Контрольні запитання:

1. Класифікація м’яких лікарських засобів.

2. Визначення мазі, крему, пасти, гелю і лініменту як лікарської форми.

3. Вимоги до м’яких лікарських форм.

4. Класифікація допоміжних речовин, які застосовують у виробництві м’яких лікарських форм.

5. Основні стадії технологічного процесу виготовлення мазей.

6. Методи одержання суспензій і емульсій на фармацевтичному виробництві.

7. Класифікація основ при виробництві мазей і вимоги до них.

8. Оцінювання якості мазей, кремів, гелей, паст і лініментів.

Лабораторна робота №12

Тема: виготовлення розчинів для ін’єкцій

Мета роботи: вивчення теоретичних основ виробництва ін’єкційних розчинів, ознайомлення з належними правилами їх виробництва і опанування навичками технології виробництва.

Інформаційні матеріали

До ін’єкційних лікарських форм сьогодні відносять стерильні препарати – водні або неводні розчини, емульсії, суспензії, сухі препарати, які призначені для парентерального введення і відпускаються в спеціальних герметично закритих судинах.

Ін’єкціями (впорскуваннями) називають відокремлену групу рідких лікарських форм, які вводять в організм за допомогою спеціальних пристосувань з порушенням цілісності шкіряних або слизових покровів.

В залежності від способу введення ін’єкції поділяють на: підкожні, внутрішньом’язові, внутрішньовенні, внутрішньоартеріальні, внутрішньопорожнинні, внутрішньосуглобні.

Парентеральне застосування препаратів передбачає порушення шкіряного покрову, що може викликати інфікування організму патогенними мікроорганізмами або привести до введення механічних включень. Тому виробництво ін’єкційних лікарських форм повинне гарантувати відсутність механічних домішок, стерильність, стабільність, апірогенність, до виробництва окремих ін’єкційних розчинів додають вимоги ізотонічності, ізоіонічності, ізогідричності.

Найбільш широко з сучасних ін’єкційних лікарських форм застосовуються ін’єкційні розчини. Розчинники, вихідні і допоміжні речовини, які будуть застосовані для їх виробництва, повинні бути дозволені до медичного використання і відповідати вимогам нормативно-технічної документації.

Одним з головних елементів забезпечення якості стерильної продукції є її виробництво у відповідності з правилами Належної виробничої практики (GMP). Реалізація вимог GMP в ході всього технологічного процесу виробництва повинна максимально знизити вірогідність контамінації виробів мікроорганізмами, частками і пірогенними речовинами.

Підготування сировини здійснюється після обов’язкової стадії допоміжних робіт, після чого здійснюється підготовка розчинників (в деяких випадках – підготовка стабілізуючих розчинів або фільтрувального матеріалу).

Найбільш поширеним розчинником для ін’єкційних розчинів є вода для ін’єкцій, яка повинна бути максимально хімічно очищена, апірогенна, стерильна і відповідати вимогам НТД. Стерильність води визначається за методиками ДФXI (стаття “Испытание на стерильность”), визначення пірогенності води проводять біологічним методом (ДФXI, стаття “Испытание на пирогенность”). В кожній серії одержаної води повинні перевірятись: значення рН (5,0 – 6,8), наявність відновлюючих речовин, вугільного ангідриду, нітратів, нітритів, хлоридів, сульфатів, кальцію, важних металів, аміаку (припускається наявність не більше 0,00002%), сухого залишку (не більше 0,001%). Для безперервного оцінювання якості води може використовуватись вимір її питомої електропровідності, але основними показниками якості залишаються стерильність і апірогенність.

Найбільш поширеним методом одержання води очищеної (ФС 42-2619-89) і води для ін’єкцій (ФС 42-2620-89) є дистиляція, можуть бути використані методи розділення через мембрану (зворотній осмос, ультрафільтрація, діаліз, електродіаліз, випаровування через мембрану).

При зберіганні води для ін’єкцій в асептичних умовах термін її використання регламентується 24 годинами з моменту одержання, так як при тривалому зберіганні вода поглинає із повітря кисень і вуглекислий газ, може взаємодіяти з матеріалом використаної для зберігання ємкості, спричиняючи перехід іонів важних металів, стає середовищем, придатним для розмноження мікроорганізмів. Рекомендується використання води свіжоприготовленої, яку безпосередньо після дистиляцїї додатково кип’ятять 30 хвилин.

Виготовлення розчинів для ін’єкцій повинне здійснюватися в спеціальних приміщеннях, з дотриманням правил асептики. Приготування розчинів для ін’єкцій здійснюється масооб’ємним способом в герметично закритих ємкостях (реакторах), оснащених рубашкою і перемішуючим устроєм. Лише в тих випадках, коли густина розчинника значно відрізняється від густини води, використовують масовий метод. Розчинення повільно- і важкорозчинних речовин здійснюється при нагріванні і перемішуванні.

Чистота ін’єкційних розчинів досягається їх фільтруванням, частіше використовують тонке фільтрування, яке може бути основним або попереднім, за яким слідує мікрофільтрування. В якості фільтруючих засобів використовують нутч - і друк-фільтри, фільтр ХНДХФІ, установки стерильної фільтрації. Профільтрований розчин ампулюють. Наповнення ампул здійснюється вакуумним, пароконденсаційним або шприцевим методом. Фактичний об’єм наповнення ампул і флаконів визначається нормами, приведеними в ДФХI. Запаювання ампул здійснюється за допомогою газових пальників оплавленням кінців капілярів або відтягуванням капілярів, в деяких випадках запаювання проводять електричним струмом, можливе закупорювання ампул пластмасою. Для закупорювання флаконів з ін’єкційними розчинами використовують пробки із спеціальних сортів гум з обов’язковим їх обкатуванням металічними ковпачками.

Наповнені і запаяні судини стерилізують. Існують три групи методів стерилізації:

• механічні: стерильна фільтрація з використанням глибинних і мембранних фільтрів;

• хімічні: газова стерилізація з застосуванням стерилізантів бактеріостатичної або бактерицидної дії, стерилізація шляхом додавання консервантів, стерилізація розчинами або речовинами;

• фізичні: теплова (термічна), радіаційна, ультразвукова, струмами високої частоти, надвисокої частоти, ультрафіолетовим випромінюванням і ін.

Найбільш розповсюджена в промислових умовах теплова стерилізація: парою під тиском (автоклавування), текучою парою, тиндалізація, повітряна стерилізація. Останнім часом розглядається можливість використання стерилізації інфрачервоним, лазерним і електронним випромінюванням.

Якщо контроль якості готового продукту за всіма показниками НТД дає позитивний результат, ампули (флакони) маркують, упаковують і направляють на вторинне і транспортне пакування.

Завдання 1. Приготування розчину анальгіну 25%- і 50%-ного для ін’єкцій в ампулах по 1 або 2 мл

Склад:

Анальгіну для ін’єкцій – 250,0 г або 500,0 г

Води для ін’єкцій – до 1 л

Опис: прозора, безбарвна або жовтувата рідина. рН розчину 6,0 – 7,5. Вміст анальгіну в 1 мл препарату повинен складати 0,237 – 0,257 або 0,475 – 0,515 г.

Призначення: знеболююче.