Література

1. Волков А. Від Адама до роботів / А. Волков // Зарубіжна література. – 1998. – № 25-28. – С. 15–29.

2. Зарубежная литература конца XIX – начала XX века : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В. М. Толмачёв, Г. К. Косиков, А. Ю. Зиновьева и др. ; [под ред. В. М. Толмачёва]. – М. : Издательский центр “Академия”, 2003. – 496 с.

3. Зарубежная литература ХХ века (1871–1917) : учеб. для студ. фил. фак. пед. ин-тов / [под ред. В. Н. Богословского, З. Т. Гражданской]. – М. : Просвещение, 1979. – 351 с.

Анжела Масляк,

1 курс Інституту психолого-педагогічної

освіти та мистецтв

Наук. керівник: А.Г. Чікібаєв, ст. викладач (БДПУ)

Мовна гра з прецедентними феноменами в мовленнєвій діяльності студента-філолога

У поданій статті ми дотримуємся широкого розуміння мовної гри (МГ) (Л. Вітгенштейн) як “вживання мови”, використання комунікативних актів з певною інтенцією. У сучасному суспільстві мовні ігри реалізуються у рамках інститутів, які приводяться в рух кваліфікованими партнерами, професіоналами. Наукове знання вимагає вибору однієї з мовних ігор – денотативної – і виключення інших. Критерій прийнятності висловлювання – оцінка його істинності.

Недостатній ступінь розробки цієї проблеми зумовлюють актуальність нашого дослідження.

Мета дослідження полягає в описі методики мовної гри з прецедентними феноменами на заняттях.

На навчальному занятті матеріал, який треба засвоїти, багаторазово повторюється, що сприяє його “вербальному імпринтингу” (термін Л.П. Дядечко) [1]. Постійно здійснюються інтертекстуальні зв’язки: 1) підручник або інше джерело інформації → текст студента; 2) текст викладача → текст учня; 3) текст студента → текст студента (за умови роботи в парах). Специфічними функціями інтертекстуальності в цьому випадку постають: 1) формування корпусу прецедентних (тобто хрестоматійних текстів, які постійно відтворюються в аналогічних і змінюються в епістемічних ситуаціях) навчальних текстів зі спеціальності; 2) здійснення принципу наступності в навчанні; 3) організація міжкурсових та міжпредметних зв’язків; 4) формування у студентів соціокультурної компетенції.

У результаті багаторазового відтворення навчальний текст поступово стає фактом свідомості студента, значущим для подальшої навчальної та професійної діяльності. Він починає відтворюватися в мовленні студента як парафраз або цитата: – Why did you use Future Continuous Tense in this sentence?‑ Because Future Continuous expresses continuing action in future (‘Чому Ви використали Future Continuous Tense в цьому реченні? – Тому що Future Continuous виражає тривалу дію в майбутньому’). Пор.: The Future Continuous Tense is used to express an action still continuing in future (‘Майбутній тривалий час використовується для вираження тривалої дії в майбутньому’). Парафраз ґрунтується на заміні пасивного стану активним (expresses continuing action – is used to express an action), при цьому основний зміст (continuing action in future) студентом збережений.

У ролі навчально-наукових прецедентних висловлень звичайно постають такі мовленнєві жанри студента, як переказ, формулювання орфографічного правила, дефініція, відповідь на навчальне питання, роз’яснення, зауваження, вказівка, коментування, уточнення, перепитування, переформулювання, корекція, метапитання тощо, наприклад: ЖИ /ШИ пишется с буквой И. Або: Не з дієсловами пишеться окремо.

Цитата з наукових джерел (як прецедентне висловлення) студенти використовують набагато рідше, ніж парафраз. При цьому запозичений відрізок мовлення може бути дослівним (учень дещо скорочує цитату, опустивши деякі зайві, на його погляд, елементи: емоційно забарвлені слова, вставні конструкції тощо) і містити закінчену думку: Як писав Л. Вітгенштейн, “границы моего языка означают границы моего мира”. Джерелом імпліцитної цитати можуть бути “хрестоматійні” прецедентні тексти навчальної, наукової та художньої літератури.

У ролі символу навчально-наукового ПТ (Прецедентний текст) можуть бути терміни – алюзії і, рідше, імена видатних лінгвістів, які відсилають студента до знайомого тексту [2]. Так, термін “іллокутивне самовбивство” зазвичай пов'язується у свідомості студента з роботами Зено Вендлера, “категорія стану” – з дослідженнями Л. В. Щерби.

У мовленні студентів багато канонізованих прецедентних текстів, узятих із підручників та дидактичного матеріалу з мови, яка вивчається, зазнає десемантизації. Десемантизація – це розпад, зменшення або редукція змісту; процес, згідно з яким певний текст починає частково або повністю втрачати своє значення. Значення існує, його можна знайти в тлумачному словнику, можна відновити у свідомості, але в мовленні (в конкретному акті мовленнєвої комунікації) воно не проявляється. Якщо текст багаторазово повторюється, у свідомості адресата він починає втрачати свій зміст (не збільшувати його): мозок припиняє декодувати вхідну інформацію як вже опрацьовану й починає “відпочивати”. Прецедентний феномен стає мовним штампом.