2. Пізнавальна функція

Ця функція медіакритики реалізується в цілісності ряду таких взаємопов’язаних пізнавальних операцій, як моніторинг, аналіз, інтерпретація, оцінка і прогноз.

Підфункція моніторингу ЗМІ. Вивчення ЗМІ і вплив медіакритики на ЗМІ потребує попереднього вивчення їх реального стану, систематичного відстежування тих чи інших актуальних аспектів їх функціонування – тобто моніторингу. Найважливіше значення має систематичний моніторинг медійного змісту, який сприяє критичному пізнанню й оцінці тривалих тенденцій у діяльності ЗМІ.

Підфункція аналізу. У медіакритиці аналізу підлягає як зміст друкованої і електронної преси, багатоаспектна діяльність ЗМІ щодо його продукування (включає творчий процес створення медійних творів), так і відносин ЗМІ з аудиторією і суспільством загалом.

Спираючись на досягнення різних галузей науки, медіакритика в принципі може сприяти інтегруванню різних наукових підходів і напрямків вивчення ЗМІ, виробленню комплексних знань про соціальне функціонування друкованої і електронної преси. Різноманіття галузей застосування аналізу в медіакритиці породжує необхідність використання різних аналітичних методик, які можуть бути розділені на три основні групи:

• методики аналізу інформаційного виробництва;

• методики аналізу медійного змісту;

• методики аналізу взаємостосунків ЗМІ із соціальним середовищем.

Аналіз інформаційного виробництва, включаючи його творчі аспекти, може здійснюватися із застосуванням різноманітних соціологічних, економічних, соціально-психологічних та інших методик. Велике значення для пізнання діяльності ЗМІ має аналіз концептуальних аспектів інформаційного виробництва, який прояснює стратегію і тактику діяльності медійної організації, реалізації нею тих чи інших інформаційних проектів. Завдяки такому аналізу комплексно пізнається редакційна політика, яка здійснюється згідно з концептуальною моделлю цього ЗМІ, та її втілення у медійному змісті. Критичному розбору піддаються концепції окремих медійних творів (наприклад, телепрограм) та їх творче втілення.

В умовах ринку важливим видається аналіз економічних аспектів функціонування медійної організації, який дозволяє глибше вивчити мотиви, що обумовили прийняття тих чи інших управлінських рішень. Аналіз правових і організаційних аспектів діяльності медійних організацій сприяє виявленню особливостей їх взаємодії з творчими працівниками і діловими партнерами у процесі інформаційного виробництва.

Застосування соціологічних і психологічних методик для вивчення мотивації творчих працівників ЗМІ полегшує аналіз інформаційного виробництва, сприяє визначенню реального співвіднесення у ньому елементів індивідуальної творчості і впливів з боку медійної організації, робить можливим вивчення неявних причин і механізмів самоцензури журналістів і редакторів.

Аналіз медійного змісту може включати як аналітичний розбір усього змістово-формального комплексу ЗМІ, аналіз певних проблемно-тематичних блоків змісту, інформаційних кампаній, жанрових форм, так і аналіз окремих медійних творів.

Враховуючи систематичний характер масових комунікацій, що здійснюються через медійні канали, і тривалість продукованих ними комунікаційних процесів у часі, необхідно визнати, що аналіз змісту ЗМІ не завжди може зводитися до разових процедур. Якщо треба вивчати рухливий у часі комплекс медійного змісту, не обійтися без застосування методик контент-аналізу, які виявляють динаміку, мінливість змістових характеристик того чи іншого ЗМІ, технологію проведення інформаційних кампаній у ЗМІ, наміри комунікаторів у впливі на аудиторію. Аналіз змісту може здійснюватися за різними категоріями: за тематикою повідомлень; за формою їх подачі; за жанровими характеристиками медійних творів; за складом і характеристиками персонажів, що фігурують у них; за частотою звернення до певних тем і сюжетів.

Медійний зміст може розглядатися і аналізуватися як певна комбінація знаків, знакова система. Дослідження знакових систем, які використовуються ЗМІ, здійснюється у рамках семіотики – науки, що вивчає відношення між знаками і тим, що вони означають. Суттєве значення для медіакритики має такий аспект семіотичного вивчення медійних текстів, як їх семантичний аналіз.

У ході семантичного аналізу виявляється значення слів і словесних конструкцій, які використовуються в медійних творах. Такий аналіз сприяє виявленню у змісті ЗМІ семантично невизначених слів. До числа подібних словесних конструкцій належать, приміром, формулювання «стабілізація економіки» і «формування передумов для стійкого економічного зростання» замість термінів «криза» і «спад».

Семантичний аналіз медійних текстів виявляє використання слів і виразів, яким властива надлишкова багатозначність («реформи», «демократичний вибір»), або закритість смислу: більшості населення, що складає масову аудиторію ЗМІ, невідоме значення ряду запозичень або спеціальних термінів – наприклад, «реструктуризація», «денонсація», «лізинг».

Семантичному аналізу можуть підлягати й іконічні елементи медійного змісту: фотоілюстрації і малюнки, кадри документальних і художніх фільмів, звукові тексти радіо тощо.

Особливе значення в медіакритиці має семантичний аналіз мовних одиниць і словесних конструкцій, які викликають в аудиторії ЗМІ стан ментальної сліпоти. Цей стан може виникнути, коли в медійний зміст включено елементи, що формують у свідомості аудиторії сюрреалістичну картину світу і які водночас заважають критичному сприйняттю цієї картини, виявленню в ній елементів викривлення. Так, російськими ЗМІ з 1999 року бойові дії у Чечні характеризувалися як «антитерористична операція», що не відповідає масштабу і тривалості багатоетапних військових акцій.

Творці медійного змісту вдаються до створення певних інформаційних контекстів з метою впровадження у масову свідомість і закріплення в ній різних ідей, оцінок, потреб і переваг, образів і картин дійсності. Аналіз контекстів медійних творів дозволяє максимально повно і глибоко вивчити смисл текстів, допомогти аудиторії у критичному засвоєнні їх змісту.

Аналіз взаємовідносин ЗМІ із соціальним середовищем може мати односпрямований характер, коли розбору підлягає один із аспектів їх взаємодії з інститутами, що належать до тої чи іншої суспільної сфери (економічній, правовій, політичній, культурній тощо) або з аудиторією.

Надзвичайно велике значення має аналіз взаємовідносин ЗМІ з медійною аудиторією, який базується на даних соціологічних досліджень аудиторних реакцій на діяльність друкованої та електронної преси, вивчення громадської думки щодо функціонування ЗМІ.

Підфункція інтерпретації. Аналіз явищ, що пізнаються журналістикою, – не самоціль. Він нерозривно пов’язаний з інтерпретацією аналізованих фактів, соціальних явищ і процесів. Завдяки інтерпретації медіакритика набула ознаки синтетичності, яка дозволяє створювати більш-менш цілісну картину медійних явищ, що відбиває і пояснює їх природу. Інтерпретація слугує виявленню смислу медійного змісту, сприяє перетворенню інформації, отриманої через ЗМІ, у знання: сама по собі інформація не стає знанням до тих пір, поки не є засвоєною і зрозумілою реципієнтом.

Було б помилкою зводити інтерпретацію медійного змісту тільки до перекладу його на мову розуму. Російський філософ Микола Бердяєв казав: «Найбільш крайній інтелектуалізм і раціоналізм можуть бути пристрасною емоцією». Раціональність, яка поєднується з емоційною глухотою і позбавлена інтуїції, творчої уяви, перероджується в інтелектуально безплідну розсудливість.

Тому, інтерпретуючи медійний твір, критик може «вмикати» не тільки розум аудиторії, але й уяву людей, їх інтуїцію, здатність до перетворень і «вчуття» у твір, до ідентифікації з персонажами твору. Він мобілізує особистий досвід людей для розкриття значення тексту та інтуїтивного його розуміння.

Володіння мистецтвом раціональної інтерпретації є одним із найважливіших показників майстерності у критичній діяльності.

Критики виступають у ролі своєрідних перекладачів і тлумачів медійних текстів, допомагаючи аудиторії глибше проникнути в смисл творів, за необхідності – окреслити нюанси і кількість закладених у ньому смислів. У ході інтерпретації виявляються приховані від аудиторії цілі, якими керувалися творці медійних творів. Інтерпретація може бути націлена на осягнення авторського задуму і особистості автора, який створив твір, закарбувавшись і самоздійснившись у ньому. Об’єктом інтерпретації можуть бути ідеї, які містяться в медійних творах, а також суспільний або духовний ідеал, яким керувалися його творці.

Особливі складнощі виникають при аналізі та інтерпретації телевізійного змісту. Мова телебачення відрізняється мозаїчністю, представляючи навколишню дійсність переважно у вигляді коротких за тривалістю, різних за змістом фрагментів, що відбивають різноманітні явища, часто не пов’язані між собою логічними або темпоральними зв’язками. Документальні відеокадри і фотографії, вбудовані у телевізійний твір, сприймаються аудиторією як саме життя в його реальності і справжності, що сприяє зниженню критичності сприйняття, придушення здатності аудиторії до аналізу і верифікації отримуваної при цьому інформації.

«Магія» телебачення, яке комплексно впливає на почуття і свідомість телеглядачів, перетворила його у основне, найбільш могутнє за ступенем впливу на аудиторію ЗМІ. Багаточасові щоденні перегляди телепередач занурюють сучасного глядача в ідеальну реальність, яка дуже відрізняється від навколишньої дійсності. Експресивні візуальні і акустичні образи налаштовують масову аудиторію на чуттєве освоєння змісту телепередач, придушуючи її раціональні когнітивні здібності, призводячи до стану, яке Маклюен назвав «наркозом», «сомнамбулізмом», «трансом».

Ефективна медіакритика не тільки забезпечує прочитання медійних текстів і раціональне «перекодування» змісту передач радіо і телебачення на мову логічних понять, але, зрештою, сприяє переведенню масової аудиторії зі стану чуттєвого освоєння медійних феноменів у режим їх раціонального пізнання.

Пересічний читач газет, телеглядач, радіослухач, як правило, не має достатньої освітньо-культурної підготовки, необхідної для виконання аналітичних та інтерпретаційних процедур стосовно складного, багатошарового медійного змісту. Звичайній людині нелегко розбиратися в колосальних потоках інформації, які щоденно обвалюють на нього ЗМІ. Він об’єктивно потребує допомоги підготовлених людей, які здатні допомогти йому в розшифровці, інтерпретації й корекції картини дійсності, що відбивається ЗМІ. Такими посередниками у спілкуванні аудиторії з друкованою та електронною пресою можуть і повинні бути критики ЗМІ, які цілеспрямовано відстежують процеси, що відбуваються у сфері масової інформації, аналізують, інтерпретують й оцінюють медійний зміст, навчають публіку самостійному виконанню грамотних процедур «перекодування», інтерпретації й оцінки змісту ЗМІ.

Підфункція оцінки. У медіакритиці вона реалізується у взаємозв’язку з підфункціями аналізу й інтерпретації. Оцінювання базується на застосуванні логічної операції співставлення. Оцінювання медійних творів, діяльності їх творців і ЗМІ у цілому відбувається через їх співставлення з професіонально-творчими, професіонально-етичними, моральними, естетичними, ідеологічними, політичними ідеалами і нормативами, які поділяє критик.

Професіонально-творчі і професіонально-етичні оцінки можуть формуватися як на основі прийнятих у середовищі творців медійного змісту принципів, норм і правил, так і на сукупності поглядів критика на нормативність діяльності представників медіаспільноти і функціонування друкованої та електронної преси.

Критичний розгляд і моральна оцінка опублікованих у ЗМІ творів з точки зору відповідності їх змісту вимогам гуманістичної моралі мають соціально-виховне значення. Динаміка моральних критеріїв, що змінюються під впливом соціально-історичних і культурних чинників, необхідність моральної оцінки медійних явищ, стосовно яких суспільна мораль не виробила однозначної позиції, вимагають від критиків ЗМІ пильної уваги до морально-етичних аспектів діяльності друкованої та електронної преси.

Естетична оцінка формується на основі аналізу естетики медійного змісту. Критичний розгляд творів, що публікуються у ЗМІ, з метою визначення їх художньо-естетичної цінності, впливу на естетичну свідомість людей і динамічні суспільні уявлення про сутність краси і потворного відбувається у процесі оцінювання медійного змісту з точки зору принципів і норм естетики.

Ідеологічна оцінка полягає в оцінюванні змісту медійних творів на предмет відповідності (або невідповідності) певним ідеологічним установкам і схемам, які приймаються критиком за нормативні. Попри неодноразово проголошений «кінець ідеології», провідні ЗМІ у будь-якій країні світу є трансляторами тих чи інших ідеологічних побудов.

Підфункція прогнозу. Аналіз та інтерпретація сучасних медійних феноменів і проблем нерідко супроводжує прогнозування – осмислення перспектив подальшого розвитку медійної практики та її впливу на суспільство.

Притаманна журналістиці риса швидко вловлювати все нове, що тільки ще «літає у повітрі», творча інтуїція можуть підштовхнути критика до виявлення і формулювання проблем, які тільки назрівають – і тому ще не внесені до суспільного порядку денного.

Медіакритика здатна виявити не тільки безпосередній вплив медійного змісту на суспільство, але і його можливі неочевидні побічні результати, які можуть виявитися у віддаленій перспективі.

Публіцистичний прогноз дає можливість передбачити негативні соціальні наслідки, які можуть бути спровоковані діяльністю ЗМІ, і зараннє попередити громадськість про це. Зарубіжна медіакритика ще в 1970-80-ті рр. попереджувала про деструктивний вплив розширеного відображення насилля в ЗМІ.