3. Вивчення особи іноземця, який бере участь у кримінальному процесі

У процесі розслідування у справах за участі іноземців слідчий, окрім детального вивчення обставин події та наявних матеріалів, має вжити заходів щодо отримання максимальної інформації, яка характеризує особу іноземця, особливо якщо той виступає у справі обвинуваченим. Збирання такої інфор­мації здійснюється за загальними правилами вивчення особи обвинуваченого на стадії досудового розслідування. Ми розгля­немо лише особливості цього процесу, обумовлені своєрідністю правового становища іноземців в Україні.

Вибір джерел інформації про особу іноземця багато в чому залежить від тривалості його перебування на території держа­ви. З цієї позиції всіх іноземців умовно можна поділити на дві категорії:

1. ті, що перебувають в Україні протягом тривалого часу;

2. ті, що приїхали в Україну недавно.

У першому випадку інофрмацію про осіб, які становлять інтерес для слідства, може бути отримано звичним способом -за місцем проживання, праці або навчання іноземця на тери­торії України. Процесуальними засобами отримання необ­хідної інформації виступатимуть: допити осіб, з якими інозе­мець проживає в гуртожитку, готелі або в іншому помешканні; допити тих, хто разом із ним вчиться чи працює; витребування характеристик із місця праці, навчання, проживання.

Слідчий повинен використати і специфічні джерела отри­мання цієї категорії інформації.

Первинну інформацію про іноземця слідчий може отримати в органах внутрішніх справ, де провадиться реєстрація іно­земців, які тимчасово перебувають на території України.

Інформація ОВС. Звернувшись із запитом до відповідних підрозділів МВС, слідчий може отримати щодо іноземця таку інформацію:

1. прізвище та ім'я;

2. рік і місце народження;

3) громадянство (підданство), національність, професія, партійність;

4. мета приїзду в Україну і вид (рід) занять в Україні;

5. сімейний стан;

6. про національний паспорт;

7) про час в'їзду в Україну та виїзду з України (коли в'їхав і виїхав, через який КПП);

8. помер візи на в'їзд, коли, ким і де видано візу;

9. пункт руху за візою;

10. інформацію про документ, виданий для проживання в Україні (серія, номер, дата видачі, термін дії, ким видано і про­довжено);

11. про порушення правил проживання в Україні, про штра­фи, судимості на території України;

12) про втрату документів, про смерть тощо. Запитуючи ці відомості, треба мати на увазі, що реєстрації

органами МВС підлягають не всі категорії іноземців. Примі­ром, не підлягають такій реєстрації іноземці, що перебувають у межах України по лінії дипломатичних і консульських зносин та деякі інші.

Інформація органів МЗС. Таку інформацію можна отрима­ти і від них. Першочергово про тих, хто підлягає їхній реєстра­ції - це посадові особи дипломатичних і консульських установ, деякі представники інших держав і міжнародних організацій.

Відповідними двосторонніми міжнародними угодами пе­редбачено, що представлена своїми посадовцями держава завчасно повідомляє в МЗС України: прізвище, ім'я, громадян­ство, ранг, посаду та інші необхідні відомості про осіб диплома­тичних представництв, членів іноземних делегацій, посадових осіб міжнародних і міжурядових організацій, а також осіб, що теж наділені певними привілеями, імунітетами.

Тому за запитом, адресованим до протокольного відділу МЗС України, слідчий може отримати відповідну інформацію щодо названих категорій іноземців, а також думку органів МЗС про можливості й доцільність проваження процесуальних дій із тим чи іншим іноземним представником.

Одержання інформації про іноземців-студентів, які на­вчаються в Україні. Для цього слідчий може використати два джерела: документальні відомості, які є у відповідних навчаль­них закладах, та показання викладачів, інших посадовців і службовців закладу, а також представників різноманітних громадських організацій.

Всі категорії іноземців, що навчаються в Україні, підлягають реєстрації в органах ВС. Одночасно облік цих осіб веде адмі­ністрація навчальних закладів за спеціальними картотеками, причому картки на осіб, які завершили навчання або відрахова­ні з нього, негайно не знищуються, а вилучаються з головної картотеки і зберігаються в архіві впродовж 10 років.

Особиста картка студента-іноземця містить: прізвище та ім'я, рік і місце народження, національність, громадянство, партійність, освіту, інформацію про вид заняття до вступу до навчального закладу, сімейний стан, відомості про батьків та їхнє місце проживання, домашню адресу до вступу до навчаль­ного закладу, інформацію про успішність і дисципліну під час навчання.

Окрім цієї облікової картки, на кожного студента-іноземця заводиться особова справа. До неї долучаються документи, що їх іноземець зобов'язаний надати перед початком навчання: копія документа про попередню освіту; медичний висновок, офіційно засвідчений органами охорони здоров'я держави гро­мадянства; анкета встановленого зразка українською (росій­ською) мовою або іноземною мовою; заява про прийняття до навчального закладу за обраною спеціальністю; копія докумен­та про народження, фотографії. Всі ці документи через відпо­відні державні органи надходять до навчального закладу.

Поряд із перерахованими документами до особистих справ іноземців долучаються: розписка про ознайомлення з правила­ми навчання в Україні громадян інших держав і правилами проживання й пересування іноземців на території нашої держа­ви; курсові характеристики студентів і щорічні атестації для аспірантів; відомості про проходження ними виробничої прак­тики; про виїзди з України й поїздки по Україні; характерис­тика випускника; накази про нагородження (заохочення) і стягнення; пояснювальні записки й заяви іноземного студента; переписка^з відомчими організаціями, накази про переведення, відрахування й закінчення навчального закладу тощо.

За необхідності перелічені, а також інші наявні в особовій справі документи можуть бути оглянуті слідчим, а їхні копії приєднані до матеріалів кримінальної справи.

Важливу інформацію про особу іноземця може бути отри­мано з розмов і допитів: професорсько-викладацького складу навчальних закладів, які проводили заняття зі студентами-іноземцями; посадових осіб, що організовували навчально-виховну роботу з ними.

Допомогу у вивченні особи студента-іноземця можуть на­дати представники громадських організацій навчальних за­кладів, земляцтв іноземних студентів та ін.

Із позавишівських громадських організацій, які допомагають навчальним закладам у навчально-виховній роботі з інозем­ними студентами, провідна роль належить радам у справах іноземних студентів. Посадові особи, члени, активісти цих рад також можуть повідомити необхідну інформацію щодо різних аспектів життя й навчання студентів.

Інші джерела інформації. Усе наведене стосується, го­ловно, іноземців, що перебувають в Україні більш або менш тривалий час. Як бачимо, збір інформації про них не є склад­ним.

Набагато складніше одержати інформацію про особу іно­земця, який прибув в Україну недавно. Але й тут є певні мож­ливості. Головна - правильно визначити коло тих осіб, які в кожному конкретному випадку можуть повідомити бажану інформацію.

Якщо іноземець є туристом, то відомості про нього та його поведінку можуть бути отримані від адміністраторів та інших працівників готелів, керівників туристичних груп, працівників теристичних фірм, перекладачів, осіб обслуговуючого персо­налу готелів і ресторанів, видовищних установ, і, зрештою, від інших іноземців - членів туристичної групи.

Якщо іноземець прибув до нас у складі делегації в порядку політичного, технічного, наукового або культурного обміну, то відомості про нього можуть бути отримані від посадових осіб, що організували цей обмін; осіб, що супроводжували делегацію, забезпечували їх приймання, обслуговування тощо.

Коли іноземці є діячами мистецтв, техніки, науки, джерела­ми іифформації про них можуть виступати газетні й журнальні публікації, книги, радіо- і телепередачі, виставки та інші форми наукового й культурного обміну.

Зрозуміло, що під час вивчення особи іноземця не варто забувати про інформацію оперативно-розшукного характеру. У необхідних випадках, не обмежуючись процесуальними джерелами, слідчий вправі використати оперативні можливос­ті органів дізнання (зокрема тих підрозділів, які спеціалізу­ються на боротьбі проти злочинів, учинених щодо іноземних громадян, якщо такі створено на відповідних рівнях).