3. Загальна характеристика техніко-криміналістичного дослідження документів (техніко-криміналістичної документалістики)

Під час техніко-криміналістичного дослідження письмових документів вирішуються дві групи завдань:

• ідентифікаційні;

• діагностичні.

До пеідентифікаційних відносять:

- встановлення відносної та абсолютної давності виконання документа;

• встановлення місця виготовлення документа;

• встановлення спільного походження різних документів;

• визначення умов зберігання документів;

• встановлення факту і способу підроблення або видозмі­нення документа;

• відновлення пошкодженого тексту документа або самого матеріалу документа;

• підсилення слабковидимих, виявлення невидимих і прихо­ваних записів, а також закреслених, залитих, заклеєних, по­шкоджених або спалених документів;

• установлення матеріалів письма або друку (наприклад, чи виконано запис пастою, що є в конкретному стрижні ручки);

- встановлення способу виготовлення документа;

- встановлення способу виконання в документі окремих його реквізитів тощо.

До ідентифікаційних завдань можна віднести:

• ідентифікація цілого документа за його частинами;

• ідентифікація штампів, печаток за їх відсотками;

• ідентифікація друкарської машинки за текстом;

• ідентифікація виконавця машинописного тексту;

• встановлення конкретних друкарських апаратів і засобів виконання всього документа або певні його реквізити;

• встановлення групової належності матеріалу, яким зробле­но запис (марки олівця, джерела походження паперу, інших ма­теріалів написаного)та ін.

Отже, техніко-криміналістичне дослідження документів проводиться з метою встановлення:

• справжності документів,

• установлення часу, способу і засобів їх виготовлення;

- виявлення ознак повного або часткового підроблення документів;

- невидимих і слабко видимих записів;

- відновлення змісту пошкоджених, спалених документів тощо.

Безпосередніми об'єктами техніко-криміналістичного до­слідження документів є:

- рукописні тексти і машинописні тексти; -документи, виготовлені поліграфічним способом, їхні

фрагменти, зокрема: бланки документів, цінні папери, грошові білети тощо;

• знаряддя письма: олівці, кулькові ручки, ручки-пера, фло­мастери тощо, друкарські машинки, принтери; печатки, штампи;

• матеріали документів (папір, картон тощо; чорнила, друкарська і штемпельна фарба; стрічки для друкарських ма­шинок, картриджі для принтерів, копіювальний папір; клеї; покрівельні палітурні матеріали тощо);

• засоби для підроблення документів: витравлювальні, зми­вальні матеріали та ін.

4. Установлення наявності та способів матеріального підроблення документів

Відомі три види кримінального підроблення документів:

• Повне підроблення.

• Часткове підроблення.

• Виготовлення документа довільної форми.

Повне підроблення документів полягає в цілісному виго­товленні у злочинних цілях усіх складових частин документа (бланка) і реквізитів (підпису, печатки, штампа тощо) тобто від початку і до кінця, з підробленням їх під справжній зразок, по-іншому - виготовлення фальшивого документа, який повністю імітує справжній.

Як бачимо, повне підроблення передбачає і виготовлення матеріального носія, і виконання на ньому змісту певного до­кумента.

Повному підробленню піддаються найчастіше документи, що виготовляються на чистих аркушах паперу (довідки, свідоц­тва, атестати, дипломи, посвідчення).

Рідше повністю підробляють документи, що виготовляються друкарським способом, оскільки зімітувати захисні властивос­ті таких документів майже неможливо.

Повністю підробляючи документи, злочинці використову­ють зразки справжнього документа.

Однак, оскільки абсолютно точне підроблення не є можли­вим, підроблені документи так чи інакше набувають відмінних ознак, за якими розпізнають підроблення.

Ознаки повного підроблення встановлюють порівняльним дослідженням документів і справжнього зразка.

Наявність цих ознак залежить від якості виготовлення і за­стосованих засобів поліграфії.

Для цього призначають відповідний вид експертизи або слідчий здійснює огляд - попереднє дослідження за участю фахівця. Хоча, щоб фахово засвідчити факт підробки, все одно потрібен висновок експерта.

Часткова підробка - це внесення у справжній документ певних окремих змін шляхом:

• підчищення;

• хімічного витравлювання;

• змивання;

• дописування, вставляння, додруковування або виправлен­ня тексту, окремих букв, цифр, слів;

• заміни частин документа (фотографій, аркушів чи листів у багатосторінкових документах);

- підроблення підписів, відтисків печаток і штампів тощо. Будь-яку зміну, іцо вноситься в документ, злочинець намага­ється зробити непомітною, замаскувати під загальне тло.

Тому знання ознак підроблення і способів їх виявлення має принципове значення.

Підчищення - механічне видалення штрихів, літер, знаків, слів тексту реквізитних позначень тощо способом відділення часток матеріального носія відображеної в документі інформації.

Засоби підчищення: загострені тверді предмети (бритва, ле­зо пожа, голка, мікроскальпсль), гумка, порошок пемзи тощо.

Ознаки підчищення:

- порушення структури поверхневого шару паперу (кост­рубатість, ворсистість волокон, втрата глянцю й проклейки);

- па місці підчищення шар носія стає тоншим;

• порушуються захисна сітка, графлення штрихів та букв тощо;

• розплив і поглиблене проникнення чорнила нового тексту в товщину паперу (носія);

• залишки штрихів первинного тексту;

• барвник у нових графічних елементах замітно люмінесціює;

- наявність трас від предмета, яким полірували місце під­чищення.

Способи виявлення підчищення:

• порушення структури поверхні носія - легко виявляється мікроскопом, лупою під нахиленим струменем світла;

• порушення мікроструктури речовини штрихів, деформа­цію ліній захисної сітки - за допомоги лупи, збільшувальних приладів;

• утоншення, прохудіння паперу - на просвіт, тобто огляну­ти документ у проникному світлі (у місці підчищення буде пля­ма світла);

• для виявлення і відновлення підчищених записів: контрасне знімання, фотографування в ультрафіолетовому або інфрачер­воному промінні, використання методу дифузор-копіювання, люмінесценції, фотографування документа з використанням світлофільтрів тощо.

Витравлення - вплив на графічні реквізити документа хіміч­ними реактивами, внаслідок чого між барвником і окислювачем відбувається хімічна реакція, результат - обезбарвлення або розчинення і змивання барвника.

Витравлюючи речовини, використовують кислоти, луги, окислювачі, які вступають у реакцію з речовиною, що формує знак.

Витравлювання, як і підчищення, здійснюють по площі, на­носячи травильний розчин на весь текст або тільки впливаю­чи на штрихи тексту, наприклад, пером (кваліфіковане витрав­лення).

Ознаки витравлювання:

• порушення проклейки паперу, що викликає її пористість, гігроскопічність, появу матової поверхні;

• має місце зміна кольору паперу в місцях витравлювання -пожовтіння;

• папір стає ламким, через що на ньому утворюються тріщини,

• спостерігається обезбарвлення записів, виконаних на су­сідніх із місцем витравлювання ділянках;

• наявні залишки слабковидимих штрихів первинних за­писів;

• з огляданням документа в ультрафіолетових променях спостерігається відмінність у люмінесценції підданого витрав­люванню місця тексту з іншою поверхнею.

Засоби виявлення:

- огляд при боковому освітленні, спостереження крізь лупу чи мікроскоп;

- контрастність різних ділянок - світлофільтрами;

• у вигляді люмінесціюючих плям сліди витравлювання спо­стерігаються у променях ультрафіолетової лампи (ОЛД-41, УК1, «Таран», УФО-4А, «Фотон»);

• зніманням на кольоровому матеріалі, контрастним чи інфрачервоно-люмінісцентним зніманням.

Змивання - видалення тексту розчинниками (спиртом, водою, ацетоном, скипидаром тощо), а також речовинами ком­бінованої дії, приміром, СМЗ (синтетичними миючими засо­бами).

Ознаки:

- па поверхні паперу документа залишаються розливи барв­ника у вигляді плям з кольоровим відтінком по краях.

Далі з'ясуємо такі питання:

• Способи підроблення - підчищення, витравлення, змиван­ня, дописування, додруковування, виправлення, заміна частин документа, заміна частин тексту документа.

• Види та ознаки підроблення підписів і способи його вияв­лення.

• Види та ознаки підроблення відтисків печаток і штампів.

• Техніко-криміналістичне дослідження машинописних, комп'ютерних текстів і поліграфічної продукції.

• Особливості техніко-криміналістичного встановлення по­чаткового (первинного) вигляду і змісту видозміненого доку­мента, а також дослідження матеріалів документів, засобів письма та паперових грошей і цінних паперів.

• Окрім цього, бажано бути обізнаним із можливостями різ­новидів техніко-криміналістичних експертиз письмових доку­ментів.

Додруковування - часткові зміни в документах у спосіб до-лучеппя нових слів, знаків або частин машинописного тексту, з метою зміни змісту або реквізитів документа.

Вони невеликі за обсягом, але здатні суттєво змінити викла­дені в документі відомості.

Частіше за все додруковуванням слів, букв, цифр, а подеко­ли окремих штрихів досягають злочинних змін суми у відомос­тях, накладних квитанціях, змінюють дати оформлення доку­ментів, прізвища його власника тощо.

Основні ознаки додруковування:

• незбіг горизонтальності розташування друкованих знаків у рядку;

• відмінності розміру та малюнка однойменних друкованих знаків, відмінність у кольорі барвника стрічки;

• відмінність у дефектах шрифту й механізму, якщо додру­ковування виконувалося на іншій друкарській машинці;

• відмінна (інша) люмінесценція знаків у додрукованих і справжніх реквізитах під час огляду в ультрафіолетовому про­мінні.

Під час перевірки того, чи мало місце додруковування на тій самій машинці, якою було надруковано первинний текст, визначають, чи збігаються лінії рядків основного і додрукова­ного текстів, чи однаковою є інтенсивність барвника у штрихах та деякі інші ознаки.

Виправлення тексту - часткові зміни в документах через безпосереднє внесення змін або заміну одних знаків іншими, тобто тут відсутнє попереднє підготування у вигляді підчи­щень, витравлювань або змивання старого тексту чи знаків.

Основні ознаки виправлень:

- подвоєння, потовщення штрихів; наявність зайвих елемен­тів, що залишилися від попереднього знаку.

Інколи ці зайві знаки підчищаються після виконання ви­правлення, внаслідок чого проглядаються ще й ознаки підчи­щення чи інших видів підроблення.

Виправлення за аналогією з дописками, додруковуванням виявляються за допомоги оптичних збільшувальних приладів, світлофільтрів, інфрачервоних та ультрафіолетових випромі­нювачів, через дослідження хімічного складу барвників метода­ми спектроаналізу та хроматографії тощо.

Заміна частин документа (фотографій, листів у багато­сторінкових документах) є характерною для підроблення доку­ментів, що посвідчують особу.

Переклеювання фотографій - часткове підроблення, що вико­пується в паспортах, службових посвідченнях, посвідченнях во­діїв, тобто в документах, виконаних на спеціальних бланках, що мають друкарський текст, захисні сітки, розліновання, асюре то­що, з метою використання підробленого документа у своїх цілях.

Технічно переклеювання може бути виконане різними спо­собами: е.

• повне переклеювання іншої фотографії, яка раніше ніде ще не використовувалась;

• повне переклеювання фотографії, що вже була на іншому документі, а отже, з намаганням використати залишки старого відтиску;

• монтаж фотографії з відтиском печаті, підклеюючи до неї нову фотографію зі зрізаним кутом;

- відокремленням емульсійного шару на справжній фото­графії з подальшим доклеюванням або фотографії з основою чи без неї.

У більшості випадків переклеювання фотографії має місце домальовування, натискування, проставлення недостаючих частин відтисків печаток.

Основні ознаки переклеювання:

• відшаровування поверхневого шару паперу на кутах фото­графії;

• наявність двох різних за складом клеїв під фотографією і навколо неї;

• незбігання за змістом, розміром і малюнком букв тексту відтиску печатки на фотографії та папері документа;

• відсутність розриву у відтиску печатки на куті фотографії та сторінці в місці наклеювання;

• невідповідності в розташуванні фотографії на місці накле­ювання;

• нестандартні розміри, масштаб, деталі зображення;

• сліди дорисовок відтиску печатки на фотографії та на під­кладці документа;

• сліди дорисовок на самій фотографії;

• пошкодження розліновання, ліній графлення, захисної сіт­ки, що є наслідком відклеювання справжньої фотографії;

• наявність на тильнім боці фотографії волокон і шматків паперу з іншого документа, іншого клею тощо.

Способи виявлення: дослідження з мікроскопом, на просвіт і в ультрафіолетовому промінні.

Заміна частин (листів) у багатосторінкових документах (паспорт, трудова книжка тощо).

Ознаки заміни (листів, сторінок):

• відмінності в нумерації (незбіг) сторінок, серії, номерів (у паспортах);

• різний ступінь забруднення, невідповідність кольору на різних сторінках;

• порушення цілісності в місцях кріплення сторінок;

• невідповідність видів і способів друку в текстових фраг­ментах;

• різна величина листів,

• різна люмінесценція паперу, наявність зайвих слідів про­колів від скріпок,

• сліди перероблення нумерації сторінок дорисовуванням, підклеюванням та ін.

Є випадки виготовлення документа монтажем із декількох частин різних документів, особливо під час підроблення старо­винних або архівних документів.

У такому випадку відмінності можуть бути виявлені дослід­женням паперу, речовини штрихів тексту, почерку, яким вико­пано текст у всіх частинах документа.

Заміна частин тексту - близька до заміни листів, але вико­ристовується в підробленні комп'ютерних документів, магнітних носіях запису звуковідеосигиалів.

Такі документи вивчає слідчий лише за участі фахівця (під час попереднього дослідження) або призначає відповідну екс­пертизу.

Підроблення підписів

Підпис є важливим реквізитом документа, оскільки надає йому юридичної сили.

Підроблювач підпису передовсім намагається передати зов­нішню схожість підроблюваного підпису з підписом-оригіналом.

Досягається це різними способами:

• Графічне підроблення - повторенням по нам'яті почерку і підпису особи, від імені якої виконується підпис, тобто змальо­вування з пам'яті.

• Технічне підроблення, тобто за допомоги певних техніч­них засобів, які передбачають попереднє підготовлення, вико­ристання спеціальних пристосувань тощо.

Розрізняють такі види технічного підроблення підписів:

- попереднє змальовування підпису з оригіналу, з подаль­шим обведенням заготовки;

• копіювання підпису через копіювальний папір;

• перемальовування на просвіт (через скло);

• передавлювання;

- за допомоги матеріалів, що мають копіювальні властивості (вологе копіювання);

• фотомеханічне копіювання;

• електрографічне;

• інші.

Технологія підроблення підписів:

- підроблення підпису з використанням копіювального па­перу: справжній документ із підписом накладають на підроблю­ваний, а між ними поміщають копіювальний папір.

Підпис на підробці обводиться олівцем, чорнилами або пас­тою кулькової чи іншої ручки (залежно від барвника, яким ви­копано справжній підпис).

Якщо підпис підроблюється на копіях документів (немовби під копірку), то скопійований підпис не обводиться;

• підроблення підпису з перемальовуванням на просвіт: підроблюваний документ накладається на справжній, а потім підпис перемальовується олівцем або зразу чорнилами, пас­тою тощо;

• підроблення підпису передавлюванням: справжній підпис передавлюється на підроблений документ у спосіб обведення по ньому із сильним натиском певним гострим предметом без пошкодження структури предмета.

Потім контурне зображення підпису у вигляді вдавлених штрихів обводиться барвником;

- вологе копіювання: грунтується на безпосередньому пере­несенні барвника справжнього підпису на підробний документ.

Для цього злочинці використовують певний зволожений (липкий) матеріал, якого притискають до документа зі справж­нім підписом, а потім це дзеркальне зображення копіюють на підроблюваний документ.

Копіювальними речовинами можуть бути: емульсійний шар фотопаперу, білок звареного вкруту яйця тощо;

- фотомеханічний спосіб: полягає у виготовленні цинко­графського кліше форми високого друку, призначеної для полі­графічного відтворення ілюстрацій. Виготовляють із цинку, мі­ді, латуні, дерева, пластмас; воно відповідає підпису-оригіналу.

Із цього твердого кліше може бути виготовлено каучукове тощо (взагалі такі кліше з копіями підпису називають факси­міле);

- електрографічний спосіб (електромагнітний спосіб друку­вання) - це за суттю принцип найпростіших видів ксерокопію­вання.

Основні загальні ознаки технічного підроблення підписів:

• повільність рухів, що полягає у характерних неприродних викривленнях, згинах і тупих закінченнях штрихів; необумовле­них (невиправданих) зупинках пишучого приладу; подвоєннях деяких елементів; підмальовуваннях; наявності штрихів чорно­го копіювального паперу; попередньої олівцевої підготовки підроблення підпису на просвіт; вдавлених штрихів, не покри­тих барвником;

• розпливи штрихів, нечіткість країв, блідність барвника, на­явність забруднень і залишків сторонньої речовини (особливо в разі, коли для відтворення підпису використовується подвійне перекопіювання за допомоги плоского кліше);

• для підробок, отриманих фотографічним способом, є ха­рактерним: повне відтворення мікроструктури штрихів мета­лічного кліше;

• для електрографічної підробки: краї штрихів нерівні, нав­коло них спостерігається тло у вигляді цяток того ж кольору, що й штрихи підпису, відсутність рельєфності штрихів, яка обов'язково є на оригіналі від вдавлень на папір пишучого при­ладу.

Засоби виявлення ознак підробки: мікроскопи, електронно-оптичні перетворювачі, світлофільтри, спостереження у боко­вому світлі.

Вологе копіювання - ультрафіолетове випромінювання.

Ознаки графічного підроблення підписів, тобто змальову­вання з пам'яті більше підходять до ознак почерку, а тому є предметом почеркознавства, а не техніко-криміналістичної до-кументалістики.

Підроблення відтисків печаток і штампів

Документ свідчить про факти щодо розслідуваної події та про причетність до неї завдяки своїй формі, матеріалу, способу відображення містимо! в ньому інформації та її змістом, а також спеціальними посвідчувальними підписами і знаками - відбит­ками печаток і штампів.

Печатка - це прилад із рельєфним зображенням знаків, інст­румент для нанесення слідів (позначок) на матеріальних об'єктах.

Відображення печатки на документі називається відбитком (відтиском).

Печатки поділяються на:

• гербові;

• прості.

Гербові мають у центрі малюнок герба держави, а по колу -назву відомства та установи, якій належить печатка.

Прості містять лише назву відомства, установи, приватної фірми тощо, а також певний рисунок, номер, текст, що свідчить про призначення печаток («для пакетів», «склад № 1» тощо).

За формою зовнішнього вигляду печатки бувають:

• круглими,

• овальними,

• трикутними,

• багатокутними,

• іншої форми.

Чотирикутні та прямокутні печатки називають штампами, їх відбитки розміщують у лівому верхньому куті документа.

Штампи не мають рисунка герба.

За цільовим призначенням і матеріалом виготовлення печат­ки поділяються на:

• каучукові,

• гумові,

• синтетичні,

• металеві.

Перші три види застосовують для нанесення забарвлених плоских відбитків.

Металеві - для нанесення як забарвлених, так і рельєфних відбитків, що формуються матеріалом документа.

Рельєфні відбитки наносяться на паспорт, важливі юридичні документи, грамоти - у вигляді зліпків печаток, що прикріплю­ються до документів, свинцевих і поліетиленових пломб, які на­вішуються на сховища тощо.

Металеві печатки, що застосовуються для нанесення забарв­лених (не рельєфних) плоских відбитків, називаються нумера­торами.

Неметалеві печатки для нанесення відбитків - кліше.

Відбитки, нанесені печатками фабричного виготовлення, мають ознаки, знання яких дає змогу встановлювати підробле­ні відбитки.

Це такі ознаки:

• геометричні форми ліній рамок (коло, овал, трикутник);

• лінії рамок мають однакову товщину;

• літери відбитка відповідають стандарту друкарського шриф­ту; штрихи літер прямі, овали не заокруглені, є відсічки;

• контури літер - рівні, а їх відбиток не має розпливу барв­ника;

• вертикальне розташування літер є суворо перпендикуляр­ним по лінії рядка;

• радіальний нахил - однаковий, тобто осі літер відбитка перетинаються в однім пункті - центрі круга;

• інтервали між літерами і рядками є однаковими;

• зміст відбитка мусить указувати на власника печатки, не мати помилок, суперечностей тощо.

Основні способи підроблення печаток і штампів:

• рисування (малювання) відбитка печатки (штампа) на до­кументі;

• копіювання справжнього відбитка на підробний документ (вологе або через копіювальний папір);

- отримання відбитка за допомоги підробленого кліше.

Є декілька способів виготовлення підробних кліше:

• вирізуванням (із цупких матеріалів);

• гравіруванням, набором, витравлюванням;

• фотомеханічним способом,

• за допомогою друкарських шрифтів тощо;

• отримання відбитка за допомоги сторонніх предметів, які зовні схожі з печатками (штампами), але мають інше призна­чення (значки, монети тощо);

• монтажем букв і цифр;

• із справжніх печаток;

• ксероксами.

Рисування відбитка печатки на документах застосовується не часто, переважно в разі переклеювання фотознімка на пас­порті, правах водія, військовому квитку тощо.

Ознаки:

• дорисовуючи печатки, злочинець намагається правильно виконати коло рамки, тому іноді на документі можна побачити ямку (прокол) від голки ніжки циркуля;

• літери не мають відповідного радіального нахилу, інтервали між ними не однакові, а форма не відповідає друкарському шрифту;

• наявність нерівномірного розподілу барвника у штрихах відбитка;

• різна конфігурація тих самих знаків;

• злами штрихів і нерівномірності за шириною;

• мають місце спотворення малюнка окремих букв та їхніх елементів, подвоєння деяких штрихів;

• характерною є нерадіальність розміщення знаків у тексті, виконаному по колу круглої печатки.

Рельєфні відбитки на вклеєному знімку наносять тисненням шариковою (кульковою) ручкою, іноді голкою - тож під час дослідження будуть спостерігатися відповідні ознаки такого підроблення.

Копіювання:

- через копіювальний папір із подальшим обведенням штрихів барвником. Спостерігаються залишки барвника копію­вального паперу;

- вологе копіювання - з використанням проміжного кліше, коли використовують зволожений фотопапір, липку стрічку тощо.

Перекопійований відбиток характеризується слабким за­барвленням, розпливами і нечіткими краями перекопійованих штрихів.

Окрім цього, в місці контакту зволоженого кліше з папером документа можуть спостерігатися мікрочастинки матеріалу проміжного кліше та зміни люмінесценції паперу в ультра­фіолетовому промінні; візуально будуть спостерігатися від­мінна матовість і забрудненість.

Отримання відбитку за допомоги підробленого кліше:

• ознаки підроблення відбитків, нанесених із вирізаних клі­ше (гуми, лінолеуму, дерева): літери не мають стандартної фор­ми, штрихи - нерівні, засічки - відсутні, овали - кутасті, а з'єд­нувальні штрихи - перерізані;

• за використання набірних кліше: літери відповідають друкарському шрифту, але їх вертикальне розташування, інтер­вали, лінія рядка можуть бути зміненими;

• у круглих відбитках радіальний нахил літер є різним, а лінії -осі не мають єдиної точки перетинання (переважно у центрі);

• оглядаючи відбитки печаток, треба звертати увагу на роз­поділ барвника у штрихах літер: якщо відбиток нанесено з кау­чукового (синтетичного) кліше, то барвник (мастика) розподіля­ється по полю штриха рівномірно, краї штрихів рівні та не роз­пливчаті; якщо відбиток - від металевого кліше, то барвник витискається з-під площин літери і по краю штриха виникають розпливи з чіткими краями барвника, особливо коли відбиток наносять із достатньою силою, наприклад, поштовим штемпе­лем (тут можна бачити сліди тиснення, які мають ідентифіка­ційне значення на мікрорівні).

Характерними є також відсутність пробільного матеріалу, нерівні рядкові лінії, граматичні (подеколи) помилки, пору­шення правил друкарського набору.

За суттю ці ж ознаки притаманні підробленим відбиткам, ви­конаним з інших видів підроблених кліше.

Одним із способів підроблення відбитків печаток є виготов­лення печаток або штампів монтажем букв і цифр, вирізаних із справжніх печаток чи штампів, що вже не експлуатують (вияв­ляють їх порівнянням зі справжнім відбитком за особливостя­ми шрифту, розташуваннями окремих знаків і рядків між собою).

Інколи використовують справжні печатки або штампи іншої організації, але маскують їхній зміст легким прокручуванням (поворотом) печатки в момент її контакту з папером, внаслідок чого відбиток виходить розпливчастим (зтертим).

Якщо відбиток перенесено на документ за допомоги ксероко-піювального апарата або скануванням, із використанням комп'ю­тера і подальшим роздруковуванням на принтері, то зі збіль­шенням цього зображення спостерігається наявність багатьох цяток-бруднячків, елементи зображення складаються із крупинок порошку, які осипаються під час перегинань паперу (лазерний принтер) або розпливаються під час потрапляння вологи (струнні принтери), причому лінії мають ступінчастий рельєф.