6.2. Методичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу промислового підприємства

Поняття інноваційного потенціалу. Через розвиток потенціалу йде розвиток організації і її підрозділів, а також усіх елементів виробничо-господарської системи. Розвиток організації розглядається як реакція на зміни зовнішнього середовища і тому носить стратегічний характер. Від стану інноваційного потенціалу залежить вибір і реалізація інноваційної стратегії, і тому його оцінка становить необхідну поточну операцію.

У цей час існують різні підходи до оцінки потенціалу інноваційного розвитку (інноваційного потенціалу) підприємства. Основними методами, застосовуваними для діагностики різних складових потенціалу, є: експертні, бальний методи, факторний, рейтинговий порівняльний аналіз, економіко-математичне, машинне імітаційне моделювання тощо.. Форма діагностики потенціалу може залежати від організаційно-управлінської структури, галузевої специфіки тощо. Як правило, застосовують наступні основні форми діагностики потенціалу:

- комплексне дослідження (одночасно аналізуються всієї основної складової економічної заможності підприємства);

- заелементне (поетапне) дослідження (аналізуються головні критерії, які в сукупності визначають здатність підприємства вирішувати його основні завдання).

На думку автора, оцінку інноваційного потенціалу доцільно здійснювати у формі комплексного дослідження. Методика оцінки інноваційного потенціалу, пропонована Трифиловою А. А., дозволяє встановити динамічна відповідність між поточною виробничою й стратегічною інноваційною діяльністю підприємства й здійснити попередній фінансовий контроль реалізації технологій [8]. Сутність пропонованого методу укладається у визначенні типу інноваційного розвитку залежно від забезпечення підприємства власними оборотними коштами. Трифилова А. А. виділяє наступні типи інноваційного потенціалу підприємства:

- високі інноваційні можливості (5 = (1,1,1)) - висока забезпеченість власними ресурсами; реалізацію стратегій инновационногоразвития підприємство може здійснювати без зовнішніх запозичень;

- середні інноваційні можливості (S = (0,1,1)) - нормальнаяфинансовая забезпеченість виробництва необхідними ресурсами; для ефективного залучення нових технологій у господарський оборот необходимоиспользование деякого обсягу позикових коштів;

- низькі інноваційні можливості (S = (0,0,1)) - задовільна фінансова підтримка поточних виробничих запасів і витрат;для реалізації стратегій інноваційного розвитку потрібно привлечениезначительных фінансових коштів із зовнішніх джерел;

- нульові інноваційні можливості (S = (0,0,0)) - дефіцит илиотсутствие джерел формування витрат.

На думку автора, даний підхід цікавий, але охоплює лише одну складову інноваційного потенціалу - фінансове забезпечення інновацій, тобто фінансовий потенціал.

Деякі вчені також досліджують інноваційний потенціал підприємства на основі оцінки фінансового стану, що провадиться за допомогою таких показників, як платоспроможність, кредитоспроможність, фінансова стабільність, рівень рентабельності активів і власного капіталу, внутрішні й зовнішні джерела фінансового інноваційного потенціалу. Наприклад, якщо коефіцієнт абсолютної ліквідності (один з показників, що характеризує платоспроможність) вище 0, 15-0,25, підприємство має гарні перспективи для підвищення фінансово-інвестиційного потенціалу, і, отже, для інноваційного розвитку. При значеннях коефіцієнта нижче 0,15 підприємству, перш ніж займатися інноваційною діяльністю, необхідно кардинально переглянути свою фінансову політику. Оцінка інших показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, здійснюється відповідно до методичних рекомендацій, використовуваними при фінансовому аналізі. У результаті, чим краще фінансовий стан підприємства, тим вище його здатність здійснювати інноваційну діяльність.

Доцільно розглядати систему показників інноваційного потенціалу підприємства, не обмежуючись лише показниками фінансового стану. Тому існують методи оцінки інноваційного потенціалу кількісно, використовуючи систему наступних показників:

ИП = Пі + Пт + Пм + Пно + Пу + Пд

де Пі - інтелектуальний потенціал, обумовлений кількістю фахівців, зайнятих інноваційною діяльністю в загальній чисельності трудящих; Пнт - науково-технічний заділ по інноваціях (патенти, ноу-хау й т.д.); Пм - питома вага нових методів, використовуваних у виробничої

діяльності; Пн0 - питома вага нового обладнання й інструмента, нових технологій у загальній їхній кількості; Пу - наявність сервісних послуг, що користуються платоспроможним попитом; Пд - питома вага нових видів діяльності в загальному обсязі виконуваних робіт.

Проте такий підхід не дозволяє системно оцінити інноваційний потенціал підприємства, оскільки охоплюються далеко не всі значущі фактори інноваційної діяльності. Крім того, більшість із обраних показників є непорівнянними.

Можлива оцінка інноваційного потенціалу по функціях керування: по закупівлях, виробництву, маркетингу, фінансам і продажам. Так, серед показників по закупівлях виділяють доступність факторів виробництва; обсяг закупівель за графіком; витрати на одиницю закупівель; розмір прибутку стосовно витрат на закупівлі; відсутність претензій по закупівлях; якість закуповуваних ресурсів, їхня відповідність міжнародним стандартам тощо.

До показників, що характеризують виробництво, відносяться: показники використання сировини й матеріалів на одиницю продукції; продуктивності праці і їхня зміна при переході від стадії розробки й впровадження до стадії освоєння в процесі виробництва; зарплатоемкости й трудомісткості продукції по стадіях життєвого циклу; використання оборотних коштів; відновлення й використання основних фондів. Важливими показниками по маркетингу можуть бути: сума прибутку стосовно комерційних видатків; частка ринку, контрольована фірмою; характеристики сегментів ринку по нових товарах (динамічність, прибутковість, масштаб, строк освоєння).

Фінанси підприємства характеризують: сума чистого прибутку в розпорядженні підприємства; чистий прибуток на рубль обсягу продажів; чистий прибуток стосовно витрат на виробництво; чистий прибуток стосовно суми інвестованого капіталу; чистий прибуток на рубль активів; оборотність капіталу, що течуть активів, дебіторської заборгованості й інші показники фінансового стану. До показників підприємства по продажах відносять при цьому: обсяг продажів, що доводиться на один працівника служби збуту; прибуток на рубль комерційних видатків; темпи росту обсягу продажів по ринках збуту; крапка беззбитковості обсягу продажів; прибуток на рубль витрат на рекламу тощо. Проте така оцінка не враховує показники інтелектуального потенціалу, які є одними з найважливіших при діагностиці інноваційного потенціалу.

Комплексно досліджувати інноваційний потенціал підприємства дозволяє методика оцінки потенціалу на основі методології різноманітного аналізу. Метод, що лежить в основі даної моделі, складається в декомпозиції проблеми на складові частини й подальшій обробці послідовності суджень особи, що приймає рішення по парних порівняннях. У результаті може бути виражений відносний ступінь (інтенсивність) взаємодії елементів в ієрархії. Методика призначена для оцінки інвестиційного потенціалу. Тому щоб застосувати її для дослідження потенціалу інноваційного розвитку підприємства, необхідно змінити систему факторів потенціалу й критеріїв їх що характеризують. Однак дана методика не відрізняється простотою розрахунків.

Розвиток інноваційного потенціалу організації як цілісної системи може здійснюватися тільки через розвиток компонентів її внутрішнього середовища. Необхідний аналіз внутрішнього середовища організації.

Структура внутрішнього середовища організації. Внутрішнє середовище організації побудоване з елементів, що утворять її виробничо-господарську систему (див. також модуль "Організація і її ділове середовище"). Елементи згруповані в наступні блоки:

1) продуктовий (проектний) блок – напрямок діяльності організації і їхніх результатів у виді продуктів і послуг (проекти і програми);

2) функціональний блок (блок виробничих функцій і ділових процесів) – оператор перетворення ресурсів і керування в продукти і послуги у процесі трудової діяльності співробітників організації на всіх стадіях життєвого циклу виробів, що включають НДДКР, виробництво, реалізацію, споживання;

3) ресурсний блок – комплекс матеріально-технічних, трудових, інформаційних і фінансових ресурсів підприємства;

4) організаційний блок – організаційна структура, технологія процесів за всіма функціями і проектами, організаційна культура;

5) блок керування – загальне керівництво організації, система керування і стиль керування.

Підходи до оцінки інноваційного потенціалу. Оцінка інноваційного потенціалу виробляється за схемою: ресурс (Р) – функція (Ф) – проект (П). Під проектом або програмою мається на увазі випуск і реалізація нового продукту (послуги), напрямок діяльності. Задачі оцінки інноваційного потенціалу організації можуть бути поставлені в двох площинах:

приватна оцінка готовності організації до реалізації одного нового проекту;

інтегральна оцінка поточного стану організації щодо усіх або групи вже реалізованих проектів.

Потреби практики висувають необхідність у двох схемах аналізу внутрішнього середовища й оцінки інноваційного потенціалу: детального і діагностичного.

Детальний підхід. Детальний аналіз внутрішнього середовища й оцінки інноваційного потенціалу організації проводиться в основному на стадії обґрунтування інновації і підготовки проекту її реалізації і впровадження. При великій трудомісткості він дає системну і корисну інформацію. Схема оцінки інноваційного потенціалу організації при детальному аналізі внутрішнього середовища така:

дається опис системної нормативної моделі стану інноваційного потенціалу організації (його внутрішнього середовища), тобто чітко встановлюються ті якісні і кількісні вимоги до стану потенціалу за всіма блоками, компонентами блоків і параметрами, що забезпечують досягнен­ня вже даної інноваційної мети і її підцілей (за деревом мети);

установлюється фактичний стан інноваційного потенціалу за всіма блоками, компонентами і параметрами;

аналізується неузгодженість нормативних і фактичних значень параметрів потенціалу організації; виділяються сильні (із запасом або точно відповідні нормативної моделі) і слабкі (значно або незначно невідповідні нормативної моделі) сторони потенціалу;

складається зразковий перелік робіт з інноваційного перетворення організації (посиленню слабких сторін).

Діагностичний підхід. Обмеження в термінах, відсутність фахівців, здатних проводити системний аналіз, відсутність або неприступність інформації про організації (особливо при аналізі інноваційного потенціалу конкурентів) змушують використовувати діагностичні підходи до оцінки інноваційного потенціалу організації.

Діагностичний підхід реалізується в аналізі і діагностиці стану організації за обмеженими і доступним як для внутрішніх, так і для зовнішніх аналітиків колу параметрів.

Обов'язкові умови якісного проведення діагностичного аналізу:

1) повинні використовуватися знання системної моделі й у цілому системного аналізу досліджуваного об'єкта;

2) необхідно знати взаємозв'язок діагностичних параметрів з іншими важливими параметрами системи, щоб за станом якого-небудь одного діагностичного параметра оцінити стан або цієї системи, або істотної її частини;

3) інформація про значення відібраних діагностичних параметрів повинна бути достовірною, тому що при обмеженні параметрів зростає ризик утрат через неточно визначений діагноз стану системи.

Якщо в якості елемента (блоку) системи, що діагностується виступає елемент "кадри" в інноваційній організації, то за станом цього елемента можна діагностувати стан системи інноватора в цілому. Діагностичними параметрами, що характеризують зовнішні прояви, будуть вхідні і вихідні (щодо системи "інноватор") параметри. Це зовнішні параметри. Вхідні: чисельність фахівців, що мають учений ступінь, витрати на заробітну плату і т.п. Вихідні: тривалість виконаних робіт (тривалість фаз ЖЦВ і всього циклу, тривалість виконання проекту або програми); рівень, якість продукції, послуг, проектів; витрати на виконання робіт; звільнення і переміщення співробітників; обсяг виконаних робіт і т.п. Як діагностичні параметри використовуються також інтегральні параметри ефективності використання ресурсів (інтегральні не в змісті узагальнення приватних параметрів, а в змісті ефективності: відношення вхідних параметрів до вихідних, тобто відношення використовуваних ресурсів до отриманих результатів). Наприклад, продуктивність праці, собівартість продукції. Якщо вхідні і вихідні параметри – це абсолютні показники, то інтегральні – відносні.

Діагностичні параметри можуть бути локальними (частками), що вказують на один дефект системи (характеристика внутрішнього стану системи, що виражається структурним параметром), і комплексними (загальними, узагальненими), що вказують на ряд дефектів, недоліків (структурних параметрів), на ряд елементів, блоків фірми.

Діагностичні параметри можуть бути також залежними, коли для виявлення дефекту внутрішнього стану системи потрібно кілька діагностичних параметрів, і незалежними, коли досить одного діагностич­ного параметра.

Внутрішній стан системи (інформацію про який так важко одержати) описується структурними параметрами (не слід ототожнювати з параметрами організаційної структури фірми). У свою чергу, структурні параметри поділяються на ресурсні і функціональні. Ресурсні структурні параметри характеризують знос (фізичний і моральний), старіння, залишкову потужність, запас ресурсів (трудових, матеріально-технічних, інформаційних, фінансових) і організаційних засобів (технології, методів, організаційної структури). Функціональні структурні параметри характери­зують раціональність, ефективність функціонування системи стосовно використання ресурсів, використання організаційного потенціалу, що керує впливом.

У частині елемента "кадри" ресурсними параметрами будуть: кваліфікація, співробітництво, лояльність стосовно фірми, навички і досвід, середній вік колективу і т.п. Функціональні параметри: рівень професійно-кваліфікаційного поділу праці, спеціалізації і сполучення, кооперації; облік особистісних характеристик співробітників і керівників та ін.

Проведення діагностичного аналізу вимагає визначених навичок і інформаційної бази. Схема діагностичного аналізу й оцінки інноваційного потенціалу організації така:

ведення каталогу керуючих впливів;

ведення каталогу ситуацій зі станом середовища;

ведення каталогу діагностичних параметрів, що характеризують зовнішні прояви;

ведення каталогу структурних параметрів, що характеризують внутрішній стан;

установлення взаємозв'язку структурних і діагностичних параметрів системи;

спостереження діагностичних параметрів і обробка статистичних даних;

оцінка структурних параметрів;

оцінка стану приватних параметрів і визначення інтегральної оцінки потенціалу організації.

Вимір інноваційного потенціалу. Для рішення аналітичних задач з використанням оцінки інноваційного потенціалу розробляються спеці­альні запитальники й анкети різного ступеня деталізації параметрів. У першу чергу пропонується використовувати більш загальні анкети бло­кових оцінок, у яких експерти проставляють свої оцінки за 5-бальною шкалою:

5 – дуже гарний стан, що цілком задовольняє нормативну модель досягнення інноваційної мети – класифікується як дуже сильна сторона інноваційного потенціалу;

4 – гарний стан, що задовольняє нормативну модель, не вимагає зміни – сильна сторона;

3 – середній стан, вимагає деяких обмежених змін, щоб довести до вимог нормативної моделі;

2 – поганий стан, вимагає серйозних змін – класифікується як слабка сторона інноваційного потенціалу;

1 – дуже поганий стан, вимагає радикальних перетворень – дуже слабка сторона.

Контрольні питання

1. Дайте визначення інноваціного потенціалу підприємства.

2. Дайте визначення ресурсних блоків, які використовуються для оцінки інноваціного потенціалу підприємства.

3. Переличте методи оцінки інноваціного потенціалу підприємства.

4. Назвіть переваги та недоліки окремих методів оцінки інноваціного потенціалу підприємства.

5. Охарактерізуйте діагностічний підхід до оцінки інноваційного потенціалу підприємства.