Перешкоди на шляху придбання та використання знань

Люди	Управління	Структура	Знання
Інерція по відношенню до змін Дуже зайняті – немає часу вчитися Відсутність відповідальності за дії та рішення Мотивація Постійна реорганізація штатів Передача знань новим людям Навчання старих кадрів новим ідеям	Страх перед перетвореннями Труднощі відмови від звичних справ Небажання відмовлятися від традиційного стилю управління Непередбачена реакція виконавців Тривале освоєння нових підходів і методів	Негнучкі організаційні структури підприємства Фрагментарна організація діяльності Функціональні прорахунки та провали Невдачі в модернизації старих структур	Труднощі в пошуку знань Категорування знань Винагорода за пошук знань Розуміння суті управління знаннями Розподіл ресурсів між творчими групами Створення можливостей повсюдної доступності знань

По-друге, необхідно звернути увагу на ядро бази знань – інформацію – інформаційний ресурс, на техніку обробки інформації – технічний ресурс, на інформаційні технології.

По-третє, потрібна організація знань:

упорядкування процесу використання знань, тобто визначення складу й технології ведущихся фірмою бізнес-процесів (ділових процесів) – об'єктів уваги носіїв знань;

підготовка організаційної структури до забезпечення раціональної комунікаційної системи.

По-четверте, для забезпечення функціонування перерахованих компонентів потрібні капітальні вкладення, тобто фінанси.

По-п'яте, крім вхідних (ресурсних) ресурсів системи знань, потрібно мати на увазі й вихідні (результати) компоненти, що становлять саме шукані стійкі довгострокові конкурентні переваги: інноваційні продукти й технології, і інноваційні послуги.

По-шосте, треба мати на увазі саму базу знань, що служить оператором (функціоналом) системи – переробляє вхід у вихід (ресурси в результати) завдяки розглянутому механізму, у якості якого виступає життєвий цикл знань із усіма його стадіями-процедурами.

Система знань підприємства бідує, нарешті, у розвитій системі керування. Що вона становить? Її призначення – забезпечувати стратегічне керування розвитком системи знань. Утримуванням системи є відповідні функції стратегічного керування.

До складу функцій системи можуть входити: стратегічний аналіз потенціалу й зовнішнього клімату системи знань; вибір раціональної стратегії розвитку; стратегічне планування реалізації стратегій; стратегічний контроль і аудит стану; мотивація учасників процесу; оцінка ефективності процесу.

У цей час кожне наукомістке підприємство повинне створити в себе систему знань і налагодити систему керування знаннями.

Реальне управління знаннями являє собою систематичний процес створення й перетворення індивідуального й групового, наукового й практичного досвіду таким чином, щоб знання могли бути перенесені в процеси, послуги й продукти, пропоновані організацією для того, щоб збільшувалася їхня загальна вартість, а відповідно й сукупна продуктивність підприємства.

Між процесами роботи зі знаннями та бізнес-процесами має бути взаємозв’язок, що може бути відображено рис. 7.4.

Рис. 7.4 Зв’язок між процесами роботи зі знаннями та бізнес-процесами

Управління системою знань має враховувати послідовність роботи зі знаннями та їх застосування у бізнес-процесах, яке відображено на рис. 7.5. 

Рис. 7.5. Бізнес-процеси та процеси роботи зі знаннями

Ключем до керування знаннями є, таким чином, доставка потрібних знань потрібним людям у межах групи людей і організації в потрібний для ефективної реалізації бізнес-процесів час. По суті своєї, зміст керування знаннями укладається в тім, щоб допомогти людям краще працювати разом, використовуючи зростаючі ресурси знань і ефективно управляючи ними. Результатом успішно працюючої системи керування знаннями, як це вже відзначалося раніше, повинна стати знаюча, що самонавчається й розвивається організація.

Досягнення настільки очевидної й гаданої простої мети на практиці зіштовхується з рядом серйозних перешкод об'єктивного характеру. Насамперед, це бар'єр істотних розходжень в обсягах і рівнях знань людей, що, по зрозумілих причинах, носить латентний характер. За ним йде бар'єр готовності особистостей і груп до спільної інтелектуальної діяльності. Серйозною перешкодою є й комунікаційний бар'єр, без подолання якого неможливий оперативний обмін і поширення різних форм і видів знань навіть у межах групи, не говорячи вже про організацію в цілому. Нарешті, просторово-географічний бар'єр, викликаний взаємною далекістю місць додатка праці в сучасних великі вертикально або якось інакше інтегрованих компаніях, не говорячи вже про транснаціональні корпорації.

СУЗ повинні цінюватися за допомогою показників, які відображають:

• ступінь забезпечування нагромадження й відновлення знань, доступ до них робітників компанії зі своїх робочих місць;

• ступінь забезпечення поширення знань відповідно до встановленого регламенту (кому, що, коли) і по запитах;

• ступінь забезпечувати розвідку знань, семантичний пошук і навігацію по знаннях;

• рівень мови професійного спілкування;

• ступінь забезпечуваності зберігання й відновлення профілів компетентності фахівців компанії, підтримання процеси експертизи й консультування;

• рівень інтенсифікації процесу генерації нових ідей, їхньої апробації й використанню в бізнес-процесах;

• рівень забезпечення підтримки процесу прийняття рішень;

• ступінь прозорості системи для користувачів, тобто не повинна створювати додаткових труднощів у взаємодії із СУЗ, відмінних від взаємодії з інформаційною системою компанії.

Оцінка функціонального призначення СУЗ полягає в визначенні наступних складових:

• рівень систематизації й нагромадження актуальної інформації й знань;

• рівень забезпечення універсальної доступності співробітників до колективної пам'яті компанії, до явних і неявних знань;

• забезпечення семантичного пошуку й фільтрації знань у корпоративному й світовому інформаційному ресурсах;

• стимулювання співробітництва високоефективних фахівців у процесі генерації ідей і прийняття рішень;

• створення середовища для on-line взаємодії розподілених проектних і бізнес-груп, професійних співтовариств і експертів;

• створення мережного середовища для підвищення кваліфікації фахівців у режимі distant education;

• підвищення корпоративної культури в реалізації управлінських і бізнес-процесів.

Виходячи з наведеного опису призначення, можна зробити висновок про те, що СУЗ істотно відрізняється від інформаційної системи організації, що досягла певних технологічних висот у своєму розвитку. Якщо призначенням інформаційної системи є ефективне зберігання, обробка й надання користувачам за регламентом або запитом шуканої інформації, то призначенням СУЗ є збільшення обсягу й підвищення рівня використання знань організації за рахунок їхнього ефективного пошуку й фільтрації, включення в колективну пам'ять компанії професійних знань і досвіду, у тому числі, що зберігається в головах фахівців.

Інформаційна система розглядає фахівця як функціонера, тобто як людину, що виконує певну функцію, що вона (система) зобов'язана информационно забезпечити. СУЗ розглядає фахівця як основне джерело знань, якому вона (СУЗ) зобов'язана надавати допомогу в наданні відсутніх знань, у використанні наявних знань у процесі генерації ідей і рішенні завдань, а також у створенні нових знань.

Тобто СУЗ повинна бути тісно зв'язана з фахівцями організації й забезпечувати їх всіма видами знань, як наявними в організації, так і за її межами за допомогою інтелектуального інтерфейсу до глобальних баз і банок знань. По суті, СУЗ повинна надати співробітникам організації можливість більше швидкого і якісного виконання їхньої роботи зі знаннями в бізнес-процесах, у яких вони беруть участь у відповідності зі своїми обов'язками.

Нові, відмінні від інформаційної системи, можливості в оперировании знаннями в СУЗ з'являються головним чином тому, що вона надає фахівцям компанії широкий набір коштів, ефективне середовище для професійного спілкування на більше високому рівні - на рівні моделювання бізнес-процесів за допомогою теорій, концепцій.

Робота буде ефективною, якщо організувати постійну оцінку свого потенціалу в зазначених областях. Перед кожним новим проектом необхідно відпо­вісти хоча б на ряд наступних основних питань:

Наскільки існуюча система знань фірми відповідає новому проекту?

Чи є необхідні провідні спеціалісти, що мають здатність система­тизувати й інтегрувати знання зі своїх питань, здатність швидко опану­вати новими знаннями генерувати нові, здатні підготувати фахівців вико­нанню нових видів дій?

Чи є фахівці, здатні швидко освоїти нові знання й почати виконання своїх функцій, що мають певний досвід?

У якому стані існуюча база знань? Чи накопичується попередній досвід?

Як відбувається трансферт знань? Як організований захист знань? Як формуються інтелектуальні активи?

Як організовано навчання співробітників?

Чи є інститут експертів в організації?

Чи створюються нові знання? Як використовуються наявні знання?

Як організована система мотивації створення, трансферту передачі знань і навчання?

Як організована комунікаційна система?

У якому стані інформаційна технологія? Ступінь відповідності бібліотечного фонду (особливо в частині актуальної періодичної преси).

Управління знаннями на практиці передбачає створення і реалізацію певних організаційних умов – створення підрозділів з управління знаннями  та призначення відповідальних за управління знаннями, формування робочих груп та поширення в організації культури командної роботи. Проекти з управління знаннями, як правило, пов’язані з мережевими технологіями та засобами інформаційного пошуку, формуванням ІТ-інфраструктури підприємства. Інформаційні мережі створюють ефективні та оперативні зв’язки між компаніями, що якісно змінює уявлення про межі підприємств. Останнім часом особливе місце в організаційному забезпеченні управління знаннями надається кооперуванню між конкурентами, постачальниками та споживачами, що утілюється в різноманітних моделях стратегічних партнерств.

Таким чином, існує актуальна проблема створення на підприємстві системи знань як системи, складеної з основних елементів інноваційної діяльності.

Контрольні питання

1. Визначте основні етапи еволюції розвитку системи знань.

2. Дайте визначення неявного знання.

3. Дайте визначення явного знання.

4. Дайте визначення автономного знання.

5. Дайте визначення системного знання.

6. Визначте основні етапи життевого циклу знань.

7. Дайте визначення управлінню знаннями.

8. Дайте визначення об'єктів інтелектуальної власності.

9. Дайте визначення об'єктів іІнтелектуального капіталу.

10. Дайте визначення секрету виробництва.

11. Дайте визначення інтелектуальних активів.

12. Визначте зв’язок між процесами роботи зі знаннями та бізнес-процесами.