3. Планування та подальші слідчі дії завершального етапу розслідування

Планування розслідування. Дані, зібрані на початковому етапі розслідування, дозволяють скласти обґрунтований і опти­мальний план розслідування у справі про хабарництво.

Вихідною підставою для розроблення такого плану повинні бути обставини, що підлягають установленню.

План розслідування має передбачати встановлення, прина­ймні, таких найважливіших обставин:

- передавання службовій особі хабара (подію, обстановку та обставини: час, місце, спосіб, присутність третіх осіб тощо);

- мету давання хабара;

- предмет хабара та його ознаки, джерела одержання коштів для давання хабара;

• обставини, що передували переданню хабара;

• наявність вимагання або провокації хабара;

• характер стосунків між особами, причетними до хабарництва;

• вчинення службовою особою, що одержала хабар, поса­дової дії чи бездіяльності;

• чи немає в діях хабарників ознак інших злочинів, якщо так, то яких саме;

- чи немає в діях злочинців кваліфікуючих ознак;

• обставин, що обтяжують кримінальну відповідальність учасників злочину чи таких, які пом'якшують караність або звільняють від кримінальної відповідальності; таких, що сприяли вчиненню злочину;

• з'ясування характеру і розміру шкоди, заподіяного зло­чином.

Як відомо, основою планування є слідчі версії. У справах про хабарництво можуть конструюватися і перевірятися такі основні версії:

1. хабар справді мав місце за обставин, викладених у матері­алах, що слугували підставою для порушення кримінальної справи;

2. кошти, вручені службовій особі, є правомірними (повер­нення боргу та ін.), заява ж про хабар - результат добросовісно­го помиляння заявника;

3. хабар службовій особі не давався, має місце обмова, на­приклад, під час відмови виконати незаконну вимогу;

4. службова особа правомірно виконала в інтересах іншої особи відповідні службові дії та не одержувала хабара.

Як уже" наголошувалося, доволі часто хабарництво пов'язано з іншими злочинами, наприклад, зі службовим підробленням. Тому під час розслідування хабарництва варто перевіряти і версії про його зв'язок з іншими злочинами.

Плануючи розслідування, не можна обмежуватися дослід­женням лише тих обставин, що слугували підставою для по­рушення кримінальної справи про хабарництво. Необхідно всіляко розширювати межі розслідування, намагатись уста­попити всі епізоди злочинної діяльності. Для цього треба виявляти й перевіряти всі сигнали про інші факти хабарництва. Велику допомогу в цьому можуть надати оперативні праців­ники органів дізнання, представники громадськості.

У процесі планування варто постійно пам'ятати про можли­ві контрзаходи, що можуть бути вжиті злочинцями (знищення документів, залякування або підкуп свідків, фальсифікація доказів і т. д.). З огляду на це, не можна забувати про необхід­ність дотримання таємниці слідства.

До дій, що найбільше часто плануються у справах про хабар­ництво, відносять допити, слідчі огляди, відтворення обста­новки та обставин події (слідчі експерименти, перевірка пока­зань), пред'явлення для впізнання, призначення і проведення судових експертиз тощо.

Допит свідків. Коло осіб, що можуть бути свідками, крім тих, яких уже було допитано на початковому етапі розсліду­вання, слідчий визначає на підставі результатів первинних слідчих дій, а також оперативно-розшукової діяльності органів дізнання. До таких осіб, крім свідків - очевидців злочину, належать працівники і відвідувачі організації, в якій ці особи зустрічалися з учасниками злочинної діяльності.

Якщо службове становище хабародавця пов'язане з розподі­лом матеріальних цінностей і грошей і виявлено джерело засобів для давання хабара, то доцільним допитати його співпрацівників.

У процесі допиту сусідів учасника злочину можна з'ясувати, який спосіб життя він вів, хто саме відвідував його, як давно ці люди почали приходити, чи не відомо свідкам, які розмови мали місце між ними, чи не приносили ці особи які-небудь речі чи предмети.

Про взаємини, як і про зустрічі учасників хабарництва, також доцільно допитати знайомих і родичів хабародавця і хабарника.

З огляду на те, що в багатьох випадках безпосередні відноси­ни між учасниками цього виду злочину виникають тільки у зв'язку з фактом хабарництва, під час допиту свідків необхідно з'ясувати, які взаємини існували між цими особами до вчинен­ня злочину і після нього. Якщо буде встановлено, що хабарник і хабародавець до давання хабара не були знайомі, то встанов­лення факту одиничної зустрічі між ними поза службовою обстановкою, яку обоє голослівно заперечують, слугуватиме одним з непрямих доказів хабарництва.

Допит обвинувачуваних. Допит осіб, які брали участь у злочині, якщо вони визнають себе винними в його вчиненні, дозволяє встановити факт і обставини давання та одержання хабара. У процесі допиту рекомендується докладно зафіксува­ти їхні показання про обставини передавання хабара, зокрема про місце і час перебігу цих дій. Крім того, необхідно зібрати до­кази того, що особа, яка визнала себе винною у хабарництві, була на місці давання хабара одночасно з іншими учасниками злочину. Ця обставина перевіряється допитом свідків. Точне встановлення часу передавання хабара допоможе перевірити посилання обвинувачуваних на алібі.

Якщо учасники злочину заперечують пред'явлені їм обви­нувачення, викрити їх таланить лише пред'явленням ретельно перевірених доказів, що спростовують їхні доводи.

Огляд документів. Під час огляду документів та їх дослід­ження звертають увагу на дати, резолюції, вхідні та вихідні номери, підписи, наявність підчищень і виправлень, послі­довність вирішення питань, відображених у них. Корисно про­вести порівняння порядку і термінів проходження матеріалів з інших аналогічних питань.

У ході дослідження документів доцільно проаналізувати діяльність службової особи до і після одержання хабара. Пов­на бездіяльність до одержання хабара часто змінюється ак­тивністю після його вручення. Ця встановлена за документа­ми обставина може служити непрямим доказом вчиненого злочину.

Під час розслідування хабарництва може проводитися пред'явлення для впізнання з метою встановлення особи, якій було передано хабар (особа, що одержала хабар, посередник), якщо допитувана особа (хабародавець, свідок) не може назва­ти прізвище, адресу або конкретну посаду обвинуваченого. Може виникнути ситуація, коли обвинувачений, який визнав свою вину, стверджує, що може впізнати особу, яка дала йому хабар, хоча й не знає її прізвища, місця проживання чи роботи. У таких випадках доцільно провести пред'явлення для впі­знання обвинуваченим хабародавця. Ця слідча дія проводить­ся також і для впізнання предметів, які раніше належали хаба-родавцеві та були виявлені в особи, що отримала хабар, або в посередника.

Відтворення обстановки та обставин події (слідчий екс­перимент, перевірка показань на місці). У справах розглянутої категорії відтворення обстановки та обставин події (зокрема такий її різновид, як слідчий експеримент) найчастіше прово­

дяться для перевірки показань очевидців передання хабара та особи, яка чула розмову про це. За допомоги таких експери­ментів встановлюється можливість що-небудь бачити або чути за певних обставин вчинення злочину.

Перевірка показань на місці, як різновид аналізованої слід­чої дії проводиться способом виходу на зазначене допитуваним місце та його огляду. Якщо слідчий установить, що опис місця дачі хабара відповідає дійсності, це значною мірою буде свід­чити про правдивість таких показань.

Крім того, ця слідча дія дасть можливість зіставити пока­зання різних учасників хабарництва про це місце.

Перевірка показань на місці проводиться і в тих випадках, коли виникає необхідність уточнити місце передання хабара або встановити місце проживання хабарника чи посередника, якщо хабародавець може їх указати.

Призначення і виконання судових експертиз. Важливу роль у розкритті хабарництва можуть відігравати судові екс­пертизи. Так, як уже зазначалося, на предметі хабара або його пакованні часто можна виявити сліди пальців рук, у щоден­никах, зошитах, записниках - запису щодо давання-одержання хабара, на чистих аркушах блокнотів - сліди тиснення від тек­сту на попередній сторінці. Для дослідження зазначених слідів можуть призначатися техніко-криміналістична експертиза до­кументів, дактилоскопічна експертиза. У тих випадках, коли хабарництво пов'язане з учиненням іншого злочину, напри­клад, розкрадання, може призначатися судово-бухгалтерська або товарознавча експертиза, трасологічна експертиза щодо дослідження мікрооб'єктів, матеріалів і речовин, а іноді й комп­лексні експертизи.