Динаміка видатків на оборону у 2000 - 2005 рр.

Показники	2000	2001	2002	2003	2004
Видатки на національну оборону	2297,8	3044,6	3536,4	10017,9	12282,8
Частка видатків на національну оборону
у ВВП, %	1,3	1,4	1,6	3,7	3,6
у Зведеному бюджеті	4,9	5,5	5,9	13,2	12,0

Реальні витрати на армію за 15 років існування Збройних сил України зменшилися більш ніж у 20 разів. Тому, якщо взяти такий показник, як оборонні витрати на душу населення, то Україна навіть у порівнянні з країнами-сусідами виглядає дуже скромно: Росія затрачає 368 доларів, Туреччина -131, Польща - 87, Болгарія - 47, Бєларусь – 44, Україна - 27 доларів на душу населення.

Як видно з табл. 10.2, останніми роками існує тенденція до збільшення витрат на оборону в Україні: якщо у 2000 р. вони становили 4,9% ВВП країни, то у 2004 р. – вже 12,0% ВВП.

Так, в Законі України "Про внесення змін до Закону України "Про оборону України" від 5.10.2000 р. зазначено, що фінансування потреб національної оборони держави здійснюється лише за рахунок Державного бюджету України в обсягах, розмір яких визначається щорічно Законом України "Про Державний бюджет України", які забезпечують належне виконання завдань, що стоять перед національною обороною, але не менше трьох відсотків від запланованого обсягу валового внутрішнього продукту.

Однак слід враховувати, що витрати на оборону країни мають непродуктивний характер, оскільки вони не сприяють приросту суспільного продукту, а є прямими відрахуваннями з нього. Звідси важливою проблемою є обґрунтування абсолютних обсягів даних витрат. Скорочення Збройних сил, зменшення військових витрат дає можливість спрямовувати бюджетні кошти на інші життєво важливі потреби країни.

Чисельність Збройних сил України скоротиться за п'ять останніх років на 25 тисяч чоловік. Однак на сьогодні критерій ефективності Збройних сил полягає не в кількості, а в їх якості.

Вагома частина оборонних витрат державного бюджету України припадає на грошове утримання військовослужбовців. Однак у розрахунку на одного офіцера і рядового складу припадає дуже невелика сума.

Подальша стаття оборонного бюджету – витрати на закупівлю військової техніки. На думку військових фахівців, тих коштів, що виділяються державним бюджетом на закупівлю озброєння і військової техніки, не вистачає на придбання сучасних видів зброї. За оцінками військових експертів, 80% ракетної артилерії, 50% парку воєнно-повітряних сил, 70% засобів радіоелектронної боротьби і 50% протитанкових озброєнь застаріли [5, c.185].

Перед Збройними силами України дуже гостро стоїть житлова проблема. На момент створення української армії без житла залишилося 57,6 тисяч військовослужбовців. Сьогодні чисельність військово­службовців, не забезпечених житлом, складає близько 54 тисяч. Черга офіцерів запасу, незабезпечених житлом, ще у 2000 р. зросла у 8 разів, а виділення квартир зменшилося у 20 разів.

Таким чином, навіть невеликий аналіз статей витрат оборонного бюджету Збройних сил України свідчить про те, що необхідно удосконалювати взаємодію економічної сфери життя суспільства й армії, шукати оптимальні шляхи розв'язки військових проблем з погляду економіки, з одного боку, і національних інтересів – з іншого.

Одним з головних шляхів розв'язки цих проблем є реструкту­ризація оборонно-промислового комплексу (ОПК) України. Саме він покликаний забезпечувати армію сучасними засобами озбро­єння і військовою технікою. Від колишнього Радянського Союзу Україні залишилось 30% воєнно-промислового комплексу СРСР, дуже малоефективного з економічної точки зору.

Сучасна структура ОПК України не відповідає вимогам часу. Його виробничі потужності не збалансовані з потребами Збройних сил в озброєнні і військовій техніці, значна частина цих потужнос­тей морально і фізично застаріли і вимагають оновлення.

Існуючі організаційно-структурні форми ОПК не пристосовані до введення ринкових механізмів управління і не здатні функ­ціонувати на основі принципів ринкової економіки. Вони не спри­яють ефективному використанню науково-технічного потенціалу ОПК, підвищенню якості і конкурентоспроможності продукції, стабільному й ефективному виконанню державного оборонного замовлення.

Поетапний процес переходу більшості оборонних підприємств і організацій на загальноприйняті в ринковій економіці принципи функціонування складає основний зміст реструктуризації ОПК.

Стратегія державної політики реструктуризації ОПК орієнто­вана на створення власної оборонної промисловості, яка б могла у перспективі забезпечити необхідний технічний рівень боєздатності Збройних сил України; адаптацію оборонного виробництва до задач безпеки й оборони країни; підвищення ефективності діяльності оборонних підприємств, їх науково-технічних, технологічних, економічних і фінансових можливостей.

Реструктуризація ОПК тісно пов'язана з ринком озброєнь і військової техніки, що має чимало специфічних особливостей, не властивих ринку продукції громадського призначення, і за своєю сутністю, являє собою реформування сфери як пропозиції, так і попиту.

Отже,.реалізація державної політики реструктуризації оборонних підприємств і організацій вимагає створення цілісної системи взаємозалежних заходів і засобів політичного, економічного, правового і організаційного характеру. На цій основі формується чітка і реалістична програма реструктуризації ОПК, що у перспективі дозволить істотно оптимізувати витрати державного бюджету на безпеку і оборону країни.