Література

Білепчук П. Д. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2001.

Идентификация человека и диагностика его свойств, отображаю­щихся в следах: Метод, пособие для экспертов, следователей, судей.-М., 1993.

Корухпв Ю. Г. Криминалистическая диагностика при расследова­нии преступлений.- М., 1998.

Седых-Боидаренко Ю. П. Криминалистическая иеидеитификаци-онная экспертиза.- М., 1973.

Сети М. Я. Методология судебной идентификации.- К., 1970.

Снетков В. А. Криминалистическая диагностика в деятельности экспертно-криминалистичсских подразделений МВД России по при­менению экспертно-криминалистических методов и средств: Учеб. пособие.- М., 1998.

Скригонюк М. І. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2007.

Экспертная криминалистическая идентификация: Метод, пособие для экспертов, следователей и судей.- Вып. I. Теоретические осно­вы.- Вып. II. Специальные методы и частные методики экспертно-криминалистической идентификации.- М., 1996.

Тема З ТРАСОЛОГІЯ

1. Поняття трасології - її наукові основи

Термін «трасологія» означає «вчення про сліди».

Отже, трасологія - це криміналістичне вчення про сліди (якщо її розглядати як розділ окремої теорії дослідження за Р. С. Бєлкіним, М. В. Салтевським, Ю. П. Голдованським та ін.).

Окрім того, ми знаємо, що трасологією іменують одну з галу­зей криміналістичної техніки, яка вивчає закономірності й ме­ханізм виникнення різноманітних видів матеріальних слідів, а також розробляє способи і засоби їх збирання й дослідження з метою розкриття, розслідування і попередження злочинів (за ІО. Г. Коруховим, О. Р. Російською та ін.).

Систему трасології утворюють:

• вчення про сліди і слідоутворення;

• вчення про дослідження слідів-відбитків; слідів-предметів; слідів-речовип;

• способи і методи виявлення, фіксації та вилучення слідів;

• вчення про дослідження речовин як трасологічних слідів злочину.

Вчення про дослідження предметів як трасологічних слідів злочину:

- питання щодо визначення стану окремих предметів;

• питання щодо встановлення належності частин до єдиного цілого;

• питання щодо встановлення джерела походження (партії, групи) за слідами виробничих механізмів.

Оскільки в слідах об'єктивно відображаються характер дій злочинця, особливості його особистості та обставин вчинення злочину,- вивчення слідів уможливлює реконструкцію меха­нізму злочину і, зокрема:

• способи його вчинення й приховання наслідків;

• обстановки (час, місце, засоби тощо);

• мотивів і цілей вчинення злочину;

• особливостей особи злочинця.

Отримана інформація може мати доказове значення або ви­користовуватися слідчим чи дізнавачем для конструювання версій, планування слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Діагностичних:

• установлення механізму умов слідоутворення;

• встановлення зв'язку слідів із минулою подією;

• встановлення різноманітних властивостей та ознак об'єк­та, що залишив слід, зокрема анатомо-фізіологічних особли­востей (ознак) особи: статі, віку, зросту, ходи, професійних на­вичок тощо;

• з'ясування обставин, за яких було залишено слід, зокрема, обставин вчинення злочину або тих, що цьому сприяли.

Ідентифікаційних:

• ідентифікація осіб і предметів за їх слідами;

• встановлення групової (видової) належності об'єктів (ко­ли ідентифікація неможлива), наприклад: типу інструменту, виду і марки автомобіля тощо.

Окрім цього, трасологічний аналіз слідів допомагає встанов­ленню причин і умов, що сприяли вчиненню злочину, а це по­легшує організацію заходів із профілактики їх, зокрема техніч­ного захисту об'єктів від злочинних посягань.

Можливість і успішне вирішення названих та багатьох ін­ших завдань криміналістичної трасології обумовлюється тим, що трасологічпе дослідження слідів базується, з одного боку, на загал ьнометодологічних основах пізнання, як-от на теорії ві­дображення, теорії ідентифікації тощо, а з іншого - на криміна­лістичному вченні про ідентифікацію, про сліди, їх класифіка­цію та механізм слідоутворення, а також на криміналістичному трактуванні таких понять, як «слідовий контакт», «слідоутво-рювальна і слідосприймальна поверхні» тощо. (Згодом ми детальніше будемо аналізувати ці та інші категорії).

Усі сліди злочину мають три аспекти дослідження (рух від загального до окремого):

криміналістичний - орієнтує дослідника на використання всіх слідів злочину (матеріальних, ідеальних), нанесених, зали­шених будь-якими об'єктами живої та неживої природи;

слідознавчий - припускає використання тільки матеріальних слідів. Це - сліди фізичних тіл, які перебувають у будь-якому аг­регатному стані, тобто сліди-предмети, сліди-відбитки, сліди-ре-човини;

трасологічний - трасологічний аспект дослідження охоплює лише ті матеріальні сліди, які відображають ознаки зовнішньої будови слідоутворювального об'єкта.

Тому не можуть бути об'єктами трасологічного дослідження рідкі та газоподібні речовини.

Речовина, яка не має усталеної (стійкої) зовнішньої форми, може слугувати лише матеріалом для копіювання форми твер­дого тіла, утворення забарвлених слідів, наприклад, взуття, зна­ряддя зламу, протектора шин тощо (якщо вести мову лише про трасологічний аспект, бо у двох попередніх і такі речовини становлять інтерес як сліди).

Будь-який слід має такі властивості:

• індивідуальність;

• інформативність;

• усталеність.

Закономірності про ці властивості виступають принципови­ми (базовими) положеннями, що утворюють основу трасології.

Індивідуальність означає тотожність об'єкта самому собі та свідчить про неповторність сукупності його властивостей та ознак.

Хоча зовнішня будова однорідних об'єктів за загальними оз­наками (формою, розмірами, іншими характеристиками) може збігатися (особливо якщо це предмети масового виготовлення, наприклад, ґудзики, взуття на литій підошві, цвяхи тощо), але неминуче відрізнятиметься за окремими індивідуальними (так званими експлуатаційними) ознаками.

До таких ознак у трасології відносять деталі (особливості) рельєфу або візерунка («малюнка») сліду.

Так, деталями рельєфу у сліді протектора шини автомобіля будуть окремі (індивідуальні) ознаки дефекту гум шини (ви-щерблини гуми, тріщини, розриви тощо); у сліді розрубу -борозни і валики (траси), залишені нерівностями леза сокири; у сліді пальця - відображення деталей папілярного візерунка (виття ліній)- мостики, згини, острівки тощо).

Інформативність сліду означає, що він може відображати три види інформації (або, інакше: здатність зовнішньої структу­ри предмета, зокрема його окремих (індивідуальних) ознак, до­статньо точно відображатися на інших об'єктах у вигляді сліду):

• про зовнішню будову слідоутворювального об'єкта і відпо­відати на запитання: «Яким є відображений об'єкт або його контактуюча частина?»;

• про механізм слідоутворення, тобто свідчити, яким чином виник слід;

• про навики суб'єкта взаємодії, котрий використовує предме­ти як засіб, і відповідати на запитання: «Хто діяв і в який спосіб?».

Повнота і адекватність передання у слідах деталей будови за­лежать від умов слідоу творення, головними з яких виступають фізичні властивості матеріалів, слідоутворювального і слідо-сприймальпих об'єктів і механізм їхньої взаємодії.

Наскільки пластичиішим і гнучкішим є слідосприймальний об'єкт і наскільки делікатнішою є його структура, настільки чіт­кіше і повніше передаються у сліді деталі слідоутворювального об'єкта.

Тут важливо врахувати той факт, що відображаючись у сліді, зовнішня будова об'єкта виходить дзеркально оберненою (нега­тивною).

Так, від випуклого об'єкта (підошва взуття) залишається втиснений всередину (ввігнутий) слід у м'якому матеріалі (в піс­ку, мокрому глинистому ґрунті).

Усталеність (стійкість) сліду - властивість об'єктів певний час зберігати свою зовнішню будову та внутрішню організацію, що сприяє проводженню порівняльного дослідження.

Період, протягом якого об'єкт зберігає свої ознаки та власти­вості, називається ідентифікаційним періодом, про що йшла мова в темі «Криміналістична ідентифікація».

Оскільки всі об'єкти матеріального світу змінюються, то ус­таленість слід розуміти як відносну властивість, коли зміни, що настали, є такими, за яких річ іще залишається собою.