4. Процес (процедура) ідентифікаційних досліджень

Перед тим, як перейти до аналізу етапів процедури іден­тифікаційного дослідження, видається доцільним бодай ко­ротко охарактеризувати такий різновид ідентифікації, як групофікація, про яку вже згадувалося, коли говорили, що ідентифікація за рівнем досягнутої індивідуальності може бути індивідуальною (у разі встановлення тотожності) і групо­вою (у разі встановлення лише групової (родової, видової) на­лежності). *

Отже, групофікація є ідентифікаційним процесом установ­лення групової належності, окремою криміналістичною тео­рією, практична реалізація якої в судово-слідчій практиці дає змогу встановлювати не тотожність, а схожість однорідних об'єктів і на цій підставі відносити їх до класу, виду, роду, групи.

Клас - це сукупність предметів, явищ, що мають спільні оз­наки, однакові якості (по-іншому - розряд, підрозділ). У логіці це - сукупність однорідних предметів, явищ за спільними озна­ками, що входить до складу загального вищого розділу - роду.

Тип - це зразок, модель, форма, яким відповідає певна група предметів, понять, явищ.

Група - це сукупність предметів, явищ, речовин і т. ін., внут­рішньо об'єднаних на основі спільності, подібності властивос­тей, ознак.

Однорідні об'єкти - такі, що попри певні відмінності, наділені сукупністю певних збіжних групових ознак (наприклад, ножі ма­ють однакові зовнішні параметри, цільове призначення і т. д.).

Установлення родової (групової) належності у криміналісти­ці запропоновано проф. М. В. Терзієвим 1948 р. у праці «Физи-ческие исследования в криминалистике».

Визначення групи може бути як початковим етапом іденти­фікації, так і самостійним завданням (методом дослідження), тобто віднесенням конкретного об'єкта до відповідної групи.

Тобто, групофікація завжди буде першою стадією іденти­фікації об'єктів, якщо стосовно їх є вірогідність установлення тотожності.

Коли має місце неповнота відображення сліду (через відсут­ність окремих або індивідуальних ознак), ідентифікація завер­шиться не стадією ототожнення, а стадією групофікації.

Наприклад, на місці вбивства виявляють нечіткі забарвлені сліди взуття. Експертизою встановлюється, що сліди залишено новим чоловічим взуттям певного розміру, припустімо 42, з ма­люнком на підошві «в ялинку».

Отже, визначено вид (чоловіче) і групу (розмір) взуття, се­ред якого треба шукати потрібне.

Якщо підозрюваний носить взуття 42 розміру, причому на його підошві є малюнок «в ялинку», це ще не означає, що слід на місці залишений саме ним.

Таке взуття могли завезти до місцевого магазину і його мог­ли придбати інші мешканці цієї місцевості.

Проте встановлення групи взуття, окресленої двома кон­кретними ознаками, дає можливість більш цілеспрямовано будувати розшукові та слідчі версії. Зрозуміло, що якби у слі­дах відобразилося більше ознак (наприклад, характер зносу рельєфного малюнка, якість, походження, що утворилися на підошві внаслідок експлуатації взуття), то в цьому випадку можна було б ототожнювати взуття за слідами.

У наведеному випадку процес криміналістичної ідентифіка­ції завершився встановленням лише групової належності, як логічної форми висновку ідентифікаційного процесу.

У деяких випадках групофікація застосовується не як почат­ковий етап ідентифікації, а лише як самостійний метод дослі­дження.

Передовсім це стосується дослідження індивідуально-неви-зиачених об'єктів, якими можуть бути сипкі, рідкі та газоподіб­ні об'єкти, оскільки вони не мають установленої зовнішньої форми.

«Слідча практика» описує випадок, коли з комори було вчи­нено крадіжку пшениці. У підозрюваного виявили два мішки пшениці.

Експерт, порівнюючи зразки пшениці з комори зі зразками, вилученими у підозрюваного, встановив, що обидва зразки належать до одного й того ж сорту і виду, одного року врожаю, мають однакові схожість, засміченість тощо.

На підставі зібраних властивостей він дійшов висновку, що порівнювані зразки однакові та належать до сорту пшениці «Миронівська 808», тобто встановив клас (злакові), рід (пше­ниця) і вид («Миронівська 808»).

Дослідження зразків зерна можна було б продовжити і встановити ще кілька спільних (збіжних) властивостей, тобто досягнути більшої схожості, але тотожності - НІ, бо пшениця, вилучена у підозрюваного, і зерно з комори після поділу на час­тини утворили два нові конкретні об'єкти, кожний з яких то­тожний тільки сам собі.

Отже, встановлення групової належності сипких, рідких і га­зоподібних об'єктів є процесом групофікації у вигляді самостій­ного дослідження - окремого методу науки криміналістики.

У результаті можна зазначити, що в основі групофікації є той самий метод порівняння ознак і властивостей об'єкта з його матеріальними відображеннями на іншому об'єкті - носії відображення. Але тут процес дослідження завершується вста­новленням не тотожності, а групової належності.

Об'єктами групофікації є дві групи об'єктів, що порівню­ються.

Останні можуть бути: а) індивідуально-визначеними; б) предмети-речовини (як зазначалось: сипкі, рідкі, газоподіб­ні), наділені лише властивостями - внутрішніми якостями, достатніми для віднесення речовин до певної однієї групи, ро­ду, виду, класу.

Різновидом установлення групової належності вважа­ється визначення спільного джерела походження, коли вирі­шується питання про належність двох чи більше об'єктів до од­нієї маси.

Наприклад, папір, що використовувався для фальшивих гро­шових знаків, папір, вилучений під час обшуку з помешкання підозрюваного, виготовлені на одному і тому ж целюлозно-па­перовому комбінаті; ґудзик, знайдений на місті вбивства, і ґуд­зики, що залишилися на піджакові, належать до однієї партії.

Криміналістичне поняття «встановлення спільного джере­ла» запропоновано проф. В. С. Митричевим, який, розуміючи під джерелом походження будь-яке матеріальне тіло, котре за певних причин може відтворювати інші об'єкти, що відобража­ють ознаки і властивості джерела, запропонував три види дже­рела походження:

1. конкретний предмет;

2. сукупність конкретних предметів;

3. певну масу речовини.

Джерело як конкретний предмет, що має усталену зовнішню форму, відображає свої ознаки через копіювання і поділ цілого па частини.

У трасологічному плані це є слідоутворювальним об'єктом.

Джерело як сукупність конкретних предметів розуміється у виді кінцевої маси однорідних або однотипних предметів, на­приклад, ящик цвяхів, коробка скріпок, пачка грошей у дрібній купюрі тощо.

Якщо у ході розслідування злочину такі сукупності предме­тів виявляються розосередженими, то, порівнюючи їх між со­бою і встановлюючи однакові ознаки, роблять висновок, що всі вони походять з одного джерела, наприклад, із конкретного ящика цвяхів, який є у підозрюваного.

Джерело як певна маса речовини - це сипкі, рідкі та газопо­дібні речовини, які під час поділу на частини утворюють кон­кретні порції зерна, піску, борошна, рідини, що відображають властивості цілого, тобто джерела походження.

Приведений аналіз поняття джерела загального походження свідчить, що джерело - це ототожнений об'єкт, який існував ра­ніше, а роз'єднані предмети (частини) - не що інше, як ототож-нювальні об'єкти, яких може бути скільки завгодно.

Якщо вважати джерелом конкретний верстат, агрегат, який виробляє однорідні предмети (ґудзики, скріпки, формоване взуття тощо), то виявиться, що верстат, агрегат є ідентифікова­ними, а продукція, яку вони виробляють, ідентифікувальними об'єктами.

Тому встановлення загального джерела походження від­носно предметів з усталеною зовнішньою формою є ідентифі­кацією, а відносно сипких, рідких і газоподібних речовин -групофікацією.

Процес (процедура) ідентифікаційного дослідження за мате-ріально-фіксоваиими відображеннями охоплює такі стадії та етапи:

I стадія - попереднє дослідження, утворене етапами:

• ознайомлення з матеріалами;

• з'ясування завдань;

• загальний огляд об'єктів, що підлягають ідентифікації, і тих, якими буде проводитись ототожнення;

• роздільне дослідження.

II стадія - детальне дослідження, утворене етапами:

• виявлення, аналіз і дослідження ознак;

• експертний експеримент (факультативний етап) (напри­клад, сліди бойка та зуба викидувача (зачіпки) відтворюються виконанням експериментальної стрільби з ототожнюваної (шу­каної) зброї);

• порівняльне дослідження, яке може здійснюватись такими способами: зіставленням, суміщенням, накладенням.

Зіставлення - коли порівнювані об'єкти розташовуються по­ряд так, щоб можна було одночасно спостерігати їхні ознаки.

Порівняння здійснюється або через безпосереднє зіставлен­ня ознак ідентифікованого та ідентифікувального, або проекту­ванням ознак, що порівнюються на один екран чи їх розмі­щують в одному полі мікроскопа.

Суміщення - коли порівнювані об'єкти розміщуються в одному полі так, щоб ознаки одного об'єкта становили продов­ження ознак іншого.

Цей спосіб частіше за все застосовується для порівняння слі­дів ковзання, що є чередуванням борозенок і валиків.

Суміщення ^можна здійснювати розрізанням зображень ознак, що порівнюються, за однаковими лініями та поєднання­ми розрізаних частин за ознаками, що збігаються.

З цією метою застосовують спеціальні прилади - порівняль­ні мікроскопи (МСК-1, МС-51).

Накладення ~ коли порівнювані об'єкти розміщують так, щоби вони контактували один з одним і щоб їх можна було спо­стерігати в прохідному світлі («на просвіт»).

Для цього загальне зображення об'єктів переносять на прозорий матеріал скло, плівка) і, накладаючи один на одного, досліджують їхні форму, розміри і розташування ознак у прохідному світлі.

Таким чином установлюють дописки і вставки на окремих до­кументах, виконані через копіювальний папір в одну закладку.

Для застосування накладення в експертній практиці сконстру­йовано спеціальний прилад оптичного накладення («ПОН»).

Головною умовою об'єктивності ідентифікаційного дослі­дження та обґрунтованості висновків є порівнянність ознак і властивостей об'єктів за формою і станом.

Тому згідно з методикою дослідження матеріал, що порів­нюється, повинен відповідати таким вимогам:

• зразки мають бути одержані на однаковому або схожому копіювальному матеріалі ототожнюваного об'єкта;

• порівнювані об'єкти мають бути зафіксовані в одному мас­штабі, ракурсі та освітленні;

• вираженість ознак, що порівнюються, повинна мати одна­ковий рівень деталізації (мікроскопічний, макроскопічний, молекулярний, генний тощо);

• ознаки, що зберігаються, мають показувати однакові ре­зультати за різних способів і засобів порівняння.

/// стадія - оцінювання результатів і формулювання ви­сновків, що їх можна класифікувати на види. За природою на:

- стверджувальні (що стверджують факт тотожності);

• заперечувальні (що виключають тотожність). За формою вираження на:

• категоричні (достовірні);

• імовірні (припускні).

За характером відносин між об'єктом дослідження і тим, що стверджується (або заперечується) на підставі процесу іденти­фікації па:

• асерторичпі;

• проблематичні;

• розмежувальні;

• умовно визначені.

Асерторичний висновок констатує факт, що мав місце в дійс­ності. Наприклад: «...кулю вистрілено у дулі пістолета Макаро­ва №...», або «...рукописний текст у документі виконано гр. Н.» тощо.

Проблематичні висновки містять припущення можливості існування певного факту в минулому. Наприклад, можливість пострілу з мисливської зброї без натискування на спусковий га­чок; можливість відмикання замка відмичкою.

Розмежувальні - допускають рівну можливість залишення відображення одним із двох об'єктів, заперечуючи всі інші об'єкти, однорідні з ними.

Звичайно, що такого висновку, наприклад, експерт доходить то­ді, коли наявні вочевидь два надзвичайно схожі об'єкти: дві особи з дуже подібними (схожими) почерками; фотографії близнят.

Умовно визначені висновки формулюються тоді, коли суд­ження експерта будується за відсутності у нього інформації про фактори, що можуть впливати на кінцевий результат (дослі­джуваний факт).

Так, вирішуючи питання про дистанцію пострілу, виконано­го з мисливської зброї, експерт розглядає різні варіанти залеж­но від того, як було заповнено патрон (спосіб уведення і вага пороху, кількість і розмір дробинок, використання пижів, спо­сіб упакування тощо).

IV стадія (характерна для експертної ідентифікації) -оформлення матеріалів дослідження - утворюється етапами:

• упорядкування (складання) висновків;

• оформлення додатків (фототаблиць, інших матеріалів).