Література

1. Дзюба І. Чарівник слова / Іван Дзюба // Українське слово : [хрестоматія української літератури ХХ ст.]. – К. : Либідь, 1994. – Т. 3. – С. 330–336.

2. Дивоовид : [антологія української поезії ХХ століття / упоряд., передм., довідки про авт. І. Лучука]. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2007. – 784 с.

Крістіна Корінець,

1 курс Інституту філології та соціальних комунікацій

Наук. керівник: О. С. Кайда, ст. викладач (БДПУ)

Інтерактивність як одна з головних характеристик становлення нових медіа

Передумовою інтерактивного спілкування в Інтернет ЗМІ є, власне, засаднича технологія Інтернету. Добре відомо, що його замислювали в 60-х рр. XX ст. як засіб для спільної праці учених, віддалених один від одного просторово (1969 р. вперше було з'єднано два комп'ютери в Каліфорнійському і Стенфордському університетах). Децентралізована структура передбачала рівність всіх учасників у формуванні вільного ринку інформації, на якому кожен міг бути однаковою мірою і споживачем, і джерелом інформації [1, с. 76]. Російський дослідник А. Калмиков підтримує думку про те, що діалоговість, інтерактивність закладена в саму технологію WWW, що змушує журналістику не на словах, а на ділі відмовлятися від виключно односпрямованих способів комунікації. Причому не лише веб-журналістику, а і журналістику в цілому. [2, с. 116].

Актуальність обраної теми полягає у тому, що ні преса, ні радіо чи ТБ не дають аудиторії таких можливостей вибору, такого безпосереднього відгуку і виходу у світ (було б тільки з чим вийти), як це маємо у випадку з Інтернетом. Читачі стають співавторами публікацій у коментарях і на форумах. Вони також мають змогу вказувати на фактичні чи мовні помилки, доповнювати, заперечувати, схвалювати чи оцінювати публікацію.

Психологічно Б. Потятиник пов’язує це із посиленим індивідуалізмом й потребою самореалізації дедалі більшої кількості людей. Причому дослідник говорить про комунікативний вихід за межі традиційних для пересічної особи груп спілкування, як-от родина, коло друзів, колеги по роботі. Традиційні ЗМІ не давали такого виходу, оскільки в них домінувала модель спілкування “автор − аудиторія” або ж “один з усіма”. Натомість панівну модель Інтернету можна окреслити формулою − “усі з усіма”.

Інтерактивність нових ЗМІ на думку Б. Потятиника виявляється в кількох аспектах:

1. Людина − людина. Читач має розширені можливості спілкуватися з автором та з іншими читачами (е-мейл авторові, чат, форум, коментар).

2. Людина − машина. Цей аспект можна означити в такий спосіб: користувач − машина − автор/редакція. Через лічильник відвідувачів, онлайнові опитування, реєстрацію та інші подібні інструменти автор/редакція отримує статистичну і соціологічну інформацію про характер своєї аудиторії та поведінку відвідувачів сайту, вносячи певні зміни в контентне наповнення сайту, його дизайн, систему сервісів та в редакційну політику. У такий спосіб відповідає на інформаційну поведінку користувача.

3. Людина − машина − людина. При цьому машина реагує на дії відвідувачів безпосередньо, автоматично формуючи підбірку або рейтинги найпопулярніших матеріалів.

Проте, попри очевидні переваги цього виду інтерактивної кому­нікації, є і деякі проблеми. Серед них − спам, що не тільки споживає комп’ютерні ресурси, але й відволікає увагу читачів чи викликає в них роздратування. Боротьба зі спамом має кілька основних різновидів: усування спаму вручну; маркування/позначання його саме як спаму; автоматичне блокування спеціальними програмними засобами.

На багатьох сайтах система коментування вимагає реєстрації відвідувачів. Однак реєстрація має бути нескладною (ім’я, електронна ад­реса), щоб не відлякувати потенційних учасників дискусій [3, с. 84].

Отже, сучасне розуміння інтерактивності охоплює, значною мірою, здатність сайту підлаштовуватися он-лайн до поведінки і потреб відвідувача. З іншого боку, відвідувач краще сприймає сайт зі широкими можливостями взаємодії та самореалізації, навіть якщо він використовує далеко не всі інтерактивні канали. Наживо транслюються в Інтернет зображення з десятків мільйонів веб-камер (супутникових та розкиданих по всьому світу − від Майдану незалежності до африканської савани). Тут мережа Інтернет працює подібно до традиційного телебачення, але, на відміну від останнього, забезпечує користувачу цілковиту свободу вибору того чи іншого каналу, через який він хоче спілкуватися зі світом у той момент.