Тема 2. Функції медіакритики

План

1. Інформаційно-комунікативна функція.

2. Пізнавальна функція.

3. Регулятивна функція.

4. Корекційна функція.

5. Просвітницька функція.

Література

Ключові поняття: функції медіакритики, інформаційно-комунікативна функція, пізнавальна функція, медіакритичний моніторинг ЗМІ, медіакритичний аналіз, аналіз інформаційного виробництва, аналіз медійного змісту, семантичний аналіз медійних текстів, аналіз взаємовідносин ЗМІ із соціальним середовищем, медіакритична інтерпретація, медіакритична оцінка, медіакритичний прогноз, регулятивна функція, корекційна функція, корекція ненавмисних когнітивних викривлень, інформаційна ентропія, корекція чуттєвого сприйняття медійного змісту, корекція смислового сприйняття медійного змісту, маніпулювання інформацією, розвивальний вплив ЗМІ, маніпулятивний міф, соціальні стереотипи, маніпулятивні іміджі, просвітницька функція

Під функціями медіакритики розуміються способи реалізації суспільного призначення цієї галузі журналістської діяльності, що визначаються специфікою її предмета і умовами соціального середовища функціонування.

1. Інформаційно-комунікативна функція медіакритики

Медіакритиці, як і журналістиці загалом, притаманна інформаційно-комунікативна функція, яка забезпечує спілкування з масовою аудиторією, передання їй соціальної інформації, зворотний зв’язок одержувачів інформації з комунікатором.

Медіакритика, що покликана вивчати функціонування ЗМІ у широкому соціальному контексті і озброювати публіку набутими знаннями, не здатна виконувати свої завдання поза масової комунікації.

Критик, який втілює свої думки і почуття в журналістському творі, має на меті донести їх до великої кількості людей, які відрізняються між собою рівнем освіти, життєвим досвідом, світоглядними установками і моральними цінностями, звичками і уподобаннями. Щоб привернути увагу широкої аудиторії до свого твору, стимулювати його активну рецепцію, критик повинен сформувати певну комунікаційну ситуацію, яка сприяє оптимальному освоєнню викладених у творі результатів аналізу, інтерпретації й оцінки медійного змісту, різних аспектів діяльності ЗМІ.

Нерідко критик ЗМІ стикається з необхідністю подолання наявних у свідомості аудиторії стереотипів сприйняття, які створюють когнітивні бар’єри, які заважають адекватній рецепції його твору.

Великого значення для успішності спілкування з масовою аудиторією набуває врахування реальних характеристик її комунікаційного досвіду, що сформувався у певному соціальному контексті. Публіка, привчена до ролі споживача поверхневого високо експресивного медійного змісту, може проігнорувати твори критиків, якщо вони здадуться їй ускладненими, позбавленими емоційної привабливості. Тому критик, який намагається звернути увагу широкої аудиторії і заволодіти нею, не може відкидати необхідність використання у своїх роботах елементів розваги і невимушеного емоційного стилю спілкування з масовою аудиторією.

Осмислення цього факту як комунікаційної необхідності отримало наглядне підтвердження у підвищеній експресивній забарвленості заголовків творів вітчизняної масової медіакритики останніх років, у певних лексико-стильових характеристиках їх змісту.

При цьому слід берегтися перенасичення критичного твору елементами розважальності. Вона в медіакритиці повинна відігравати лише допоміжну роль, сприяючи подоланню психологічних бар’єрів сприйняття, стимулюванню інтересу і уваги масової аудиторії до основного змісту критичних творів.

Інформаційно-комунікативна функція медіакритики виявляється також в забезпеченні діалогового спілкування між медійними організаціями і споживачами інформації, у підтримці опосередкованого зворотного зв’язку між аудиторією ЗМІ і комунікаторами. Опертя на результати соціологічних досліджень, які виявляють реакцію одержувачів інформації на медійний зміст, робота з листами читачів, телеглядачів, радіослухачів допомагають критику вивчити ставлення аудиторії до тих чи інших авторів та медійних творів. Виявляючи ставлення реципієнтів до ЗМІ і медійного змісту, критик враховує і відображає його у своїх творах, у результаті чого реакція публіки отримує суспільного розголосу, спонукаючи медійні організації враховувати думки й оцінки аудиторії.