3.2 Нематеріальні активи

Нематеріальні активи – це права власності і захист доступу до нематеріальних ресурсів підприємства та їх використання в господар­ській діяльності з метою одержання доходу.

До складу нематеріальних активів включають:

1) права, що з'являються внаслідок володіння підприєм­ством патентами на винаходи, корисні моделі, промислові зразки; свідоцтвами на знаки на товари і послуги, фірмове найменування;

2) права, що виникають внаслідок володіння підприєм­ством об'єктами авторського права та суміжних прав;

3) права на використання на підприємстві нетрадицій­них об'єктів інтелектуальної власності;

4) права на користування земельними ділянками і при­родними ресурсами;

5) монопольні права на використання рідкісних ресурсів;

6) права, що з'являються внаслідок укладання з іншими суб'єктами ліцензійних угод на використання об'єктів інте­лектуальної власності.

Юридичний захист об'єктів інтелектуальної власності полягає в забороні використання нематеріальних активів без дозволу їхнього власника або їх підробки.

Право власності на винаходи, корисні моделі та промис­лові зразки засвідчується патентами.

Патент – виданий державним органом (патентним відом­ством) охоронний документ, який підтверджує право його власника на відповідний об'єкт промислової власності.

Патент забезпечує його власникові:

• виключне право використовувати винахід на свій розсуд;

• право забороняти іншим особам використовувати винахід без до­зволу власника;

• можливість передавати на підставі договору право власності на ви­нахід;

• право дати будь-який дозвіл (лі­цензію) на використання винаходу на підставі ліцензійної угоди та ін.

У разі порушення прав патентовласника він може при­мусово через суд стягувати компенсацію збитків.

Правова охорона знаків для товарів і послуг, фірмових найменувань здійснюється на підставі їх державної реєст­рації, результатом якої є видача відповідного свідоцтва. Це свідоцтво забезпечує власникові виключне право користуватися і розпоряджатися знаком на свій розсуд; право забороняти іншим особам використовувати знак без дозволу власника; право дати іншій особі дозвіл (ліцен­зію) на використання знаку на підставі ліцензійного дого­вору.

Власник такого свідоцтва має право поряд зі знаком про­ставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що даний знак зареєстрований в Україні.

Передача права власності на використання нематеріаль­них ресурсів іншим суб'єктом здійснюється у формі ліцен­зійної угоди – договору, згідно з яким власник нематері­ального ресурсу (ліцензіар) передає іншій особі (ліцензіату) ліцензію на використання своїх прав на патенти, товарні знаки тощо.

Ліцензія – це дозвіл на використання нематеріального ресурсу протягом певного терміну за обумовлену винаго­роду.

Існує кілька видів ліцензій залежно від терміну їх дії, повноти використання, повноти інформації тощо.

На практиці використовуються кілька видів розра­хунків за ліцензії, найбільш поширеними з них є:

• роялті – періодичні відрахування протягом дії ліцен­зійної угоди; вони встановлюються у вигляді фінансових ставок до обсягу чистого продажу, до собівартості вироб­ництва, в розрахунку на одиницю ліцензійної продукції;

• паушальна виплата – фактична ціна ліцензії, однора­зова винагорода за право користування об'єктом ліцензій­ної угоди; її величина не залежить від майбутніх обсягів виробництва та збуту ліцензійної продукції.