого поєднання операцій обчислюється за формулою

, хв. (10.2)

де т — кількість операцій технологічного процесу (і = 1,2...m).

Рисунок 10.1 - Структура виробничого циклу

Паралельне поєднання операцій (застосовується у масовому, великосерійному виробництвах.) - характеризується тим, що кожний предмет праці після закінчення попередньої операції відразу передається на наступну операцію й обробляється. Відтак предмети однієї партії виготовляються паралельно на всіх операціях. Малогабаритні нетрудомісткі предмети можуть передаватися не поштучно, а транспортними (передаточними) партіями — п_т. За поштучного передавання п_т = 1. Технологічний цикл у цьому разі дорівнює:

, хв. (10.3)

За паралельного поєднання операцій істотно скорочується технологічний цикл проти послідовного.

Паралельно-послідовне поєднання операцій (змішане) - відрізняється тим, що обробка предметів праці на наступній операції починається до закінчення обробки всієї партії на попередній, але за умови, щоб партія оброблялась на кожній операції безперервно.

Технологічний цикл за паралельно-послідовного поєднання операцій коротший за цикл послідовного поєднання на час паралельного виконання суміжних операцій , тобто:

, хв. (10.4)

або

, хв. (10.5)

Застосовується цей метод, коли предмети обробляють великими партіями, що відповідає умовам великосерійного виробництва.

Для обчислення виробничого циклу обробки партії предметів поряд із технологічним циклом треба визначити інші його елементи. Тривалість природних процесів приймається згідно вимог технології, час виконання допоміжних операцій та міжопераційних перерв визначається за певними нормативами або з досвіду Тоді виробничий цикл обробки партії предметів у календарних днях може бути обчислений, наприклад, для послідовного поєднання операцій за формулою:

, днів (10.6)

де — коефіцієнт календарності;

- кількість змін за добу;

— тривалість зміни в годинах;

, — тривалість природних, допоміжних операцій, що не перекриваються, хв.;

—тривалість середньої міжопераційної перерви (чекання), хв.

Коефіцієнт календарності — це відношення кількості календарних днів до кількості робочих днів у певному періоді (місяці, кварталі, році).

Скорочення виробничого циклу зменшує незавершене виробництво, відповідно оборотні кошти підприємства, а також збільшує виробничу потужність відповідних підрозділів і підприємства взагалі.

Просторова організація виробничого процесу передбачає розміщення робочих місць і їхніх груп (дільниць, цехів) на території підприємства та забезпечення пересування предметів праці по операціях за найкоротшими маршрутами і відображається у виробничій структурі підприємства.

Виробнича структура підприємства – це склад та розміри його структурних підрозділів, їх співвідношення, форми та взаємозв’язки. Головними елементами виробничої структури є робочі місця, дільниці та цехи. Залежно від рівня спеціалізації та форми кооперування основних цехів розрізняють три типи виробничої структури підприємств:

• технологічну – кожен структурний підрозділ спеціалізується на виконання якоїсь певної частини загального технологічного процесу, але виконує ці роботи для всіх без винятку видів продукції, що випускається підприємством;

• предметну – коли виробничий підрозділ виготовляє певний предмет, групу предметів або окремі їх частини;

• змішану – передбачає можливість формування цехів за різними принципами.