Термінологічний мінімум

А

Академічна медіакритика – вид медіакритики, який пізнає найбільш складні і масштабні явища та процеси масово-інформаційної сфери, що потребують теоретичного підходу, підвищеного рівня компетентності. Створюється авторами, що володіють інструментарієм наукового дослідження недійних феноменів – ученими, експертами.

Актуальність медіакритики – зверненість медіакритики до поточної практики ЗМІ: оперативне реагування на аспекти змісту і діяльності ЗМІ, які мають актуальне суспільне значення.

В

Види репутації медійних організацій – виділяють такі види репутації: суспільна (відповідність культурному рівню і ціннісним установкам аудиторії), політична (спроможність виконувати контрольну функцію щодо влади), комерційна (вміння забезпечити надійне вкладення капіталів і стабільне отримання прибутку), професіональна (дотримання високих професіональних стандартів) репутації.

Види соціальної підзвітності ЗМІ – виділяють такі види підзвітності: політична (за дотримання законів); ринкова (за слідування ринковим «правилам гри»); публічна (за облік і дотримання прав та інтересів недійної аудиторії); професіональна (перед професіональною корпорацією за дотримання внутрішньо корпоративних стандартів і правил).

Д

Державний комітет телебачення і радіомовлення України – (Держкомтелерадіо України) є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.

Держкомтелерадіо України є головним  у системі  центральних органів виконавчої влади з формування та реалізації державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, в інформаційній та видавничій сферах.

Держкомтелерадіо України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України,  актами  Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України.

Основними завданнями Держкомтелерадіо України є формування та реалізація державної політики у сфері телебачення і радіомовлення, інформаційній та видавничій сферах, поліграфії.

І

Інформативність медійних текстів – кількість інформації, отриманої реципієнтом при засвоєнні медійного тексту. Розрізняють основну інформативність (реципієнт отримує з тексту тільки ту інформацію, яку передав комунікатор); асоціативну інформативність (реципієнт в силу своїх творчих здібностей отримує з тексту те, що комунікатор не повідомив, але мав на увазі); складну асоціативну інформативність (реципієнт з високим рівнем підготовки отримує інформацію, яку комунікатор не передавав і не думав передавати).

Інформаційна ентропія – наявність певної невизначеності у системі відомих фактів, яка породжується надміром фрагментованої інформації («інформаційним шумом»). У процесі медіакритичної корекції відбувається перетворення «шуму» в інформацію, яка має дійсно пізнавальну цінність для аудиторії.

Інформаційно-комунікативна функція медіакритики – функція забезпечення спілкування з масовою аудиторією, передання їй соціальної інформації, зворотний зв’язок одержувачів інформації з комунікатором.

К

Корекційна функція медіакритики – функція виявлення і упорядкування ситуацій, коли ЗМІ не забезпечують адекватного інформування аудиторії про найважливіші аспекти життя суспільства, здійснюють маніпулятивний вплив на аудиторію з політичною або комерційною метою, виступають в якості джерел деструктивних впливів на соціум. Існують декілька видів корекції: корекція ненавмисних когнітивних викривлень, допущених медійниками; корекція чуттєвого сприйняття медійного змісту; корекція смислового сприйняття медійного змісту тощо.

Криміногенні характеристики медійного контенту – характеристики, що вказують на викривлене однобічне інформування про реальний стан злочинності і боротьби з нею, нагнітання в суспільстві настроїв страху і безпорадності перед зростанням криміналу при одночасному невиправданому ігноруванні ряду кримінальних проблем; акцентована увага на медійному відображенні насильницьких злочинів і технології їхнього здійснення тощо.

Критичне мислення – аналітичний процес, який ґрунтується на розвиненому аудіовізуальному сприйнятті й мисленні. Цей процес призводить до інтерпретації й оцінки смислу медіапродукту.

М

Маніпулювання інформацією – процес дезінформації, приховання або викривлення інформації. При цьому в текст уводяться завідомо брехливі факти; спеціально випускається частина значимої інформації; факти свідомо подаються у відриві від інформаційного контексту; цілеспрямовано створюється надлишок фрагментованої інформації, що заважає системному сприйняттю й правильному оцінюванню медійного змісту.

Маніпулятивний імідж – штучно сформовані однобічні іміджі, які впливають на соціальну орієнтацію людей і керують їхньою поведінкою. Медіакритика здійснює корекцію створених іміджемейкерами маніпулятивних іміджів через уведення інформації, якої бракує. У разі конструюваня іміджу на ґрунті неправдивої або викривленої інформації допускається повне витіснення цього іміджу реалістичним образом об’єкта.

Маніпулятивний міф – спрощена образно-понятійна схема світу або окремих явищ дійсності з метою управління поведінкою людей. Має такі загальні риси: схематизм, спрощення, порушення пропорцій відображених явищ дійсності (некогерентність відображеного), відсутність критичних елементів, упереджені оцінки, навмисність створення тощо. Мета колекційного впливу медіа критики щодо маніпулятивних міфів полягає в раціоналізації сприйняття аудиторією міфологізованого медійного змісту через застосування процедур виявлення, аналізу, інтерпретації й оцінки елементів маніпулятивної міфотворчості ЗМІ.

Масова медіакритика – вид медіакритики, що призначається одночасно як для широкої аудиторії, так і працівників ЗМІ, за безумовного пріоритету аудиторії. Стимулює суспільний інтерес до актуальних проблем соціального функціонування ЗМІ, виступає в якості засобу зворотного зв’язку між аудиторією і ЗМІ.

Медіавплив – вплив медіа на аудиторію: у сфері виховання й освіти, розвитку свідомості, формування поведінки, поглядів, реакцій, відгуків, розповсюдження інформації тощо.

Медіакритична інтерпретація – тлумачення природи медійних явищ, виявлення смислу медійного змісту. У ході інтерпретації виявляються приховані від аудиторії цілі медіа. Інтерпретація може бути спрямована на осягнення авторського задуму й особистості автора.

Медіакритична оцінка – співставлення медіапродукту з професіонально-творчими, професіонально-етичними, естетичними, ідеологічними, політичними ідеалами і нормативами критика.

Медіакритичний аналіз – критичне осмислення як змісту діяльності ЗМІ, так і їх відносин з аудиторією. Використовуються три основних групи аналітичних методик: методики аналізу інформаційного виробництва, методики аналізу медійного контенту, методики аналізу взаємостосунків ЗМІ із соціумом.

Медіакритичний моніторинг ЗМІ – попереднє вивчення реального стану ЗМІ, систематичне відстежування тих чи інших актуальних аспектів їх функціонування.

Медіакритичний прогноз – передбачення перспектив подальшого розвитку медійної практики та її впливу на суспільство в результаті аналізу та інтерпретації медійних феноменів і проблем.

Медіакультура – сукупність матеріальних та інтелектуальних цінностей в галузі медіа, а також історично визначена система їх відтворення й функціонування в соціумі; стосовно аудиторії «медіакультура» може виступати системою рівня розвитку особистості людини, здатної сприймати, оцінювати, аналізувати медіатекст, займатися медіа творчістю, засвоювати нові знання в галузі медіа.

Медіареальність – реальність, створена новими технологіями медіа. Часто протистоїть соціальній реальності, що обертається для людини неадекватністю соціального сприйняття. Медіареальність починає заміщати реальність вулиці, і у людей мимоволі змінюється тип соціалізації, по-іншому будуються етичні стосунки з оточенням, стає нормою гнучкість поглядів і швидка зміна позицій.

Медіакритичний аспект осмислення медіареальності видається актуальним для широкої аудиторії на шляху її медіаосвіти, зокрема підвищення рівня критичного мислення, уміння аналізувати, інтерпретувати й оцінювати медійний зміст. За допомогою медіакритики у суспільства з’являється можливість проводити своєрідну експертизу щодо відповідності/невідповідності медіареальності реальній дійсності.

Медіатекст – інформаційне повідомлення, викладене в будь-якій формі й жанрі медіа (газетна стаття, телепередача, фільм тощо).

Медійна грамотність (media literacy) – допомагає учням/студентам спілкуватися з медіа під критичним кутом зору, з розумінням значущості медіа в їхньому житті. Медіаграмотний учень/студент повинен бути здатним критично й осмислено оцінювати медіапродукт, підтримувати критичну дистанцію щодо популярної культури й опиратися маніпуляціям.

Медійна освіта (media education) – напрямок у педагогіці, спрямований на вивчення закономірностей масової комунікації. Основні завдання: підготувати нове покоління до життя в сучасних інформаційних умовах, до сприйняття реальної інформації, навчити людину розуміти її, осмислювати наслідки її впливу на психіку, оволодівати способами спілкування на основі невербальних форм комунікації за допомогою технічних засобів.

Медійна критика (media criticism) – нова галузь сучасної журналістики, що швидко розвивається і здійснює критичне пізнання і оцінку соціально значущих, актуальних культурно-творчих, професіонально-етичних, правових, економічних і технологічних аспектів інформаційного виробництва в ЗМІ з акцентом на творчий бік створення медійного змісту.

Н

Науковість медіакритики – властивість медіакритичних творів, яка досягається ґрунтовною науково-методологічною підготовкою критика, його здатністю до наукового аналізу, інтерпретації і концептуалізації медійних явищ і процесів.

П

Патогенний текст – текст, який завдає чи спроможний завдати шкоди моральному і психічному здоров’ю окремої особи, нації, держави, людства.

Традиційний погляд на патогенний текст передбачає існування певних патогенних інформаційних потоків, які піддаються ідентифікації (насильство, порнографія, гіперреклама тощо). Для однієї і тієї ж людини в різний час патогенний імпульс можуть давати зовсім різні речі. Одного разу це, скажімо, екранне насильство, іншого – комуністична чи нацистська пропаганда. Отже, будь-який текст, включно з пропагандою, порнографією, насильством, не є шкідливим, якщо він не організований (за допомогою певних організаційних і технічних зусиль) в інформаційний потік регулярного охоплення аудиторії. Власне патогенний вплив якраз і передбачає такого роду масований інформаційний потік.

Предмет медіакритики – актуальне багатоаспектне соціальне функціонування ЗМІ.

Просвітницька функція медіакритики – функція популяризації впроваджуваних високотехнологічних форм масової комунікації, наукових знань про нові способи спілкування людей, що сприяє формуванню нового комунікативного досвіду. Ця функція втілюється через творчу діяльність критиків, спрямовану на формування в суспільстві медійної культури, що відображається у ставленні публіки до медіа, у ступені розвиненості в аудиторії навичок самостійного розбору й оцінки контенту ЗМІ.

Публіцистичність медіакритики – формування медійною критикою оціночного ставлення суспільства до публікацій і зразків медійної діяльності через їх розгляд на відповідність уявленням про соціальну користь, критеріям політичної культури, естетики, професіоналізму, нормам закону та етики.

Професійна медіакритика – вид медіакритики, представлений роботами критиків-журналістів. Адресатом постають журналісти та інші представники ЗМІ, завдання полягають у покращенні діяльності ЗМІ, а також досягненні ними більшої відповідності об’єктивним потребам, інтересам й очікуванням аудиторії.

Р

Регулятивна функція медіакритики – функція співставлення реального стану об’єкта з нормативним станом й оцінка його відхилення від заданого зразку. Нормативну основу діяльності медійників в умовах інформаційного ринку складають принципи, норми і правила, що регулюють працю і поведінку працівників ЗМІ. Вонп можуть бути розділені на професійно-творчі, професійно-етичні, економічні, правові, ідеологічні тощо.

Розвивальний вплив ЗМІ – позитивний вплив медіа, що ґрунтується на мобілізації раціонально-пізнавальних здібностей аудиторії, передаванні їй цілісної системи концептуалізованих знань про предмет та його соціальний підтекст.

С

Синдром асоціальності ЗМІ – медійне явище, витоки якого полягають у нехтуванні ЗМІ інтересами аудиторії. Через надмірну комерціалізацію на перший план виходять ЗМІ, які здатні привернути увагу найбільшої кількості людей, набути найвищого рейтингу. Це певним чином формує змістові пріоритети ЗМІ, зокрема, змушує здійснювати відбір новин, які максимально відповідають критеріям драматичності, конфліктності, емоційності, і при цьому залишати без уваги частину соціально значимої інформації, що не відповідає цим критеріям.

Суспільна довіра до ЗМІ – фундаментальна цінність демократичного суспільства. Довіра не повинна бути навіяним станом аудиторії: необхідно, щоб вона мала міцну раціональну основу, базувалася на знанні й розумінні механізмів медійної діяльності, на здатності людей до самостійного аналізу, інтерпретації й оцінки контенту ЗМІ.

Суспільний консенсус – узгодження позиції різних соціальних груп з найважливіших питань розвитку суспільства. Медіакритика здатна виступити реальним виразником інтересів різних соціальних верств у їхніх відносинах із пресою і брати участь у формуванні громадянської позиції і демократичного консенсусу по широкому колу питань життя суспільства.

Ступені активності медійної аудиторії – рівень розвитку раціонально-критичного ставлення аудиторії до медіа. Перший ступінь – вибірковість – характеризує пасивного реципієнта, який не прагне раціонально формулювати і свідомо реалізовувати свої інформаційні потреби. Другим ступенем є утилітаризм, який характеризує споживача з більш високою пізнавальною активністю і прагненням знайти корисні інформаційні ресурси. Вищим ступенем є ментальна активність, яка характеризує реципієнта, що спеціально звертається до певного медійного каналу і має стійкість до впливів.

Ступінь соціального реалізму ЗМІ – ступінь відповідності відображених ними явищ і процесів життя суспільства реальним суспільним явищам.

Ф

Функції медіакритики – способи реалізації суспільного призначення цієї галузі журналістської діяльності, що визначаються специфікою її предмета і умовами соціального середовища функціонування.

Ч

Чинник корпоративності – корпоративна солідарність журналістської спільноти, яка здійснює обмежувальний вплив на медіакритику.

Ц

Цензура (censorship) – система державного нагляду за ЗМІ. У медіакритиці існує похідне поняття «цензура здорового глузду», що передбачає формування в масової аудиторії стійкого імунітету до соціально неповноцінного медіапродукту.