Де Nроб. – чисельність робітників

Рентабельність ОФ (R_оф) визначається відношенням річної суми прибутку від усіх видів діяльності підприємства П_б до середньорічної вартості ОВФ Ф_о.в:

R_оф = П_б / ОФ_с.р., % (2.23)

Контрольні запитання

1 Сутність i загальна характеристика виробничих фондiв підприємства.

2 Методика визначення балансової вартості основних фондiв на початок розрахункового року.

3 Видова класифiкацiя i структура основних фондiв підпри-ємств та організацій.

4 Фізичне спрацювання й технiко-економiчне старiння основ-них фондiв.

5 Сучаснi методи амортизацій основних фондiв.

6 Теоретико-методологчні основи та практика оптимiзацiї строків експлуатації виробничого устаткування

7 Економiчне та соціальне обгрунтування форм простого й розширеного вiдтворення основних фондiв підприємств (організацій).

8 Загальновживана система показникiв для оцiнки ефективно-стi процесiв вiдтворення й використання основних фондiв та проблеми її вдосконалення за ринкових умов господарювання.

9 Проблеми оновлення й використання окремих груп основ-них фондiв на підприємствах рiзних галузей народного госпо-дарства України.

Зм 3 Нематеріальні ресурси та активи підприємства

План

3.1 Поняття та види нематеріальних ресурсів

3.2 Нематеріальні активи підприємства

3.3 Оцінка їх вартості та амортизація нематеріальних активів

3.1 Поняття та види нематеріальних ресурсів

Успішне функціонування підприємства на сучасному етапі вимагає використання ним у своїй діяльності поряд із трудовими, матеріальними і фінансово-кредитними ресурсами і нематеріальних ресурсів – складової частини потенціалу підприємства, яка здатна забезпечувати економічну користь протягом відносно тривалого періоду. Їх характерною рисою є відсутність матеріальної основи здобування доходів та невизначеність розмірів майбутнього прибутку від їх використання.

З-поміж об'єктів промислової власності центральне місце належить винаходам.

Винахід — це результат творчої діяльності люди­ни в будь-якій галузі технології. Об'єктами вина­ходу можуть бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин) і спосіб.

Пропозиції, сформульовані у вигляді загальної по­становки завдання або у вигляді ідеї, не можуть бути кваліфіковані як винахід. Зокрема, не визнаються винаходами відкриття, наукові теорії, математичні методи, методи організації та управління гос­подарством, плани, умовні позначення, розклади, правила, програ­ми для обчислювальних машин, топології інтегральних мікросхем, сорти рослин і породи тварин тощо.

Корисна модель — це результат творчої діяльності людини, об'єк­том якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його складових частин.

За законами Украї­ни корисна модель відповідає умовам патентоспроможності, якщо вона є новою (не є частиною рівня техніки) і промислово придат­ною (тобто придатною для відтво рення промисловими засобами).

Промисловим зразком називається результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Об'єктом такої діяль­ності може бути форма, малюнок, кольори або їхнє поєднання, що визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб. Промисловий зразок може бути об'ємним (модель), плоским (рисунок) або комбіно­ваним.

Товарними знаками та знаками обслуговування (в українсько­му законодавстві — знаки для товарів і послуг) вважаються ори­гінальні позначення, з допомогою яких товари і послуги одних осіб відрізняють від однорідних товарів і послуг інших осіб. Го­ловне завдання товарного знаку полягає в ідентифікації товару та його виробника на ринку. Товарний знак при цьому виконує одночасно дві функції: рекламування товару та гарантування його якості.

Товарний знак є вказівкою для споживача, тому власник товар­ного знаку несе відповідальність за якість своїх виробів як у про­цесі реалізації, так і на етапі споживання.

Елементи знаку для товарів і послуг можуть бути:

• словесними (слова, сполучення літер, лексичний образ);

• зображувальними (зображення живих істот, різноманітних предметів, фігур будь-яких форм, кольорових плям тощо);

• об'ємними (тривимірні об'єкти, фігури та комбінації ліній і фігур)

• з використанням інших позначень або їхніх комбінацій, ви­конаних у будь-якому кольорі чи поєднанні кольорів.

В українсь­кому законодавстві є достатньо широкий перелік позначень, які не підлягають реєстрації як знаки для товарів і послуг. Зокрема, до таких належать позначення, які:

1) зображують державні герби, прапори та емблеми, офіційні назви держав, скорочені або повні найменування міжнародних між­урядових організацій, офіційні контрольні, гарантійні та пробірні клейма, печатки, нагороди та інші відзнаки;

2) не мають розрізняльної здатності (неспроможні викликати в споживача асоціативні образи, достатні для ідентифікації товару та його виробника), які є загальновживаними або такими, що можуть завести в оману щодо товару (послуги) або осо­би, котра його виробляє (надає);

3) є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати зі знаками, раніше зареєстрованими, фірмовими найменуваннями, найменуваннями місця походження товару, що належать іншим особам;

4) відтворюють промислові зразки, назви відомих в Україні творів науки, літератури і мистецтва або цитати і персонажі з них без згоди власників авторського права, прізвища, імена, портрети, факсиміле відомих в Україні осіб без їхньої згоди.

Метою реєстрації зазначення походження товару є захист тако­го найменування, запобігання його використанню для інших товарів. Тому основними ознаками зазначення походження товару поряд з назвою певної місцевості є:

• географічне середовище, яке охоплює специфічні природні умови та (або) людські фактори;

• наявність у товарі особливих властивостей, які вирізняють його з-поміж інших однорідних товарів;

• обов'язкова об'єктивна залежність особливих властивостей товару від географічного середовища.

Фізична або юридична особа, яка зареєструвала зазначення по­ходження товару, одержує право на його використання в рекламних цілях через розміщення на відповідному виробі, його упаковці, у проспектах та іншій товарно-супровідній документації.

Фірмове найменування — це стале позначення підприємства (фірми, компанії, тощо) або окремої особи, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність.

Фірмове найменування використовується для розпізнавання підприємств і виокремлювання їх з-поміж інших. На відміну від знаків для товарів і послуг, які уможливлюють ідентифікацію конкретних товарів та послуг даного підприємства, фірмове наймену­вання вказує на підприємство як таке, без будь-яких посилань на товари та послуги, які воно постачає на ринок, та характеризує ре­путацію і становище підприємства в цілому.

До об’єктів, що охороняються авторським правом, належать як оприлюднені, так і неоприлюднені твори в галузі науки, літератури і мистец­тва незалежно від їхнього призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, пропаганда, розваги тощо), які існують у таких об'єктивних формах:

• письмовій (рукопис, машинопис, нотний запис тощо);

• усній (оприлюднені виступи, лекції, промови, проповіді тощо);

• образотворчій (ілюстрації, картини, схеми, кіно-, відео-, фо­токадри тощо);

• об'ємно-просторовій (скульптури, моделі, архітектурні фор­ми тощо);

• в інших формах.

По­няття «комп'ютерна програма» охоплює операційні системи і при­кладні програми, виражені у вихідному або об'єктному коді, вклю­чаючи підготовчі матеріали та аудіовізуальні відображення, одер­жані внаслідок розробки комп'ютерної програми.

Авторське право поширюється на будь-які програми як опри­люднені, так і неоприлюднені, подані в об'єктивній формі, неза­лежно від їхнього матеріального носія, призначення чи якості. Поняття «комп'ютерна програма» не поширюється на бази даних.

Правовій охороні не підлягають ідеї та принципи, на яких побу­довано комп'ютерні програми, включаючи принципи організації інтерфейсу, алгоритму та мов програмування.

Базою даних називається сукупність даних, матеріалів або творів, систематизованих у формі, яку читає машина.

Авторське право поширюється на будь-які бази даних, подані в об'єктивній формі, які є результатом творчої праці з підбору та організації даних, незалежно від їхнього матеріального носія, при­значення чи достоїнства.

Бази даних охороняються незалежно від того, чи є відомості, які вони містять, об'єктами авторського права. Але авторське пра­во на базу даних визнається тоді, коли кожний із творів, включених до складу цієї бази даних, є об'єктом авторського права.

Правова охорона не поширюється на ідеї та принципи, покла­дені в основу бази даних або будь-якої з її частин.

Топологією інтегральної мікросхеми називається зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розташування сукуп­ності елементів інтегральної мікросхеми та зв'язків між ними.

Суміжні права — це права, які прилягають до авторського права, є похідними від нього. Суміжні права належать до нематеріальних об'єктів і поділяються на три види:

1) права виконавців;

2) права виробників фонограм;

3) права організацій мовлення.

Умови надання охорони суміжних прав відповідають їхнім видам.

Права виконавців охороняються, якщо:

1) виконання вперше мало місце на території України;

2) виконання зафіксоване на фонограмі, що охороняється зако­ном;

3) виконання не зафіксоване на фонограмі, але включене в пе­редачу організації мовлення, що охороняється законом.

Права виробників фонограм охороняються, якщо:

1) виробник є громадянином України або юридичною особою з офіційним місцезнаходженням на території України;

2) фонограму вперше оприлюднено на території України;

3) перша фіксація фонограми мала місце в Україні. Права організацій мовлення охороняються, якщо вони мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють пе­редачі з передавачів, розміщених на терені України.

Результати творчої діяльності людини, які не належать до об'єктів промислової власності та об'єктів, що охороняються авторським та суміжними правами, утворюють групу так званих нетради­ційних об'єктів інтелектуальної власності.

Раціоналізаторська пропозиція — це технічне вирішення, яке є новим і корисним для підприємства, до якого воно подано. Раціо­налізаторськими вважаються пропозиції щодо вдосконалення ви­користовуваної техніки (машин, агрегатів, пристроїв), продукції, що виготовляється, способів контролю, спостереження й дослі­дження, техніки безпеки, а також пропозиції, які сприяють підви­щенню продуктивності праці, ефективнішому використанню енергії, обладнання, матеріалів.

Під «ноу-хау» прийнято розуміти не захищені охоронними доку­ментами та не оприлюднені (повністю або частково) знання чи досвід технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, які можуть бути практично ви­користані в наукових дослідженнях та розробках, при виготовленні, реалізації та експлуатації конкурентоспроможної продукції, забез­печуючи певні переваги їхньому власникові.

Об'єктами «ноу-хау» можуть бути різноманітні посібники (порадники), специфікації, формули, рецепти, знання й досвід у сфері маркетингу, оформленні упаковки продукції тощо. Важливою ознакою «ноу-хау» є конфіденційний характер тих знань та досвіду, на здобування яких підприємство, як правило, витрачає значні кошти та час.

Комерційна таємниця — це відомості, безпосередньо пов'язані з діяльністю підприємства, які не є державними таємницями і роз­голошення яких може завдати шкоди інтересам підприємства (сукупність виробничо-господарської, фінансово-економічної та науково-тех­нічної інформації про діяльність підприємства, розголошення котрої може призвести до економічних збитків).

Гудвіл – це основний капітал підприємства, здатний приносити додаткові прибутки завдяки підвищенню конкурентоспроможності (з використанням іміджу, досвіду, ділових зв’язків, престижу товарних знаків, постійної клієнтури, прихильності споживачів.