Тема 11. Видатки бюджету на обслуговування державного боргу

Зміст

11.1. Бюджетний кредит і його форми

11.2. Державний борг і необхідність управління ним

11.3. Видатки державного бюджету на обслуговування внутрішнього боргу

11.4. Зовнішній борг і видатки на його обслуговування

Основні терміни та визначення

Бюджетна класифікація, бюджетне призначення, видатки бюджету, внутрішній державний борг, дефіцит державного бюджету, державний борг, державний кредит, запозичення, зовнішній державний борг, поточний зовнішній державний борг, кредитування за вирахуванням погашення, консолідація державного боргу, конверсія, облігація

Література: 2, 3, 5, 8, 10, 14, 17, 18, 23, 30

1. Бюджетний кредит і його форми

За своєю економічною сутністю державний кредит – це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є тимчасово вільні грошові кошти населення, юридичних осіб. Використання державного кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження держави. Її доціль­ність при покритті дефіциту бюджету зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища держави, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

Державний кредит – це сукупність грошових кошів, мобілізованих державою, коли вона виступає в ролі позичальника, кредитора або гаранта.

Метою залучення коштів через державний кредит є:

• покриття бюджетного дефіциту;

• регулювання грошового обігу;

• акумуляція коштів для інвестиційних про­грам тощо.

Забезпеченням державного кредиту виступає все майно, що є у власності держави, але обсяг застави в кредитній угоді не вказується.

Суб'єктами державно-кредитних відносин з боку держави виступають:

• Кабінет Міністрів України;

• органи влади Автономної Республіки Крим;

• органи місцевого самоврядування;

• Міністерство фінансів України (зокрема, Дер­жавне казначейство);

• Національний банк України.

Як фінансова категорія державний кредит виконує три функції фінансів:

• розподільну;

• контрольну;

• регулюючу.

Через розподільчу функцію державного кредиту здійснюється формування централізованих грошових фондів держави і їхнє використання на принципах терміновості, платності і зворотності. Виступаючи як позичальник, держава мобілізує кошти для здійснення своїх витрат. У розвинених країнах державний кредит – основне джерело погашення дефіциту державного бюджету.

Як інструмент державного регулювання державний кредит впливає на стан грошового обігу, рівень процентних ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.

Контрольна функція державного кредиту пов'язана з виконанням фінансового контролю не тільки за здійсненням державних позик, їхнім цільовим використанням, але і за своєчасним погашенням.

Державний кредит може мати дві форми:

• ощадна справа;

• державні позики.

Ощадна справа належить до державного кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як правило, ощадні банки незалежно від форми власності діють на комерційних засадах і мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси. Частина цих ресурсів може спрямовуватись на придбання державних цінних паперів і тому належати до державного кредиту.

Державні позики є основною формою державного кредиту. За правовим оформленням розрізняють державні позики, що надаються на підставі угод, і забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформлюються, як правило, кредити від урядів інших країн, міжнародних організацій та фінансових інституцій. За допомогою цінних паперів мобілізуються кошти на внутрішньому і зовнішньому фінансовому ринку.

Таблиця 11.1