2.3 Види зносу основних фондів. Економічна сутність амортизації основних фондів. Методи нарахування амортизації. Кругообіг основних фондів

В процесі використання ОФ зношуються. В економіці розрізняють фізичне (матеріальне) і моральне (економічне) зношення. Фізичне зношення – це матеріальне зношення ОФ, в результаті якого вони перестають задовольняти вимоги, які до них ставляться. Воно може наступити в результаті використання, неправильного використання (зберігання) і невикористання. Всі ОФ підлягають ремонту, щоб усунути фізичне зношення. Міра фізичного зносу розраховується за показником коефіцієнту фізичного зношення:

Кзн=Т_ф/Т_н , (2.9)

де Т_ф – фактичний термін служби

Т_н – нормативний термін служби

Кфзн=А / В_п., (2.10)

Кфзн= В _рем/ В_п., (2.11)

В _рем – вартість капітальних ремонтів обладнання

Крім фізичного зношення, ОФ підлягають моральному зношенню, яке відбувається внаслідок впливу НТП.

Економічним мірилом морального зношення може служити коефіцієнт морального зношення:

К_м.зн= (В_п- В_в) /В_п, (2.12)

Коефіцієнт загального зношення:

Кзн= 1-(1- Кфзн) х (1- Кмзн), (2.13)

Амортизація – це поступове погашення вартості ОФ шляхом перенесення її на вартість виготовленої продукції.

Згідно чинного законодавства (Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»») норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з нижченаведених груп основних фондів на початок звітного періоду в такому розмірі ( в розрахунку на податковий квартал ):

Група 1 - виробничо-технічні будівлі, споруди, їхні структурні компоненти та передавальні пристрої (норма амортизації – 2%)

Група 2 - транспортні засоби (включаючи автомобілі); меблі; побутові електронні , оптичні, електромеханічні пристрої та інструменти; офісне (конторське) обладнання, пристрої до нього (норма амортизації – 10%);

Група 3 - інші ОФ, що не ввійшли до груп 1 і 2, а саме: робочі машини і механізми, силові машини та устаткування, вимірювально-регулюючі пристрої, лабораторне устаткування та ін.. (норма амортизації – 6%);

Група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, їх програмне забезпечення, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (норма амортизації – 15%).

В системі податкового обліку порядок розрахунків амортизаційних відрахувань диференційовано за групами основних фондів.

Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку, а також використовуючи світовий досвід, у практиці господарювання можуть застосовуватись такі методи нарахування амортизації:

1) прямолінійний;

2)зменшення балансового залишку (залишкової вартості);

3)прискореного зменшення балансового залишку (залишкової вартості);

4) суми чисел (кумулятивний);

5) виробничий.

1 Прямолінійний метод

За цим методом річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний період використання об'єкта основних засобів.

, грн. (2.14)

Прямолінійний метод має свої переваги та недоліки.

Переваги: простота розрахунку, рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, забезпечує порівняльність собівартості продукції з доходами від її реалізації.

Недоліки: не враховує моральне зношування, відмінність виробничої потужності об'єкта основних засобів у різні роки його експлуатації, не враховує необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки експлуатації об'єкта.

2 Амортизаційні відрахування за методом зменшення балансового залишку визначаються за допомогою фіксованого (постійного) відсотка від залишкової вартості об'єкта.

Норма амортизації в цьому випадку розраховується так:

На=(1-√Вл/Вп)*100, %, (2.15)

Річна сума амортизації розраховується таким чином:

А=Взал.*На/100, %. (2.16)

За даним методом річні амортизаційні відрахування протягом періоду експлуатації постійно зменшуються і в результаті не повністю компенсують амортизовану вартість основних фондів. Даний метод доцільний у тому разі, коли новий об’єкт основних засобів дає найбільшу віддачу у перші один-два роки експлуатації.