7. Сліди зубів і нігтів людини, інші матеріальні сліди людини, що мають криміналістичне значення

У криміналістичній практиці сліди зубів трапляються на ті­лі людини (сліду укусу), на харчових продуктах (сліди надкусу або відкусу), на різноманітних предметах (наприклад, на олів­цях, мундштуці тощо), якщо людина має звичку надкушувати ці предмети або знімати накривку з пляшки зубами.

У кожної людини, за умови її нормального розвитку, вирос­тають 32 постійні зуби, рівномірно розташовані між верхньою та нижньою щелепами.

На кожній щелепі є: чотири різці, два клики, чотири малі та шість великих корінних зубів. Кожний зуб складається з коре­ня, коронки і шийки (межу між коренем і коронкою називають шийкою).

Характеристика зубів людини проводиться за загальними та окремими ознаками. Загальні ознаки:

• форма зубів (площинні, випуклі);

• розмір або величина зубів (великі, середні, дрібні);

- відстані між зубами (малі відстані - густий ряд, середні відстані - середня щільність, великі - рідкий ряд);

• радіус зубних губ;

• кількість зубів;

- форма, розмір, рельєф жувальної поверхні конкретного зу­ба (тобто зубної коронки).

Окремі ознаки:

• особливості ріжучих країв;

• форма і розміри різців;

• ступінь загостреності кликів;

- форма і місця розташування жувальних виступів (випук-лостей на корінних зубах);

- особливості прикусу;

• аномалії зубного ряду в цілому та окремих зубів, зокрема у формі, кількості й розташуванні, розмірах,- чергуванні зубів і відстані між ними;

• особливості, що виникли внаслідок життєдіяльності орга­нізму, внаслідок захворювань, ушкоджень та лікуванні;

• відсутність окремих зубів;

• стертості, переломи коронок, відколи та відлами зубів;

• наявність пломб;

• наявність протезів, коронок тощо.

> За механізмом утворення або за ступенем змикання зуб­них рядів сліди зубів людини поділяються на:

• сліди надкусу;

• сліди відкусу.

Слід надкусу утворюється тоді, коли верхні та нижні зуби ру­хаються назустріч одні одним, заглиблюються у слідосприймаль-пий предмет, але не розділяють його, тобто лише надкусують.

Такі сліди надкусу є слідами тиснення, які виникають уна­слідок деформації сприймального предмета.

Вони відображають зовнішню форму, розміри і розташуван­ня зубів, частіше за все передніх (верхніх і нижніх).

Це - статичні сліди.

Вони можуть бути об'ємними і поверхневими.

Окрім цього вони поділяються на: прості, які утворюються тільки від верхніх зубів, і складні, що утворюються як від верхніх, так і від нижніх зубів (на плитці шоколаду, шматочку сиру, яблу­ка - надкус зроблено, але надкушену частину не відділено).

Сліди відкусу виникають тоді, коли надкушена частина об'єкта повністю відділяється як частина від цілого.

Під час завершення відкусу зуби змикаються, а відкушена частина залишається в роті.

Отже, сліди відкусу залишаються на поверхнях розділених об'єктів.

Під час завершення відкусу зуби змикаються, а відкушена частина залишається в роті.

Отже, сліди відкусу залишаються на поверхнях розділених об'єктів.

Це - динамічні сліди, що становлять собою сполучення бо­розенок і валиків, які відображають розмір відстані між зубами, дефекти ріжучих ліній різців, а також різні механічні зміни, що виникають як на природних, так і на штучних зубах.

Такі лінійні сліди можна бачити на маслі, сирі, мармеладі та інших продуктах і пластичних об'єктах.

Сліди відкусу можуть бути і на відносно твердих об'єктах, але вони частіше за все є слідами ковзання, що, наприклад, утворю­ються на металевому ковпачку, коли пластину відривають зубами.

Отже, сліди зубів можуть бути:

• за величиною відображення: об'ємні та поверхневі;

• за механікою утворення: динамічні, статичні, комбіновані;

• за характером контакту: ковзання, тиснення;

• за кількістю: прості (одинарні), складні (множинні);

• за іншими відомими класифікаційними рубриками.

Сліди зубів людини виявляються на харчових продуктах, металічних виробах, тілі людини тощо.

Тому ці сліди можна виявити під час оглядів місця події, предметів, трупа, тіла живої людини.

Фіксація слідів зубів проводиться їх описанням у протоколі огляду і фотографуванням.

Рекомендується встановлювати і описувати в протоколі:

а) місце розташування слідів (на трупі, на лівій молочній за- лозі, за 4 см від соска, на недокурку сигарети; па яблуку, шмат- ку мармеладу тощо);

б) форми окремих зубів: лінійна, легкозігнута, ромбоподібні вдавлення (вид кликів), дві вдавленості, розташовані одна за од- ною (від малих корінних); у вигляді квадрата або трапеції тощо.

в) розміри відображень окремих зубів та відстані між ними;

г) особливості розташування відображень окремих зубів (відхилення від лінії зубного ряду - доверху або вниз; розворот навколо вертикальної осі та його кут);

д) окремі ознаки окремих зубів (кількість відображень жу- вальних ви ну кл остей, валиків і борозенок, утворених ріжучими частинами зубів, пилкоподібний край сліду тощо).

Крім фотографування загального вигляду всієї групи слідів доцільно збільшеним планом, із міліметровим масштабом за­фіксувати окремі, найбільш чіткі сліди.

Бажано використовувати у разі можливості два освітлювачі (один для загального освітлення, інший - для створення косо направленого освітлення для виявлення деталей сліду.

Під час знімання сліду на легкотопких матеріалах (напри­клад, коров'ячому маслі) розташувати джерело світла на відста­ні, щоб не розтопити матеріал слідоносія.

З місця події бажано вилучати сам предмет зі слідами зубів або відповідну частину предмета.

Продукти, що швидко псуються, треба помістити в чистий скляний посуд, щоб не переміщати у тарі (тобто, закріпити не­рухомо), не допускати дотику сліду з певною поверхнею. За­кривши кришкою, банку покласти до холодильника або ящика із сухим льодом. (Це зупинить процес гниття і висихання).

Овочі та фрукти зі слідами зубів треба щільно загорнути в чисту текстильну тканину або декілька листів чистого паперу і помістити в посудину з 40-відсотковим розчином спирту, або в розчин формаліну, або в крайньому випадку - у воду.

Сліди зубів на трупі за вказівкою слідчого судмедексперт ви­лучає під час розтину з відповідною ділянкою шкіри, після чого помішає їх у чисту банку з оцтово-спиртовою речовиною (1 час­тина оцтової кислоти, 2 частини спирту, 7 частин води; а якщо наявні гнилісні ознаки - ще 1-2 частини пергідролю, або роз­чин гліцерину зі спиртом).

Сліди зубів можуть також бути зафіксовані й вилучені способом виготовлення з гіпсу, воску, полімерних мас.

Сліди нігтів людини виявляються на тілі, зрідка - на пред­метах. Ці сліди для ідентифікації особи, яка їх залишила, не­придатні, оскільки становлять собою вдавлення або подряпи­ни, утворені нігтями, що позбавлені індивідуальних особли­востей.

Одначе за їхніми розмірами, формою, розміщенням можна судити про величину кисті руки, розмір і форму нігтів.

Інформація про наявність, кількість, ступінь вираженості, місце розташування слідів нігтів дозволяє реконструювати еле­менти минулої події (боротьбу, самооборону, удушення); суди­ти про спосіб спричинення тілесних ушкоджень.

За характером слідів піїтів па слідосприймальному об'єкті й залежно від виду цього об'єкта припускають про наявність під нігтями частинок слідосприймальиого об'єкта: крові, шматків шкіри, волосся, волокон тканини одягу тощо, за якими цей об'єкт може бути згодом ідентифікований.

Об'ємні сліди нігтьової пластинки значно більш інформа­тивні, оскільки розташування борозенок і валиків на ній для людини так само індивідуально, як і відбиток пальця, і не змі­нюється протягом усього життя людини.

Нігті людини класифікуються:

> За формою загальної зігнутості (вигнутості) нігтя:

• випукла форма нігтя;

• площинна.

> За рельєфом нігтьової пластинки (вид поверхні):

• гладка поверхня;

• ребриста.

> За контуром (ознаки вільного краю нігтя):

• миндалеподібний контур;

• заокруглений;

• прямокутний;

• трикутний.

> За довжиною нігтя:

- середньої, великої, малої довжини (середня - дорівнює по­ловині довжини нігтьової фаланги).

> За шириною нігтя: середня, широка, вузька.

• За кольором нігтя: переважний колір середньої частини нігтя, крім вільного краю - матово-білий, рожевий, жов­туватий, жовто-брудного кольору, коричнюватий, синій і чорний.

• За величиною вільного краю нігтя (середня, велика, мала) -визначаються за виступом вільного краю нігтьової пластинки; середня величина - контур нігтя збігається з контуром кінчика пальця.

Сліди піїтів у більшості випадків видимі простим оком, передусім у косому світлі.

Часто і сліди - відшарування на твердих об'єктах.

Звичайно вони - динамічного походження, утворюються внаслідок впливу на об'єкт вільного краю ніітя.

У цей момент частина об'єкта може повністю або частково відокремитися, а на залишеній частині відображаються сліди у вигляді лінійних трас.

Рідше виявляються втиснені сліди, що відображають по­верхню вільного краю нігтя.

Отже, сліди нігтів можна класифікувати за загальними кри­теріями поділу і за ознаками нігтів.

Фіксують сліди піїтів за загальними правилами цієї проце­дури: фотографують, описують у протоколі, вилучають слідо-носії або моделюють.

Якщо на місці події виявляють частини нігтів (відлами), то вони вилучаються, оскільки за ними можлива ідентифікація особи як цілого за частиною.

Наявність на нитях лаку дозволяє встановити його групову належність (країну-виготовлювача, фабрику, марку, тон).

Сліди губів, як і інші гомолого-трасологічні сліди людини: носа, чола, вух, їдок, підборіддя, тильної сторони долонь рук і ніг схожі в тому, що ці поверхні не мають папілярних ліній.

У більшості випадків ці сліди є наслідком контактної взає­модії з іншими об'єктами.

Будь-які з названих слідів можуть бути джерелом діагнос­тичної та ідентифікаційної інформації.

На місці події в деяких випадках виявляють сліди пофар­бованих помадою губ і слабковидимі відтиски губ (на краях посуду - стаканів, рюмок, чашок, на сигаретах і цигарках тощо).

Губи - анатомічний елемент обличчя, що складається з кру­гового м'яза рота, який міститься у товщині губ.

Поверхневі пучки м'язів прикріплюються до шкіри і слизь­кої оболонки губ, яка покрита дрібними порами, що становлять собою виходи потожирових і слизових залоз (саме тому вони постійно покриті слідоутворювальною речовиною).

Наявність на губах косметики і жирових решток їжі підви­щує можливість їх до слідоутворення.

Детальні дослідження, проведені біологами і криміналіста­ми, дозволили встановити, що розміри, форма губ, взаєморозта-шуваипя верхньої та нижньої губ, форма і розміри смуги між ними і вираженість окреслених губів - належать до загальних їхніх ознак, а кількість, форма, розміри шрамів, їхні форма, де­талі - окремі ознаки.

Класифікація слідів губ.

> За умовами, в яких перебуває особа, що залишає сліди губ:

• поверхневі та об'ємні;

• статичні та динамічні. Поверхневі можуть бути:

• пофарбовані;

• безбарвні;

• видимі та невидимі. Сліди одягу людини.

Окремі ділянки одягу людини мають стійкі ознаки, що відоб­ражаються у слідах.

Зазвичай не групові ознаки, що характеризують вид і кон­структивні особливості одягу, вид і особливості матеріалу, з якого він виготовлений, технологічні особливості виробництва одягу, структуру тканини, переплетення ниток, наявність швів, петель, ґудзиків, а також індивідуальні особливості цієї речі, виробничі дефекти, пошкодження, латки, церовання, шви), що доповнюють ідентифікацію одягу.

Сліди одягу можуть свідчити про зріст людини, повноту, вік, стать, професію тощо.

Сліди одягу (ділянок відкритого тіла) можуть бути виявлені на лакофарбовому покритті транспортного засобу (під час наїз­ду па пішохода), на м'якому ґрунті на місці боротьби злочинця і жертви) та на інших об'єктах місця події.

У слідах одягу можуть відображатися тип і малюнок пере­плетення ниток, інші загальні ознаки тканини, шви одягу.

Сліди одягу фотографують методом масштабного знімання і описують у протоколі.

Сліди на лакофарбових покриттях копіюють на дактоплівку, з об'ємних слідів (на землі, вологому піску) виготовляють гіп­сові зліпки.

Разом із фотографіями і копіями слідів на експертизу на­правляють одяг особи, яку перевіряють. Сліди крові (у трасологічному аспекті).

Сліди крові - сліди речовини, у трасологічному аспекті їх значення полягає не в біологічних властивостях (це - предмет судової медицини), а в можливій просторовій формі, яка зале­жить від умов виникнення слідів крові.

Тому трасологічпе вивчення слідів крові, виявлених на місці події, на одязі, сприяє встановленню механізму їх утворення.

Знаючи умови виникнення слідів крові, можна з урахуванням інших даних дістати уяву про певні моменти злочинної події.

Сліди крові можна класифікувати:

• сліди крові у формі калюжі;

• сліди крові - краплини;

• сліди крові у формі бризок;

• сліди у формі потоків крові;

• сліди крові - забруднення.

Калюжі. їх наявність свідчить про ушкодження великих кровоносних судин або наявність значної кількості ушкоджень тіла людини.

Калюжі вказують на місце жертви, її волочіння.

Сліди краплин, що впали з незначної висоти (15-20 см), ма­ють округлу форму.

Зі збільшенням висоти (50-60 см) форма слідів краплин стає нерівною (фестончасті краї).

Якщо краплини падали з висоти більше двох метрів, краї ста­ють зубчастої форми і навколо сліду з'являються додаткові у вигляді знаку наголосу знаків, обернених гострим кінцем у бік від основного сліду.

Якщо краплини падали на поверхню під кутом до 90°, то (по­верхня) верхня частина сліду є заокругленою, а нижня - проме­неподібна, слід трохи видовжений.

У тих випадках, коли краплини падають із рухомого об'єкта, вони мають форму знака наголосу, загостренням у бік руху.

Отже, за слідами краплин можна визначити висоту падіння рідини, кут падіння, рухався чи перебував у спокої поранений.

Бризки крові виникають за умови ушкодження артеріальних судин і витікання крові під дією артеріального тиску, або під час розмахування закривавленим предметом (знаряддям зло­чину) чи ушкодженою частиною тіла (рукою, головою); під час ударів по місцях накопичення крові (калюжа, понівечена голо­ва з насиченим кров'ю волоссям).

Вони можуть бути округлої форми - за падіння на перпенди­кулярну поверхню, або гострокутною (знак наголосу) під час падіння на поверхню під кутом до 90°.

Розмір бризок може бути від дрібно-краплинних до бризок величиною у декілька міліметрів.

За слідами бризок установлюють місце перебування джере­ла, з якого летіли бризки, відстань до сприймальної поверхні, найбільш імовірну причину виникнення (походження) бризок.

Потоки крові виникають тоді, коли кров стікає донизу по певній поверхні (тіло, одяг тощо).

Напрямок потоків указує положення тіла, з якого витікала кров. Зміни цього напрямку вказують на переміщення (воло­чіння) тіла, обертання. Нижній кінець потоку забарвлений більш інтенсивно, але може мати краплиноподібну форму.

Забруднення кров'ю поділяються на мазки та відтиски. Маз­ки - певизначеної форми сліди, динамічного походження (зде­більшого). Відтиски - статичні, залишені закривавленими пред­метами: відбиток пальцевого візерунка (накладення), знаряддя злочину (молотка, ножа). За забрудненням можна зробити висновок про ознаки об'єктів, якими залишено слід або на яких її треба шукати.

Окрім крові, сліди біологічного походження у трасологічно-му аспекті можуть утворюватись іншими виділеннями та части­нами людського організму: спермою, потом, слиною, вагіналь-ними виділеннями, екскрементами, волоссям, органами і ткани­нами людського організму, кістками та їх фрагментами.

Для виявлення об'єктів біологічної природи використову­ють лупи з підсвіткою (зі збільшенням не менш як у 3,5 раза), освітлювальні прилади (огляд у косо направленому світлі), пе­реносні джерела ультрафіолетового випромінепня (УФВ).

Плями крові поглинають ультрафіолетові промені і тому виглядають темнішими за тло, плями сперми і слини флуорес­ціюють блідо-голубим кольором (сліди ж сперми у суміші з кров'ю не флуоресціюють).

Одначе використовувати ультрафіолетові випромінення треба тільки для візуалізації слабковидимих мікрослідів, і, ос­кільки УФ-промені знищують (руйнують) певні складові крові та сперми (ДНК), засвітлювати підозрілі плями можна не біль­ше 5 сек.

Для виявлення слідів крові та сперми за допомоги деяких реактивів використовують, наприклад, реакції з гемоФАНом або реактивом Воскобойиикова, які наносять на край плями, схожої на кроп. Не можна обробляти всю пляму, оскільки це унеможливить подальше дослідження сліду крові.

Якщо необхідно виявити слід крові у важкодоступному міс­ці, великих приміщеннях, підвалах, горищах, використовують оббризкування підозрілих поверхонь люмінолом.

Під час цієї процедури приміщення затемнюють, і, якщо ре­актив потрапляє на кров, виникає короткочасне світіння.

Оскільки оброблення люмінолом впливає на результати на­ступного експертного дослідження, приміщення оброблюють невеликими ділянками.

Наявність слідів сперми встановлюють за допомоги реагенту фосфотест. Для виявлення слідів використовують спеціальну підкладку, насичену реагентом і змочену водою, яку прикла­дають до краю плями.

За позитивної реакції через 20 секунд підкладка забарвлю­ється у фіолетовий колір.

Виявлені сліди необхідно сфотографувати за правилами криміналістичної фотографії. Під час знімання слідів крові час­то використовують світлофільтри, наприклад, використання синього світлофільтра сприятиме виявленню й фіксації слідів крові під побілкою.

Забарвлені сліди бажано фотографувати на кольорову фо­топлівку.

Під час описання слідів крові необхідно вказувати час і міс­це виявлення, колір, наближений розмір і форму плям.

Аналогічно описують і інші види слідів, їх вилучають.

Одяг та інші предмети зі слідами біологічного походження вилучають повністю.

Із громіздких предметів вилучення слідів крові та сперми відбувається на клейку плівку.

Зі стін, рам, дверей роблять зішкреби, зі снігу або з води -сліди крові, сперми, сечі разом зі снігом чи водою вилучають на марлю, а потім висушують (але не з трасологічною метою).

Нарешті проводиться упаковка (біологічні сліди у поліети­ленові пакети не упаковують).

8. Можливості слідчого та експертно-криміналістичного