Інформаційні матеріали

Виробництво деяких готових лікарських форм для ін’єкцій потребує створення спеціальних асептичних умов.

Для забезпечення асептики необхідно враховувати всі можливі джерела мікробної контамінації препаратів: виробничі приміщення, вентиляційне повітря, допоміжні матеріали, лікарські речовини, розчинники, виробниче обладнання, працюючий персонал (з урахуванням можливості не дотримання ними виробничої дисципліни). Асептичні умови виробництва стерильних препаратів забезпечується в виробничих зонах з класом чистоти А і оточуючим їх середовищем класу В. Для досягнення певного класу чистоти приміщення і повітря, що до них надходить піддають спеціальній обробці: приміщення – дезінфікуючими розчинами або речовинами, повітря – фільтрацією або УФ-радіацією. Джерела води, обладнання для її обробки і одержану воду необхідно контролювати на біологічну і хімічну контамінацію, а при необхідності – на контамінацію бактеріальними ендотоксинами.

В чистих зонах приміщень з асептичними умовами його діяльність повинна бути мінімальною, а переміщення методичними і підконтрольними. Технологічна одежа не повинна виділяти волокна та частинки і застосовується для затримування частинок, що відокремлюються від тіла. Обов’язкове використання головного убору, маски для обличчя, бахілів та рукавичок.

У зв’язку з виникненням ізолюючих технологій виникла тенденція до обмеження обсягу чистих зон, можливе використання повністю герметизованих систем або спеціальних герметизуючих ізольованих тунелей.

Дотримання умов асептики особливо важливе для виробництва лікарських препаратів для ін’єкцій, які не піддають тепловій стерилізації: ін’єкційних розчинів з термолабільних речовин (адреналіну гідрохлорид, барбаміл, еуфілін), ін’єкційних розчинів речовин, які характеризуються наявністю вираженої бактерицидної активності (аміназин, гексаметилентетрамін, дипразин та ін.).

Водні препарати, які готуються в асептичних умовах по причині неможливості піддати їх термічній стерилізації, повинні містити певні антимікробні консерванти у відповідних концентраціях. Кількість речовин типу хлорбутанолу, крезолу, фенолу не повинна перевищувати 0,5%, сірчаного ангідриду або еквівалентних кількостей сульфіту, бісульфіту калію (натрію) – 0,2%.

В технології приготування ін’єкційних розчинів, які не проходять теплову стерилізацію, можливе використання фільтрування через бактеріальні фільтри. Стерильна фільтрація досягається використанням глибинних і мембранних фільтрів різної конструкції.

Ліофілізація або сублімація – один з ефективних шляхів підвищення стабільності малостійких і термолабільних лікарських речовин, таких як: антибіотики, ферменти, гормони та ін. біологічно активні рідини; для деяких препаратів ліофілізація – єдиний можливий метод одержання.

При висушуванні методом сублімації створюються умови, при яких речовини зазнають мінімальної кількості хімічних перетворень, внаслідок чого знижується кількість дестабілізуючих факторів і підвищується стабільність препарату.

Ліофілізовані препарати займають все більше місце в асортименті засобів для парантерального застосування. Вони представляють собою пористі порошки, які містять незначну кількість води.

Ін’єкційні розчини ліофілізованих речовин готують безпосередньо біля ліжка хворого з допомогою стерильного розчинника, який обов’язково додається в упаковці. В тих випадках, коли необхідно приготувати ін’єкційні розчини із речовин, нерозчинних або важкорозчинних у воді, застосовують неводні розчинники: жирні олії рослинного походження, прості і складні ефіри, аміди, одноатомні і багатоатомні спирти, сульфоксиди, сульфони та ін. Можуть бути використані комплексні розчинники, до складу яких входять спирт етиловий, спирт бензиловий, гліцерин, пропіленгліколь 400, бензилбензоат та ін. застосування цих розчинників дозволяє уникнути гідролізу лікарських речовин, виключає можливість негативного впливу скла на кислотність розчину, внаслідок чого стабільність лікарських форм зростає. Можлива пролонгація дії лікарських речовин з допомогою неводних розчинників.

Крім загальних вимог до неводних розчинників ставлять і додаткові: хімічна чистота, стабільність, прозорість, термостійкість, нетоксичність, біологічна сумісність за величиною осмотичного тиску і значенням рН середовища, в’язкість розчинів (не повинна утруднювати фільтрування), наповнення ампул, всмоктування лікарських речовин в організм.

Основним неводним середовищем для виготовлення ін’єкційних розчинів речовин нерозчинних у воді в умовах виробництва залишаються рослинні олії, які при відсутності інших вимог в приватних статтях повинні відповідати показникам:

• кислотне число – не більше 0,56;

• йодне число – 79 137;

• число омилення – 185 200.

Рослинні олії не повинні мати запаху, присмаку прогіркості і при Т=10ºС мають бути прозорими.

Технологічний процес виробництва парантеральних препаратів на основі рослинних олій має деякі особливості:

• рослинні олії необхідно попередньо стерилізувати (120ºС 2 години);

• розчинення лікарської речовини проводять в напівхолодній олії (40 - 60ºС), для поліпшення розчинності можуть бути введені стерильні співрозчинники;

• масляні розчини не взаємодіють з інгредієнтами скла (їх можна вміщувати в ампули, виготовлені із скла 2 класу АБ – 1);

• при наповненні ампул неводними розчинами виникає загроза забруднення капілярів, що стає причиною неякісного запаювання (раціональний метод наповнення шприцевий, запаювання – відтягуванням капілярів);

• запаяні ампули з масляним розчином підлягають стерилізації (110ºС 30 хвилин);

• визначення герметичності ампул з масляним розчином здійснюється у воді або водному розчині мила;

• ампули з масляними розчинами миють в мильних розчинах.

Завдання 1. Виготовлення розчину гексаметилентетраміну 40%-ного для ін´єкцій в ампулах по 5 мл

Склад:

Гексаметилентетрамін сорт для ін’єкцій – 400 г

Вода для ін’єкцій – до 1 л

Опис: прозора, безбарвна рідина з рН розчину 7,8 – 8,2, вміст гексаметилентетраміну в 1 мл препарату 0,388 – 0,412 г.

Застосування: антисептичний засіб при інфекційних процесах.