- •Ідеологія нігілізму
- •Суть поняття
- •Стійкі психологічні феномени в політиці
- •Форми політичної активності
- •Зміст поведінкових дій
- •Психологія мікрогруп
- •150 151 Психологія влади
- •Психологія макрогруп
- •Психологія мас, натовпу
- •Психологія політичних лідерів
- •Суть пропаганди
- •Політична радіопропаганда
- •Політична пропаганда та кіно
- •Пропагандисти XX століття
- •Форми політичних культур
- •Функції політичної культури
- •Суть поняття «цивіліздїя»
- •Політичні аспекти цивілізації'
- •Шляхи розвитку цивілізацій
- •Суть та функції
- •248 Символіка
- •Політичний іф
- •26 Громадянство:
- •Любов і політика (б.К.)
- •Насильство в політиці (б. К.)
- •Політичне мистецтво
- •41 Пришіхи ™
- •Сучасні концепції демократії'
- •405 Суть, зміст і форми
- •Виникнення та розвиток ідеалів свободи та рівності
- •Поняття рівності
- •Ґенеза та зміст поняття «права людини»
- •Типи прав людини
- •Суть соціальної політики
- •Мета соціальної політики
- •Складові соціальної політики
- •Проблеми формування політичної культури в Україні
- •Основи Політичної Науки
- •Ідеологія консерватизму
- •Ідеологія лібералізму
- •89 Важливіші політичні ідеолог*
- •Ідеологія католицизму
- •Ідеологія революційна
Любов і політика (б.К.)
Тісно пов'язані з проблемами моралі та політики питання моральності політика в стосунках із представниками протилежної статі, тобто любов, секс і політика. З давніх давен було помічено, що визначні політики досить часто були гіпер-сексуальні, чим ламали традиційні канони пануючих звичаїв і моральних норм. Майкл Хатчісон у пралі «Анатомія сексу та влади» пише: «Секс І влада нерозривно пов'язані один з одним... Секс може не лише стати джерелом влади, він і є цією самого владою...» Існує прямий зв'язок між «... соціальною перевагою та сексуальною потенцією, між владою та сексом»". Він дійшов висновку, що люди з високим рівнем тестостерону, т. зв. Т-особистості мають дуже високу сексуальність, а значить вони стають і великими, і могутніми. Біографи описували Александра Македонського, Цезаря, Юстїніана, Карла Великого, Рішельє, Наполеона як людей, які мали неабияку сексуальну потенцію. Це саме відносилося й до харизматичних лідерів XX ст., відомо, що Гітлер був садомазохістом, деякі жінки, які мали з ним інтимні стосунки, винили самогубство. Своє ставлення до жінок він якось висловив Єві Браун: «Чоловік має право визначати собою характер кожної жінки, жінці нічого іншого й не потрібно»68. Із мгедичної точки зору, це пояснюється тим, що енергія лібідо є складовою частиною харизматнчної влади. Сексуальність і харизма однаково
Поліпи»
та мораль
269
Патика
тямарапь
заворожують
у могутніх особистостях. Фройд вважав,
що секс є
викидом творчої енергії. Що не витрачено
в спальні, залишається
для залу засідань, а значить сексуально
задоволена людина
нездатна осягнути великих висот у своїй
професії. У свою чергу Райх ствердив,
що для формування нової людини (він
мав на увазі СРСР) потрібно впорядкувати
сексуальну революцію,
яка там розпочалася (малося на увазі
прийняття низки
законодавчих актів у перші роки після
революції). Він вважав,
що революційний процес повинен включати
в себе перевиховання
дітей, зміни законодавства в частині
прийняття законів на захист дитячої
та юнацької сексуальності, створення
зразкових
виховних закладів для колективного
виховання, підготовки
в масовому масштабі природно-економічного
регулювання
статевого життя, переходу до відкритого
обговорення
проблем сім'ї. Усе це разом мало створити
умови для зняття комплексів сексуальної
придавленості молоді, розкріпачення
їхніх почуттів і статевого життя, зміни,
таким чином, відношення
до сексуальної насолоди «в її об'єктивній
формі робітничої
демократії»69.
Цим самим могла б створитися могутня
перепона існуванню тоталітарно-авторитарного
режиму.
Як показує історичний досвід, керівники тоталітарно-авторитарних режимів, як правило, нещасливі в сімейному житті, вони часто ведуть нетрадиційне сексуальне життя, яке можна охарактеризувати як аморальне. Це пояснюється ще й тим, що на чолі таких режимів стоять рішучі особистості, часто анормальні (без чітких моральних засад). Оскільки індивіди з нормальними прагненнями та цілями, як правило, осягають нормального успіху, то люди з анормальними прагненнями та цілями, як правило, осягають анормального успіху. Прикладом аморального прагнення до успіху в усьому може бути досить трагічна історія життя Евіти Перон - дружини аргентинського диктатора70. «Суперуспіх і могутність породжуються з нереальних мрій аморальних людей. Для великого успіху вимагається відхилення від норми та велика нерозважливість. Анормальні особистості (тип особи А) можуть бути творчими геніями та новаторами, але з ними важко мати справу як в особистому, так і в професійному плані». Великі політики (Наполеон, Птлер та інші) належали до маніакально-депресивного типу особистості, постійно коливаючися між маніакальними та депресивними станами. Такий стан К.Джеймісон визначила як «володіючий багатьма ознаками гігантоманії, такими як
неподібність до оточуючих, підвищена енергійність, посилена сексуальність, нахил до ризику, переконаність, самовпевненість і висока продуктивність, які були пов'язані зі зростаючими успіхами та досягненнями»71. Значні відхилення були й у 4вождя всіх народів» — Сталіна. Його дружина — Надія Аллілуєва говорила про Сталіна: «Третій день мовчить, ні з ким не розмовляє і не відповідає, коли до нього звертаються, надзвичайно важка людина»72. Після смерті Надії Сталін жив холостяком, щоправда при ньому була Валюша Істоміна... Патологічним було й оточення Сталіна, чого лише вартий великий любитель молоденьких дівчаток Лаврентій Берія, «цінитель» артисток Анатолій Луначарський, Михайло Калінін. Однак, якщо можна спробувати зрозуміти та пояснити аморальність оточення вождя певною розрядкою за страхи на службі, так би мовити своєрідною компенсацією, то поведінка самого вождя була результатом його природи, характеру.
Протилежним за рівнем моральності щодо цієї проблеми були ліберально-демократичні лідери, які, як правило, спиралися на «міцний» домашній тил у ви гляді своїх дружин, дітей і родичів. Звичайно, що не всі вони були взірцями73, але загалом їхні сім'ї представляли собою певні клани, що формально дотримувалися принципів християнської моралі.
