Методи пошуку інноваційних можливостей та інновацій

Найменування методу	Рік опублікування	Автор
1	2	3
Метод каталогу	1926	Ф. Кунце
Морфологічний метод	1942	Ф. Цвикки
Метод синектики	1944	В. Гордон
Метод контрольних питань	1945	Дж. Пойа
Метод економічного аналізу і заелементної обробки конструкторських рішень	1950	Ю. Соболєв
Метод організуючих понять	1953	Ф. Ханзен
Метод матриць відкриттів	1955	А. Моль
Алгоритм винаходу	1956	М. Альтшуллер
Метод мозкової атаки	1957	А. Осборн
Метод фокальних об'єктів	1958	Ч. Вайтинг
Метод спрямованого рішення	1961	Н. Середа
Функціонально-вартісний аналіз	1961	Л. Майлз
Метод контрольних питань	1964	А. Осборн
Метод семиразового пошуку	1964	М. Буш
Метод раціонального конструювання	1966	Р. Мак-Крори
Метод «Делфи»	1966	О. Хелмер
Метод комплексного рішення проблем	1967	С. Кручений
Метод психоевристичного програмування	1968	В. Чавчанидзе
Метод контрольних питань	1969	Т. Эйлорат
Метод східчастого підходу до рішення	1969	А. Фрейзер
Метод використання бібліотеки евристичних прийомів	1969	А. Половинкин
Метод функціонального винахідництва	1970	К. Джоунс
Метод музейного експерименту	1970	Колектив авторів
Метод конференції ідей	1970	В. Гильде, К. Штарке
Метод систематичної евристики	1970	М. Мюллер
Метод «Криатике»	1970	М. Димор, X. Эберт
Аналіз витрат на основі споживчої вартості	1971	К. Томас

Закінчення табл. 3.8

1	2	3
Метод десяткових матриць	1972	Р. Повилейко
Метод системно-логічного підходу до рішення винахідницьких завдань	1972	В. Шубін
Метод гірлянд випадків і асоціацій	1972	М. Буш
Інтегральний метод «Метра»	1972	Н. Бувен
Метод трансформації систем	1972	Дж. Джонс
Узагальнений евристичний алгоритм	1976	А. Половинкин
Метод виявлення узагальнених прийомів на основі аналізу описів винаходів	1978	М.Зарипов
Вепольный аналіз	1978	М. Альтшуллер
Методика аналізу властивостей і синтезу технічних рішень	1979	А. Чус
Аксіоматичний метод понять	1980	В. Блазнів

Проте необхідно відмітити, що найчастіше використовуємими, і тому такими, які в межах підручника розглядаються більш докладно; є наступні.

Методи виявлення тенденцій технічного прогресу

Ці методи доповнюють теорію Кондратьєва Н.Д. Вони засновані на пошуку ключових змін у сучасній науці та техниці. Джерелами інформації є наукові документи й видання. Вони поділяються на первинні й вторинні. До первинних відносять книги, брошури, періодичні видання, патентну документацію, реферати дисертацій. До вторинних джерел інформації відносяться: довідкові, оглядові, реферативні видання, бібліографічні покажчики.

У рамках методів виявлення тенденцій технічного прогресу виділяють наступні методи:

метод структурно-морфологічного аналізу, призначений для вивчення й аналізу складу предметної наукової області, і на основі цього виявлення принципово нових розробок, завдяки яким створюються інноваційні ідеї;

метод визначення характеристик публікаційної активності. Потік публікацій за тими або іншими науковими напрямкми піддається циклічності. Відслідковуючи ці цикли, можна визначити, на якому етапі життєвого циклу перебуває та або інша предметна галузь науки й оцінити, як це можна використовувати;

метод патентів-аналогів подібний з попереднім методом і базується на виявленні зростання груп патентних документів;

метод термінологічного й лексичного аналізів заснований на тому, що при зародженні принципово нових напрямів у науці й техніці відбувається поява нових термінів і лексичних одиниць. Аналіз цього явища дозволяє виявити зародження даних принципових інновацій на ранніх етапах;

метод показників ґрунтується на тому, що кожна технічна система описується набором показників, які в ході науково-технічного прогресу вдосконалюються, що відображається в документах. Вивчаючи динамічні показники технічних систем, можна отримати чітке уявлення про тенденції розвитку науки й техніки.

Метод аналізу життєвих циклів об'єктів

Метод аналізу життєвих циклів аналогічний методу Кондратьєва Н.Д. Призначення цього методу – відстежити еволюційні зміни, що відбуваються в ньому, й вчасно приступитися до проведення інновацій, здійснюючи моніторинг життєвого циклу об'єкта.

Метод аналізу проблем підприємства

Метод аналізу проблем підприємства ґрунтується на системному аналізі й може використовувати інструмент, що називається «діаграма Ісикави». Даний інструмент був запропонований професором Ісикавою у 1953 р. при аналізі різних думок фахівців. Робота з пошуку й рішення проблем організації відбувається в кілька етапів:

1. Дослідження ситуації. Формулювання проблеми.

На даному етапі проводять збір інформації, що ставиться до проблемної ситуації, виявляють всі симптоми неблагополуччя ситуації, проводять розпізнавання проблеми за симптомами і формулювання її.

2. Визначення “поля причин” і “позиціонування” проблеми

На другому етапі будується “поле причин” проблеми з викори-станням “діаграми Ісикави”. Паралельно із цим проводиться позиціонування проблеми з використанням контрольних питань: хто пов'язаний з даною проблемою? Де проявляється дана проблема? Коли проявляється дана проблема? Які кількісні параметри характеризують її? Який характер проблеми: можливо це невикористана можливість, можливо це якесь ускладнення, недолік?

3. Статистичні дослідження “поля причин”

Протягом установленого проміжку часу здійснюється контроль над проблемою й фіксується частота прояву всіх причин. З використанням методів статистики визначаються ті 20 % причин, які викликають 80 % проявів даної проблеми - принцип Парето. Для виявлення цих причин будуть прийматися управлінські рішення.

4. Формулювання обмежень і критеріїв для рішення проблем.

Як обмеження можуть бути – зовнішні фактори, що виражаються як погрози, внутрішні слабкості, недолік ресурсів, часу, установлені в даний момент мети організації. Критерії – кількісні і якісні характеристики, що дозволяють оцінити наскільеи досягнут результат.

5. Ухвалення управлінського рішення

На останньому етапі проводять:

визначення альтернативних варіантів рішення проблеми. Найбільше важливо при цьому “побачити” і “зняти” шаблони, бар'єри й знайти нові рішення, нові можливості;

оцінку альтернатив з урахуванням обмежень і критеріїв;

прогноз наслідків альтернативних рішень;

прийняття остаточного управлінського рішення.

Метод функціонально-вартісного аналізу (ФВА)

Метод ФВА був винайдений у 50-ті роки, майже одночасно в США й СРСР. Автором американського варіанта ФВА є американський вчений Лоренс Майлз (1946 р.). Практично у всіх передових промислово-розвинутих країнах діють загальнодержавні стандарти на виконання робіт з ФВА. Наприклад, у Німеччині– (DIN 69910) –уведено у 1973 р. У Японії ФВА піддається 80 % продукції, кружки якості працюють за аналогічною методикою. У США діє військовий стандарт (MIS), за яким всі фірми, що виконують замовлення для Пентагона, зобов'язані одночасно з ескізним проектом на розроблювальні озброєння надавати звіт за ФВА.

У цей час для автоматизації використання ФВА застосовуються програмні засоби, наприклад ReThink американської фірми Gensym, EasyABC Plus фірми ABC Technologie.

Мета ФВА – пошук схованих резервів для вдосконалювання системи, для внесення новизни на основі виявлення й аналізу її функцій і розрахунку вартості їхнього виконання.

Метод застосовується в наступних варіантах: 1) коригувальний – аналіз і вдосконалення існуючої системи; 2) метод, що проектує – проектування на основі головної мети (місії) функціональної структури нової системи; 3) метод, що адаптує – підстроювання функцій системи під інші наявні потреби.

Робота з методу ФВА проводиться в кілька етапів.